Проміжні продукти метаболізму та стомлення

Згадаймо, що молочна кислота — це проміжний продукт гліколізу. Хоча багато хто вважає, що саме вона є головною причиною стомлення та виснаження при усіх видах фізичних навантажень. Молочна кислота акумулюється у м'язовому волокні тільки під час короткочасного м'язового зусилля високої інтенсивності. У марафонців, наприклад, рівні молочної кислоти наприкінці забігу можуть бути майже такими, як у стані спокою, незважаючи на крайній ступінь стомлення. Як уже відмічалося, виникнення стомлення у марафонців зумовлене недостатнім енергетичним забезпеченням, а не надлишком молочної кислоти.

У спринтерів (бігунів, плавців, велосипедистів) під час змагань спостерігається швидка акумуляція молочної кислоти. Однак наявність молочної кислоти сама по собі не є причиною стомлення. Якщо вона не виводиться, то розщеплюється, перетворюючись на лактат, і веде до акумуляції йонів водню, що, у свою чергу, призводить до підкиснення м'язів і насамкінець — до ацидозу.

Результати у видах спорту короткої тривалості та високої інтенсивності м'язової діяльності такі, як біг і плавання на спринтерські дистанції, багато у чому залежать від інтенсивності гліколізу. У спортсменів, які займаються цими видами спорту, утворюється велика кількість лактату та Н⁺ у м'язах. На щастя, клітини та рідини організму мають буферні системи, такі, як бікарбонат, котрі зводять до мінімуму негативний вплив Н⁺. Якщо б не було таких буферів, то Н⁺ призвів би до зниження рН до 1,5 та порушення життєдіяльності клітини. Завдяки буферним системам організму концентрації Н⁺ залишаються невисокими навіть під час виснажливих фізичних навантажень. Тому м'язовий рН знижується від показника, характерного для стану спокою — 7,1 до 6,6-6,4 у стані виснаження.

Однак подібні змінення рН негативно впливають на утворення енергії та м'язові скорочення. Внутрішньоклітинний рН нижчий за 6,9 гальмує дію фосфофруктокінази — важливого глюколітичного фермента, що сповільнює інтенсивність гліколізу та утворення АТФ. При рН 6,4 вплив Н припиняє подальше розщеплення глікогену, викликаючи різке зниження рівня АТФ і насамкінець — стомлення. Окрім того, Н може витісняти кальцій з волокон, втручаючись у процес сполучення поперечних містків актину та міозину та знижуючи скоротливу силу м'язів. Багато учених вважають, що низький м'язовий рН є головним чинником, котрий лімітує м'язову діяльність, а також основною причиною виникнення стомлення під час короткочасних максимальних фізичних навантажень.

Відновлення після виснажливого фізичного навантаження спринтерського характеру рівня м'язового рН відбувається протягом 30-35 хв. Навіть при відновленому рівні рН концентрації лактату у крові та м'язах можуть залишатися підвищеними. Однак спортсмен може продовжувати виконувати вправу з відносно високою інтенсивністю навіть при показникові м'язового рН нижче за 7,0 та рівні лактату крові вище за 6-7 ммоль/л, тобто такому, що у 4-5 разів перевищує рівень у стані спокою.

Останнім часом деякі тренери та спортивні фізіологи намагаються на основі вимірювання показників лактату крові визначити інтенсивність та обсяг тренувальних занять, що забезпечують оптимальні тренувальні стимули. Такі вимірювання дозволяють визначити інтенсивність тренувань, однак вони навряд чи зможуть охарактеризувати анаеробні процеси або ступінь ацидозу м'язів. Оскільки лактат та Н⁺ утворюються у м'язах, дифундуючи з клітин у позаклітинні рідини організму, потім транспортуючись до інших ділянок тіла для наступного обміну, то показники лактату крові залежать від інтенсивності його утворення, дифузії та окиснення. На ці процеси може впливати безліч чинників, тому доцільність використання показників лактату для визначення обсягу та інтенсивності тренувальних занять є дещо спірною.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Енергетичні системи та стомлення.	\|	Нервово – м’язове стомлення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.