• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МОДУЛЬ ІІ. ЗМІСТ І МЕТОДИКА РЕАЛІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

тема ІІ. 1. Професійна просвіта учнів І МЕТОДИКА ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ

План

1. Суть і завдання професійної просвіти та вимоги до її проведення.

2. Форми і методи профпросвіти в школі.

3. Профпросвіта в дошкільному і молодшому шкільному віці.

4. Профпросвіта в основній і старшій школі.

5. Методика ознайомлення учнів з професіями.

Література: 1, 5, 6, 12, 15, 38, 39, 40, 41, 53, 61, 65, 66, 82, 85-90, 93, 103, 107, 108, 131-134, 137-146, 151, 152, 154-156, 158, 161, 162, 174, 176, 177, 180-184, 187, 188, 199, 197, 212, 223, 232, 244, 245.

1. Суть і завдання професійної просвіти та вимоги до її проведення.

Цікавість до певних професій виникає у кожної дитини ще у дошкільному віці. Вона з’являється під час різноманітних дитячих розваг, коли малюки копіюють та зображують людей різних професій, яких вони можуть бачити навколо себе. Одночасно з цим у дітей виникає інтерес до певних видів діяльності. Поступово звичайна дитяча цікавість переростає в інтереси, з’являються наміри оцінити свої можливості, щоб обрати ту професію, яка відповідає цим можливостям. Діти у мріях починають бачити себе представниками професій, які вразили їх уяву. Надалі з’являються наміри оцінити свої можливості, щоб обрати ту професію, яка відповідає цим можливостям. І нарешті, на основі тривалих міркувань приймається остаточне рішення. Так поступово, проходячи шлях від дитячої наївності до соціальної зрілості, зазнаючи складних емоційних переживань, людина робить професійний вибір.

Загальна мета профорієнтаційної роботи у школі полягає у підготовці учнівської молоді до обґрунтованого свідомого вибору професії. У загальноосвітній школі є всі умови для досягнення цієї мети – потрібно лише їх правильно використати і надати дієву допомогу кожному учню у його професійному виборі. Головна умова цієї допомоги – вільний вибір професії, який ґрунтується на усвідомленні учнем власних можливостей та критичному їх оцінюванні.

Щодо можливостей реалізації основних компонентів профорієнтаційної роботи у загальноосвітній школі, то слід визнати, що виходячи з реальних можливостей (а це в першу чергу наявність відповідного матеріального і кадрового забезпечення), з найбільш повною віддачею може бути реалізована професійна просвіта. Тому центральним компонентом у структурі профорієнтаційної роботи в школі слід вважати професійну просвіту, так як саме для його реалізації школа має найбільш достатні можливості.

Професійну просвіту, як відмічалося вище, слід розглядати як своєрідну систему формування в учнів уявлень, понять та знань про соціально-економічні, правові, психологічні і фізіологічні умови правильного вибору професії, виховання позитивного ставлення школярів до різних видів діяльності, формування мотивованих професійних намірів з урахуванням бажань і власних можливостей та суспільних потреб у працівниках різних професій. Професійна просвіта суттєво впливає на розширення можливих кордонів вільного вибору професії: адже чим більше знає школяр про різні види трудової діяльності і професії, про зміст і умови праці, шляхи отримання тієї чи іншої професії, вимоги, які висувають професії до людини і т. ін., тим свідомішим і обґрунтованішим буде його вибір.

Професійна просвіта в закладах освіти включає професійну інформацію і професійну агітацію. Необхідність в останньому компоненті викликана ось чим. Знання про професії учні одержують не тільки у школі. Джерелом знань з цього питання можуть бути засоби масової інформації, батьки, родичі, знайомі тощо. Одержані таким шляхом відомості дуже часто бувають значно спотвореними – тому в учнів створюється не завжди правильне уявлення про привабливість одних професій і відраза до інших. Ось у зв’язку з чим цілеспрямована профпросвітня робота має запобігати нічим не виправаданому і помилковому ставленню школярів до багатьох потрібних суспільному виробництву професій.

