Лекція №4

Тема: “Соціологія особистості (особистість у системі соціальних зв’язків)”

В результаті вивчення цієї теми Ви повинні:

- засвоїти сутність поняття особистості та особливості соціологічного аналізу особистості;

- вміти охарактеризувати основні періоди, етапи, агенти та моделі соціалізації особистості;

- знати головні теорії соціології особистості;

- вміти аналізувати соціальну структуру особистості та її основні компоненти

- дати характеристику основним соціальним типам особистості;

- знати сучасні тенденції взаємодії людини в суспільстві та сутність механізму взаємодії особистості і суспільства в сучасних умовах.

Соціологія особистості – це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає широке коло питань взаємозв’язку особистості з суспільством, з соціологічними спільнотами і групами, а також проблеми міжособистісних відносин людей в процесі їх життєдіяльності, спілкування, тощо. У соціології особистість розглядається не як продукт природи, а насамперед, як сукупність суспільних відносин, і як продукт суспільства.

Особистість є предметом філософії, антропології, психології та інших наук. Але саме соціологія досліджує її як суб’єкт і об’єкт соціальних відносин, аналізуючи її суто соціальні характеристики.

При цьому соціальне в особистості не протиставляється біологічному чи індивідуальному, а лише підкреслює специфічні людські біологічні властивості.

Соціологія по різному трактує поняття “людина”, “особистість”, “індивід”, розуміючи під поняттям “людина” – людину розумну “Homo Sapiens”, що вказує на якісну відмінність людей від тварин; під поняттям “індивід” – конкретну людину як представника людського роду, а під поняттям ”особистість” – характеристику соціального в людині, тобто, що особистість є наслідком розвитку індивіда як найбільш повного втілення його людських властивостей. Формування особистості є результатом включення людини до існуючої системи соціальних відносин шляхом засвоєння нею соціальних функцій, а також усвідомлення своєї приналежності до соціуму.

Отже, особистість – це стійкий комплекс якостей і властивостей, набутих під впливом відповідної культури суспільства та конкретних соціальних груп, до яких людина належить. Разом з тим відомо, що у випадку важкого психічного захворювання, або якщо дитина виховується серед тварин, то у людини може статися розрив соціальних зв’язків і тоді вона, як індивід втрачає ознаки особистості, що підтверджується наступним прикладом. У 1920 році в Індії було знайдено 2-х дівчаток, які були виховані вовками (так звані «феральні діти»). Одній з них на вигляд було 7 чи 8 років і її назвали Камалою, а іншій приблизно 2 роки, яку назвали Амалою, і яка через деякий час померла. Камала ж прожила ще 10 років. Але хоч вона і перебувала серед людей, поведінка дівчинки нагадувала поведінку вовка. Вона намагалася ходити на чотирьох кінцівках, відмовлялась від одягу, мала розвинутий нюх, воду не пила, а хлебтала, і часто замість 40 завчених слів використовувала звуки, подібні до гарчання чи скавуління для позначення певних своїх потреб. Людський розум, і людська поведінка у неї так і не сформувалися. Цей приклад переконує, що людина, позбавлена людських стосунків і якщо вона живе поза суспільством, не здатна розвинути своєї особистості як суспільно моральна істота. Таким чином, кожен індивід є людиною, але лише під впливом суспільства, суспільних взаємовідносин і процесів він стає особистістю. Разом з тим при вивченні людської особистості доцільно враховувати також такі рівні її прояву як біологічний, що притаманний кожній людині незалежно від впливу на неї інших людей, та спадковий, що відноситься до генетичного фонду її батьків і, що проявляються у різноманітності людських темпераментів, характерів, здібностей кожної особистості, надаючи їй неповторної індивідуальності і унікальності.

Як об’єкт соціальних відносин особистість характеризується соціологічною теорією за допомогою таких понять:

- соціалізація, тобто процес виникнення особистості, перетворення біологічного індивіду під впливом соціальної діяльності;

- соціальна ідентифікація – усвідомлення особистістю своєї належності до певної спільноти;

- рольова ідентифікація – сприйняття суспільно заданих функцій і групових вимог як таких, що відповідають інтересам і потребам суб’єкта;

А як суб’єкт соціальних відносин особистість розглядається соціологічною теорією через систему таких понять:

- самоусвідомлення особистості, тобто усвідомлення власної самобутності;

- нормативна свідомість і система ціннісних орієнтацій (оцінка соціальної дійсності і поведінка в конкретних умовах);

- потреби, мотиви, соціальні установки, соціальна поведінка. Ці поняття також широко використовуються психологією.

Соціальна теорія особистості або соціологія особистості складається із соціальних концепцій та теоретичних моделей особистості, серед яких найбільший інтерес мають: марксистка теорія особистості, теорія дзеркального “Я”, теорія ролей, теорія соціальної установки, концепція соціального характеру, теорія референтної групи і теорія соціального синтезу.

Розглянемо їх у вищезазначеному порядку.

1. Згідно з марксисткою теорією індивід, коли він стає особистістю, є продуктом суспільства, тобто спільної діяльності людей. Сутність особистості становить сукупність усіх суспільних відносин, а кожна людина це продукт своєї епохи, носій виробничих, класових, сімейних, національних, політичних, релігійних та інших суспільних відносин.

Отже, соціальна типологія особистості є породженням і відображенням соціальної структури суспільства, а властивості і риси особистості зумовлюються історичним типом суспільства;

2. Теорія дзеркального “Я” Ч. Кулі, що була доповнена і систематизована іншим американським соціологом Дж. Мідом – це відчуття особистої визначеності, що формується у людини в результаті спілкування і взаємодій з іншими людьми;

3. Теорія ролей акцентує увагу на засвоєнні особистістю різних ролей, різних форм поведінки в процесі соціалізації, в результаті чого людина стає особистістю;

4. Теорія соціальної установки розглядає особистість як результат соціальних установок, під якими розуміється психологічне переживання індивідом його стану свідомості стосовно певної цінності;

5. Концепція соціального характеру австрійського психолога З. Фрейда зводиться до того, що поведінка людини є наслідком її природних сексуальних потягів;

6.Теорія референтної групи Г. Хаймена, американського соціального психолога, який під референтною групою розумів соціальну групу, на яку індивід орієнтує свою власну поведінку;

7. І насамкінець, теорія інтегрального синтезу, або “принципу поляризації”, згідно з яким російсько-американський соціолог Пітірім Сорокін вважає, що тенденція до моральної індиферентності і рутинної поведінки людини посилюється у періоди загострення соціальних криз. Коли ж соціальне потрясіння минає, поведінка людей повертається в нормальне русло, тобто стає такою, якою вона була до цього під впливом набутої раніше соціалізації.

Тому П. Сорокін вважав, що реформи в житті суспільства повинні проводитися лише правовими, конституційними засобами і ні в якому разі ”не повинні зневажати людську природу і суперечити її базовим інстинктам”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Переяславська Рада. Березневі статті 1654р.	\|	Тепер перейдемо до розгляду СОЦІОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ОСОБИСТОСТІ .

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.