• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика Конституції України.

Тому під джерелами права в юридичному значенні розуміється форма вираження, об'єктивізації держав­ної волі.

Основними видами джерел конституційного права у світі є нормативно-правові акти, судові прецеденти, правові звичаї, міжна­родні і внутрішньодержавні договори. У свою чергу нормативно-правові акти конституційного права поділяються на закони, нор­мативні акти виконавчої влади, нормативні акти органів консти­туційного контролю (нагляду), парламентські регламенти, акти місцевого самоврядування.

Система правових актів, які є джерелами конституційного пра­ва України, доволі широка, а саме: Конституція України, Консти­туція Автономної Республіки Крим, закони, постанови Верховної Ради України, акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, декларації (насамперед Декларація про державний суверенітет Ук­раїни), Акт проголошення незалежності України, нормативні акти Президента України, постанови урядів України, Автономної Рес­публіки Крим, нормативні акти органів місцевого самоврядуван­ня, регламенти тощо.

Особливе місце серед джерел конституційного права України належить Конституції України, в якій закріплюються найбільш принципові правові норми загального характеру. Вони мають ус­тановчий характер та вищу юридичну силу, стосуються усіх сфер життя суспільства: політичної, економічної, соціальної, духовної. Таким діапазоном змісту своїх норм Конституція України суттєво відрізняється від усіх інших джерел конституційного права. Важ­ливо й те, що в самій Конституції України визначаються багато інших видів джерел цієї галузі національної правової системи. Нор­ми Конституції України стосуються кожного громадянина, усіх суб'єктів суспільних відносин.

Джерелом конституційного права України є міжнародні до­говори. Конституція України (ст. 9) встановлює, що чинні міжна­родні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства Украї­ни.

Термін "кон­ституція" від лат. constitutio - встановлення, устрій.

Під конститу­цією розуміють систему загальнообов'язкових норм, що мають, як правило, вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною і суспільством, з одного боку, і державою - з іншого, а також засади організації самої держави та її відносин зі світовим співтовариством. Конституція в сучасному світі є невід'ємним ат­рибутом держави, ознакою її суверенності.

Конституцію України було прийнято Верховною Радою України на її п'ятій сесії 28 червня 1996р. Цей день було проголошено державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає та закріплює підвалини всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи діяльності державного апарату України.

Конституція України є основою правової системи нашої держави. Під останньою розуміють сукупність усіх правових явищ, що існують у суспільстві з приводу його створення, реалізації та охорони. Вона зміцнює державу, сприяє її політичному єднанню, соціально-економічному розвиткові суспільства в цілому.

Конституція має як правові, так і політичні ознаки. Отже, Конституція є рівночасно і політичним, і правовим актом. Причому цей правовий акт має найвищу юридичну силу, тобто настановам і вимогам Конституції повинні відповідати всі без винятку правові акти, що видаються і діють у країні (ст. 8 Конституції України).

Конституція України складається з преамбули, 15 розділів (161 стаття). Конституція починається з вступної частини, яка традиційно іменується преамбулою. В ній проголошено, що Конституція приймається Верховною Радою "від імені Українського народу", що його складають "громадяни України всіх національностей", що її основою є здійснення "українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення". У преамбулі зафіксовано завдання забезпечення в Україні прав і свобод, гідних умов життя людини, зміцнення громадянської злагоди, розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави.

За загальними класифікаційними ознаками Конституцію України можна визначити як:

- писану кодифіковану конституцію унітарної держави з автономним утворенням;

- жорстку конституцію, оскільки внесення змін і допов­нень до неї, на відміну від внесення змін і доповнень до інших законів, потребує в окремих випадках як спеціальних суб'єктів, так і кваліфікованої більшості голосів (не менше 2/3 голосів від конституційного складу ВР);

- за порядком прийняття Конституція України є консти­туцією народною (демократичною), оскільки прийнято її було 26 червня 1996 р. парламентом від імені народу України - громадян усіх національностей.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
5. А/. Верховна Рада України.
6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
8. Автокореляційна характеристика системи
9. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
10. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
11. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
12. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.

Переглядів: 1271