Для здійснення професійної просвіти школярів важливо чітко уявляти її головну мету, тому що саме від неї залежать форми і методи цієї роботи. Найчастіше мету професійної просвіти вбачають у тому, щоб ознайомити школярів з найбільшою кількістю професій, наголошуючи при цьому акцент на найнеобхідніших для суспільства на сьогодні професіях. Але такий спрощений підхід сприяє безсистемності та випадковому набору професій, з якими знайомлять учнів. Тому профпросвітня робота з школярами повинна бути спрямована на те, щоб сформувати в них позитивне ставлення до праці та навчити їх, як розглядати будь-яку незнайому професію: побачити в ній головне, розібратись в предметі та меті, знаряддях та умовах праці, співвідносити ті вимоги, що висуває професія людини, з індивідуальними особливостями особистості.

Головна мета профпросвітньої роботи співпадає з метою всього навчально-виховного процесу в школі. Виходячи з цього, профпросвітня робота має будуватись таким чином, щоб у процесі її здійснення можна було вирішити такі основні завдання:

1) створити інформаційну основу для засвоєння учнями всіх необхідних відомостей про наймасовіші професії;

2) ознайомити учнів із шляхами отримання професійної підготовки в країні та умовами оволодіння конкретними професіями;

3) сформувати в учнів позитивне, емоційно забарвлене ставлення до різних професій і видів професійної діяльності (особливо до тих , попит на які актуалізований соціально-економічним розвитком суспільства);

4) вплинути на формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, які ґрунтуються на усвідомленні психофізіологічних можливостей особистості та соціально-економічних потреб суспільства.

Слід визнати, що два перших завдання відображають інформативно-довідковий аспект професійної просвіти, в той час як два останніх спрямовані на реалізацію виховних функцій. Але зрозуміло, мабуть, що в процесі профпросвітньої роботи ці функціональні аспекти знаходять прояв у тісній взаємодії і неможливо зробити фактичне їх розділення. Тому саме з цієї причини виникає погляд на профпросвіту як на суто інформативно-довідкову систему. Цілком зрозуміло, що таке ставлення до функцій профпросвіти веде до збіднення профорієнтаційної роботи в цілому, а отже, до зниження її педагогічної ефективності.

Професійна просвіта не може проводитись за якимось конкретним напрямом, але можна вказати деякі вимоги до її ефективного здійснення: вона повинна бути глибокою за змістом, впливати емоційно, спиратись на вікові особливості та пізнавальні можливості учнів, враховувати соціальну орієнтацію та професійні потреби суспільства й особливо конкретного економічного регіону. Професійна просвіта має бути: виховною – спрямованою на створення стійких уявлень про важливість праці в житті людини, суспільства, важливість правильного і своєчасного вибору професії, будуватись на любові до будь-якого виду діяльності; об’єктивною – забезпечувати висвітлення не тільки привабливості професій, а й її “тіньових” сторін, таких як, труднощі в роботі, монотонність праці тощо; прогностичною відображати не тільки сучасний погляд на професію, а й її майбутнє, тобто зміни, які в ній можуть відбуватися під впливом науково-технічного прогресу, та соціально-економічних перетворень.

Робота з професійної просвіти повинна будуватись так, щоб інформаційний матеріал був основою формування в учнів необхідних знань про професії та про свій внутрішній світ, і щоб ці знання допомагали їм прийняти обґрунтоване рішення стосовно професійного самовизначення. Профінформаційна робота із школярами буде ефективною при дотриманні певних умов, до яких відносяться:

1) відповідність інформаційного матеріалу за змістом і формою подачі можливостям його сприйняття і усвідомлення учнями, тобто тим можливостям, які зумовлені віковими й освітніми особливостями школярів;

2) забезпечення наступності у змісті профінформаційних матеріалів для учнів різних вікових груп з опорою на існуючу психологічну класифікацію професій;

3) правильна побудова інформаційного матеріалу про професію – виклад відомостей, які розкривають особливості професії, має відбуватись у певній послідовності та підпорядковуватись певним режимам і системі, які будуть розглянуті у п. 2.2.;

4) доступність профінформаційного матеріалу, яка в значній мірі забезпечується різноманітністю форм та методів його подачі, спрямованих на активізацію процесу сприйняття та мислительну діяльність учнів. Не слід перенасичувати інформаційні матеріали спеціальною термінологією або технологічними відомостями, для правильного розуміння яких учням потрібні спеціальні знання.

