Суперечливий характер суспільно-політичного життя (1945-1955 рр.).

Політика коренізації. Розгортання українізації. Досягнення та трагічні сторінки.

У квітні 1923 р. XII з'їзд РКЩб), засудивши місцевий націоналізм, оголосив великодержавний російський шовінізм головною небезпекою в СРСР. З'їзд проголосив політику «коренізації», яка означала залучення представників корінних національностей до компартій і державного апарату, користування національними мовами у партійній та державній роботі, освіті, книжковій справі, пресі, у всіх сферах життя республік. В Україні процес здійснення цієї політики отримав назву «українізація».Початок українізації поклав декрет РНК УСРР від 27 липня 1923 р. «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ» та декрет ВУЦВК і Раднаркому від 1 серпня 1923 р. «Про заходи щодо рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови». Нова політика здійснювалася за такими напрямами:— залучення українців до партії і надання їм важливих посад у партійному і державному апаратах;—впровадження української мови у державне управління і партійну діяльність;—заохочення розвитку української культури і науки.Суть її була в наступному: -українська мова почала широко використовуватися в публічних виступах, державної і партійної діяльності, зовнішніх атрибутах влади (у тому числі в різних написах, вивісках, печатках) - на українську мову також були переведені судочинство, загальноосвітні та вищі навчальні заклади, театри, періодична преса -для службовців був встановлений строк (в межах одного року) для переходу на українську мову, з'явилася навіть мережу державних курсів з його вивчення -сталася українізація окремих військових частин
-з'явилася Українська Автокефальна Церква Велику роль у проведенні українізації зіграли Всеукраїнська Центральна комісія при РНК УРСР і наркомат освіти, який очолював Скрипник. Його підтримували більшість місцевої творчої та наукової інтелігенції.

У 1945 р. делегація України взяла участь у міжнародній конференції і підписала декларацію про заснування Організації Об'єднаних Націй (ООН). Україна стала одним із фундаторів цієї міжнародної організації.У 1948—1949 pp. Україну обирають непостійним членом Ради Безпеки ООН. Підпис України, як і інших дер-жав-переможниць у Другій світовій війні, стоїть під мирними договорами з колишніми союзниками гітлерівської Німеччини — Італією, Румунією, Угорщиною та Фінляндією. 1948 р. вона підписала міжнародну конвенцію про режим судноплавства Дунаєм. У перші повоєнні роки УРСР була представлена в 20 міжнародних організаціях і уклала 65 міждержавних угод. 1947 p., після кількадесятирічної перерви, в Києві відкрилося перше представництво іноземної держави — Консульство Польської Народної Республіки, згодом — дипломатичні представництва інших країн Східної Європи. Пропозиції встановити консульські відносини УРСР з іншими державами Європи, Азії та Америки були відхилені Сталіним.Отже, повернення України на міжнародну арену мало обмежений характер. Вся дипломатична діяльність УРСР здійснювалась в жорстких рамках міжнародної політики СРСР під наглядом відповідних загальносоюзних структур. Однак це означало певні поступки тоталітарного режиму перед реаліями життя.Україна брала активну участь у розвитку економічних зв'язків СРСР із зарубіжними країнами, передусім з державами створеної 1949 р. Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), куди входили країни Східної Європи та Азії, що стали на шлях соціалізму. З 1953 р. УРСР щороку вносила значні кошти у Фонд ООН для країн, що розвиваються, готувала і надсилала до них кваліфіковані кадри. Поступово, хоч і повільно, розвивалися міжнародні наукові та культурні зв'язки, обмін науковою інформацією, пізніше українські та зарубіжні вчені спільно виконали чимало наукових розробок.У 1950 р. 20 млн трудящих УРСР підписали відозву до народів світу про заборону атомної зброї, яку прийняв у Стокгольмі Постійний комітет Всесвітнього конгресу прихильників миру.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Повоєнна відбудова народного господарства в Україні (1945-1955 рр.).	\|	Штучний голодомор 1932-1933 рр. в Україні: Причини та наслідки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.