Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України

Таким чином, трансформація економічної системи України в умовах розвитку, виживання і пристосування є однією з головних причин, що зумовлює необхідність реструктуризації підприємств.

Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку

Перехід до ринкових умов господарювання висуває певні вимоги до регіональної економіки. Однією з найбільш значущих вимог є гнучкість економічних суб'єктів, їх уміння швидко адаптуватися дозовнішнього середовища, яке є перманентним. Дотримання і виконання цієї вимоги дає можливість забезпечити безкризову діяльність суб'єктів економіки. Це досягається безперервними перетвореннями різних сфер їх діяльності, тобто реструктуризацією. Реструктуризацію визначають як засіб забезпечення оптимального функціонування суб'єктів економіки у безперервно мінливому ринковому середовищі згідно зі стратегією їх розвитку шляхом здійснення системи заходів організаційно-економічного, техніко-технологічного і фінансового спрямування. Всі ці заходи спрямовані на зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності випущеної продукції зміцнення фінансової стійкості. Реструктуризація об'єктів господарювання передбачає докорінну перебудову суб'єктів економіки на принципах ринкової економіки та на основі чіткого формування їхстратегії бізнесу і місії.

Сьогодні в Україні відбувається трансформація економічної системи, яка супроводжується виникненням і розвитком нових форм власності і організаційно-правових форм господарювання, корінною зміною методів державного регулювання економіки, підвищенням самостійності підприємств, формуванням нової нормативно-законодавчої бази тощо.

Другим важливим фактором реформування економіки є приватизація підприємств, що дозволяє виділити її як окрему і досить важливу передумову реструктуризації підприємств. Приватизація в Україні продовжується і сьогодні, усуваються окремі недоліки, які мали місце при «швидкісній» приватизації. Зокрема, не варто допускати приватизацію підприємств, які для економіки України мають стратегічне значення і значною мірою впливають на розвиток галузей країни в цілому. Сьогодні приватний сектор стає домінуючим в економіці.

Процес приватизації державних підприємств продовжується, але й нині вже можна сказати, що основна мета приватизації досягнута, ефективність цих підприємств зростає, підвищуються фінансово-економічні результати діяльності. Це спостерігається і на зростанні надходжень до державного бюджету, який, в основному, зростає за рахунок зростання ефективності підприємств. »

Третьою важливою причиною реструктуризації економіки є розвиток інституту банкрутства. Виділяють дві найважливіші передумови, що призводять до такого розвитку. Першою з них є реформування законодавства про банкрутство, яке створює реальні можливості зля досить успішного використання цього механізму. Другою передумовою є тенденція зростання кількості фінансово неспроможних підприємств.

Нинішній стан економічного розвитку країни, більшість її галузей вимагають реструктуризації, що зумовлено рядом факторів як на макроекономічному, так і мікроекономічному рівні.

Фактори макроекономічною рівня:

- недостатній розвиток ринкового середовища і конкуренції. Значна частина підприємств, певною мірою, користується протекціоністською підтримкою держави, а це стримує їх реорганізацію, дає тимчасові переваги, однак не сприяє підвищенню ефективності економіки;

- нестабільність правового поля України, що не дозволяє розробити довгострокову стратегію реструктуризації;

- недостатній розвиток українського фондового ринку та його інструментарію;

- не вирішується питання доступності джерел фінансування;

- немає належної підтримки процесу реструктуризації з боку держави;

- недостатнє забезпечення законодавчою базою, яка б регулювала процес реструктуризації;

- криза платежів, яка призвела до хронічної нестачі оборотних коштів, потрібних для нормального функціонування підприємств, і тим самим до відсутності коштів для реорганізації.

Фактори на мікроекономічному рівні, які тісно пов'язані із зазначеними вище:

- психологічна неготовність українських менеджерів до проведення докорінної реструктуризації;

- відсутність напрацьованих методичних підходів до реструктуризації підприємств і недостатність досвіду її проведення;

- нестача на підприємствах власних коштів для проведення реструктуризації і низька їх кредитна привабливість, що не дає можливості їм отримати необхідні кошти із зовнішніх джерел на взаємоприйнятних умовах;

- низька ліквідність цінних паперів вітчизняних емітентів, яка утруднює залучення коштів і серйозних інвесторів;

- складність використання кваліфікованих спеціалістів. Підприємства України переважно не можуть користуватись послугами іноземних консалтингових фірм через високі ціни,а свій власний вітчизняний ринок ще недостатньо розвинутий.

Види і методи реструктуризації великою мірою визначаються напрямами розвитку економіки. У вітчизняній практиці найбільш поширеними є корпоративні перетворення, які спрямовані на розукрупнення підприємств. Такий напрям зумовлений неефективністю функціонування в ринкових умовах господарювання раніше створених промислових гігантів узв'язку з недостатньою місткості ринків збуту,негнучкістю системи організаційних структур управління, наявністю надлишкових виробничих фондів. Разом з тим значна частина підприємств утримує структурні підрозділи соціальної сфери, тобто фонди невиробничого призначення. Це значною мірою погіршує фінансове становище цих підприємств.

Однак досвід розвинутих країн свідчить про перевагу зворотного напряму. Починаючи з 1990-х років у світовій економіці відбувається нова хвиля укрупнень, які часто здійснюються шляхом злиття або поглиблення транснаціональних корпорацій. Ця надмірна концентрація виробництва і фінансів обумовлена бажанням отримати синергетичний ефект (тобто сукупний результат після об'єднання більший, ніж сума результатів, отримуваних окремими компаніями).

На практиці вирізняють двашляхи укрупнення підприємств:

- зовнішнє зростання за рахунок злиття укрупнення двох чи декількох підприємств або приєднання їх до великого виробництва;

- внутрішнє зростання, яке полягає у придбанні активів за рахунок власних або позичкових коштів.

При зовнішньому зростанні у ряді випадків необхідне погодження Антимонопольного комітету України на проведення такої реорганізації, щоб не допустити монополії на окремі види виробів. Як показує світова практика, у майбутньому укрупнення підприємств буде актуальним і поширеним серед підприємств середнього і малого бізнесу. Актуальним є також об'єднання постачальників і споживачів сировини, утворення промислово-фінансових і рун за участю фінансово-кредитних інституцій, яке вже має місце на практиці.

В умовах вітчизняної практики набув поширення такий вид реструктуризаціїяк перетворення. Він передбачає зміну організаційно-правової форми організації бізнесу і може супроводжуватись зміною форм власності і складу власників. При цьому зберігаються всі майнові права і зобов'язання перетворюваного підприємства, оскільки воно є і підприємством, і правонаступником одночасно.

Проведені наукові дослідження процесів реструктуризації підприємств засвідчують їх перехід від локальних видів, що були домінуючими на перших етапах трансформації економіки, до поширення комплексної реструктуризації.

Реструктуризація має бути обґрунтованою науково. Адже це творчий процес, який передбачає розроблення програми її реалізації для кожного конкретного суб'єкта економіки з урахуванням його специфіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Регіональні особливості галузевої структури економіки	\|	Природно-ресурсний потенціал та його структура

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.