5) спиратися на політехнічну та трудову підготовку учнів, на повніше використання всієї навчальної і матеріально-технічної бази школи, навчальних цехів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів тощо.

2. Форми і методи профпросвіти в школі.

Зміст, форми і методики профосвіти різноманітні на різних етапах всієї профорієнтаційної роботи і залежать від вікових особливостей учнів. До основних форм професійної просвіти, які активізують діяльність учнів з підготовки їх до свідомого вибору професії, відносять:

- урок або заняття, на яких подається профорієнтаційний матеріал з використанням різноманітних методів;

- екскурсія на підприємство, до установи, навчального закладу з метою ознайомлення з організацією виробництва і навчального процесу, технікою, технологіями та основними професіями і спеціальностями;

- факультативні заняття з вивчення курсів “Основи вибору професії”, „Людина і світ професій”, „Побудова кар’єри” тощо;

- трудові об’єднання школярів (учнівські виробничі бригади, шкільні кооперативи, лісництва тощо);

- гурткова робота за різними напрямами професійної праці;

- відділи Малої академії наук при школах, центрах науково-технічної творчості, в ВНЗ;

- профорієнтаційні вечори, вікторини, конкурси, конференції, турніри тощо;

- класні профінформаційні години;

- семінари поглибленої профорієнтації;

- семінари з техніки і пошуку роботи;

- професіографічні дослідження;

- усні, друковані, відео профорієнтаційні журнали;

- індивідуальна робота з профорієнтації, яка виконується з урахуванням інтересів, нахилів, здібностей;

- конкурси “Кращий за професією”, “Захист професії” - дозволяють виявити учнів, які мають інтереси, нахили та здібності до певної професії;

- підготовка рефератів, альбомів, фото-відеомонтажів про професії (розширює знання школярів про професії);

- вечори техніки (розширюють і поглиблюють знання і вміння учнів, розвивають інтерес до техніки, розширюють політехнічний світогляд, знайомлять з галузями техніки, її історією, досягненнями тощо);

- тижні техніки і праці (поєднують трудові операції, зустрічі зі спеціалістами, передовиками виробництва, екскурсії, випуск стінних газет, тематичні класні години, вечори, диспути, виставки робіт учнів тощо);

- клуби майбутніх спеціалістів (залучення до трудової діяльності з обраної професії).

У профпросвітній роботі використовуються різноманітні методи, які напрацьовані у педагогічній практиці. Найпоширенішими серед них є такі:

− розповідь, пояснення, бесіда, лекція про професії і різнігалузі економіки країни (фронтальна та індивідуальна) – вони повинні бути цікавими, емоційними, образними, вражаючими.

− профорієнтаційні контрастні виставки, на заняттях з різних навчальних предметів

− демонстрації (натуральних і матеріалізованих об’єктів, схем, креслень, моделей, картин, стендів, трудових прийомів які використовуються в певних професіях).

− демонстрація професіографічних кіно-відеофільмів чи їх фрагментів.

− міні –конкурси з окремих завдань професійної діяльності.

− доповіді учнів про окремі сторони професій.

− вирішення завдань з виробничим змістом з певних професій.

− самостійне вивчення учнями професіограм і читання книг про професії.

− практичні роботи виробничого характеру з певної професії.

− спостереження за роботою конкретного робітника, вивчення його методів і прийомів роботи.

− спеціальні завдання учням з певних розділів програми конкретного навчального предмета.

− виробничі ілюстрації дій, процесів, предметів, явищ з певних професій.

− професіографічні зустрічі з робітниками і спеціалістами підприємств міста чи села на заняттях, на позакласних заходах в ході екскурсій.

− аналіз трудової діяльності самими учнями або з допомогою вчителя (особливо в VIІІ-ІХ класах).

− профорієнтаційні ігри: ділові, рольові, дидактичні, адаптивні (наприклад ознайомлюючі – “Відгадай професію”, “Вакансія”, “Стажери-інопланетяни”; морально-ціннісні – “Ветеран-нероба”, “Острів”, “Прибульці”; профконсультаційні – “Альтернативний вибір”, “Восьмикутник”; навчальні – “Ведучий”; карткові інформаційно-пошукові – “Що? Де? Коли?”, “Стратегія”, “Формула”, “Друзі-товариші” та інші).

− профорієнтаційні змагальні методи: анаграми, загадки, кросворди, прислів’я, ребуси тощо.

− профорієнтаційні пошукові методи: проблемний виклад, диспут, евристичні бесіди, дослідження професій на теми вибору професій, професіографії тощо.

− професіографічні фонограми (записування розповіді на магнітофон чи диктофон, а потім прокручування його в потрібний момент на уроці) – дозволяє активізувати навчання шляхом подання цікавих фактів, урізноманітнити урок, розширити світогляд дітей. Матеріал повинен ретельно підбиратися, редагуватися і лише потім записуватися з гарною дикцією. Запис повинен бути чіткий, виразний, тобто з добре поставленим голосом та інтонацією, паузами, коротким,змістовним, цікавим.

Матеріал до фонограми може бути взятий з газет і журналів, енциклопедій, довідників, словників, календарів, художньої і науково-популярної літератури, запису з радіо, телебачення і т.д. При відборі і записуванні матеріалу необхідно враховувати вікові психофізіологічні можливості школярів. Для IV-VIІ класів це можуть бути образні, яскраві, емоційні розповіді, при цьому невеликі за об’ємом; для VІІІ-ІХ класів їх можна розширити, внести проблемність (з запитаннями, які б примушували думати, а не лише слухати і шукати відповіді на ці запитання). Всі записи повинні бути систематизовані за розділами програми і класами, мати свої назви, час звучання і т.д. та занесені в картотеку вчителя.

Методика їх використання наступна: при складанні плану-конспекту заняття відмічається момент включення фонограми із вказуванням її коду і часу звучання; перед початком заняття готується магнітофон і встановлюється потрібна стрічка на початок необхідного запису, на занятті вона вмикається в потрібний момент. При відтворенні фонограми вчитель слідкує за поведінкою учнів, оскільки це дозволяє контролювати клас.

Фонограми можуть бути із записами представників конкретних професій, відомих вчених, винахідників, конструкторів, ветеранів праці і т.д. Записи можуть бути зроблені на сучасних електронних носіях (дискети, компакт-диски) і відтворювання за допомогою ЕОМ.

Демонстрація кіно-відео-діафільмів. В наш час кіно стало найбільш ефективним масовим засобом пропаганди і реклами, а також і навчання. За даними психологів кіно – найдієвіший засіб розвитку пам’яті, оскільки при одночасному перегляді і прослуховуванні людина здатна утримувати в пам’яті на тривалий час 50%, а іноді і більше отриманої інформації. Тоді як людина може запам’ятати лише 10% прочитаного, 20% почутого і 30% побаченого. У профпросвітній роботі демонстрація кіно-відеофільмів має своєю метою ознайомити учнів з різною новою технікою і технологією сучасного виробництва, організацією виробничого і трудового процесів у виробничих умовах, з виконанням операцій різними робітниками, новими, передовими прийомами і методами роботи працівників тощо..

Перегляд відео-кінофільмів може бути як самостійним уроком, так і складовою частиною інших типів уроків, що буває найчастіше. При цьому показ відео-кінофільму чи діафільму розглядається як метод навчання, а не як самостійний тип уроку. Найбільший ефект дає не перегляд цілих фільмів, а невеликих відео-кінофрагментів, які присвячені якомусь одному питанню. Їх включають в той момент уроку, коли вони можуть дати найсильніший ефект і тим самим принести найбільший успіх в засвоєнні навчального матеріалу. В літературі достатньо глибоко і широко описана методика демонстрації кіно-діафільмів та діапозитивів. Тут же хочеться відмітити, що кіно-діафільми, якщо вони відібрані і продемонстровані з урахуванням цихвимог, дають позитивний і ефективний результат у проведенні профорієнтаційної роботи. При цьому демонстрація відео-кіно-діафільмів у навчальному процесі є додатковим засобом навчання і виховання, яка використовується в комплексі з іншими методами і засобами. Переглянувши певний відео-кінофрагмент чи відео-кіно-діафільм необхідно відразу ж задати запитання школярам, обговорити його, з’ясувати, що вони не зрозуміли, чи як зрозуміли.

Можна показувати відомих вчених, конструкторів, винахідників, раціоналізаторів, передовиків виробництва, а також телепередачі про сучасні виробничі технології, техніку, професії, навчальні заклади тощо, записавши їх на відеомагнітофон чи компакт диск і відтворювати на відповідній техніці. Це дозволяє розвивати в учнів професійні інтереси, наміри, мотиви і підводить їх до відповідних висновків щодо вибору своєї професії

3. Профпросвіта в дошкільному і молодшому шкільному віці.

Профорієнтаційна робота в цьому віці, як відмічалося вище, виділяється в окремий етап, який умовно називається пропедевтичним. Це обумовлено рядом факторів і в першу чергу віковими особливостями дітей. Так як діти цього віку володіютьемоційною сприйнятливістю до всього нового, вразливістю, бажанням спілкуватися з дорослими, наслідувати їх поведінку, вони психологічно готові до засвоєння доступних для їх віку профінформаційних матеріалів, тому вчитель повинен вміти знаходити і застосовувати їх у своїй роботі з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Головне завдання професійної просвіти у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці полягає в необхідності дати дітям початкові відомості про важливість будь-якої праці для життя суспільства. Вони ще неготові сприймати інформацію про умови праці. А ось усвідомити те, яку користь приносить людям та чи інша професія, вони вже в змозі. Важливість будь-якої професії можна цікаво показати на предметах, у виготовленні яких беруть участь працівники багатьох професій – хто випікає хліб, шиє одяг, виготовляє машини, будує будинки тощо. Можна побудувати разом з дітьми “ланцюжки” взаємодії різних людей через продукти їх праці, наприклад, кравець шиє одяг учителю – учитель навчає дітей водія тролейбуса – водій возить на роботу продавця – продавець обслуговує слюсаря і т. ін. Доцільно для такої роботи обирати професії батьків учнів класу. Молодші школярі прагнуть брати участь в активній діяльності, із задоволенням виконують трудові доручення, властиві для їхнього віку. Тому для профпросвітньої роботи у початковій школі повинні обиратись ті методи, які найкраще відповідають специфіці цього віку дітей, вносять в її елементи романтики, гри, творчості.

Основні відомості про професії, як показує передовий педагогічний досвід, учні отримують при вивченні всіх навчальних предметів в школі. Але в масовій практиці рівень профорієнтаційної спрямованості уроків не відповідає вимогам науково-технічного і соціального прогресу, що не дозволяє в повному обсязі використати можливості занять для вирішення профорієнтаційних завдань. Тому з метою підсилення такої спрямованості шкільних дисциплін вчитель повинен уміти проводити відбір профорієнтаційного матеріалу для уроків з урахуванням наступних критеріїв: доступність, комплексність, науково-практична значимість, оптимальність, органічний взаємозв’язок з навчальним матеріалом, системність, психолого-педагогічна доцільність і забезпеченість відповідними дидактичними засобами. Детальніше зміст і методика професійної просвіти учнів початкових класів буде розглянута в темі ІІ.8.

4. Профпросвіта в основній і старшій школі.

У основній школі (5-9 класи) професійна просвіта школярів має спрямовуватись на ознайомлення учнів з існуючою типологією професій (за класифікацією Є. Клімова) та відомостями про найбільш поширені професії кожного типу, класу, відділу і групи. Важливе місце в профпросвітній роботі з учнями основної школи вже повинні зайняти питання про вимоги, які висуває професія до людини, про умови правильного вибору професії, про фактори, які впливають на правильний вибір професії.

На першому етапі цієї роботи (в 5 класі) звертається увага учнів на те, що професії будуть дещо подібними, якщо існує схожість між предметами праці: шофер, слюсар, токар працюють з машинами, механізмами: лікар, продавець, вчитель - з людьми; оператор ЕОМ, математик, касир – зі знаками тощо. Поступово діти повинні бути ознайомлені з представниками всіх п’яти типів професій (але не більше 3-5 для кожного типу). У 6 класі продовжується ознайомлення школярів з професіями без введення додаткових ознак типології. Головне тут розширити коло знань про професії кожного типу, довівши їх до 10-15 для кожного з них. У 7 класі відбувається систематизація одержаних раніше відомостей про типи професій. Їх поступове розширення на основі нової інформації про мету, знаряддя та умови праці відбувається у 8 і 9 класах, де вже може здійснюватись допрофільна трудова підготовка, проводячи професійні проби.

У старшій школі (10-11 класи) професійна просвіта повинна спрямовуватись на розширення кола знань школярів про професії, якими вони можуть оволодіти після закінчення школи. Важливе місце в профінформаційних матеріалах для старшокласників мають зайняти відомості про розподіл професій в різних типах навчальних закладів, про можливості продовження освіти після закінчення школи. Для одержання такої інформації учні покладаються вже не тільки на школу - у цьому вони проявляють значну самостійність. Тому на цьому етапі важливо навчити їх правильного розуміння особливостей будь-якої професії та свідомо зробити для себе обґрунтовані висновки. Детальніше профпросвіта учнів основної і старшої школи в трудовому навчанні буде розглядатися в темах ІІ.9, ІІ.10.

5. Методика ознайомлення учнів з професіями.

Важко осягнути професію звичайним її спогляданням. Коли ми спостерігаємо за роботою, наприклад, оператора пульта керування величезної енергосистеми, то на перший погляд може здатись, що йому особливо то й робити нічого. Він, сидячи або ходячи, слідкує за показами приладів, натискає на кнопки та вимикачі, розмовляє по телефону. Насправді він зайнятий дуже напруженою і відповідальною розумовою роботою, робить висновки і приймає рішення, щоб забезпечити безперебійне та оптимальне подавання електроенергії всім споживачам. Помилки в його роботі можуть призвести до значних порушень в енергозабезпеченні, або навіть до лиха чи катастрофи. Ось чому, щоб дізнатись про особливості професії, недостатньо загального враження про неї.

Будь-яка професія пов’язана з використанням працівником конкретних матеріалів, знарядь і процесу праці, його умов, норм праці, режиму і тривалості, винагород за працю, контактів з іншими професіями. Саме такі відомості і повинні лежати в основі ознайомлення з особливостями конкретної професії. Але робити це потрібно в певній послідовності.

Перш за все слід виходити із загальної характеристики професії. Вона повинна включати відомості про суспільні потреби в цій професії, про її історію, поділ на спеціальності, на яких підприємствах чи установах є потреби у відповідних працівниках.

Наступним етапом може бути опис процесу праці. Він може включати основні відомості про трудові прийоми, операції, робоче місце, необхідні інструменти та матеріали, устаткування, продукцію. Після цього доцільно зупинитися на питаннях, пов’язаних з організаційною стороною праці: індивідуально чи в складі ланки, бригади або якогось іншого колективу; умови та форми оплати праці; чи виготовляє працівник кінцеву продукцію, чи тільки виконує певну частину технологічного процесу або навіть тільки якусь операцію.

Нарешті є підстави зупинитись на найважливішому. Тут мова повинна йти про ті вимоги, які висуває працівнику його професія – тобто про особистісні якості, без яких не обійтись у цій професії.

Наприкінці доцільно розповісти про умови праці, а також можливості професійного зростання, про підготовку працівників цієї професії: це вимоги до загальної і спеціальної освіти, шляхи оволодіння професією і можливості подальшого професійного зростання.

Під час проведення профінформаційної роботи необхідно враховувати дві сторони професії – змістову і динамічну. Змістова сторона визначається сукупністю відповідних завдань, цілей діяльності, потрібних знань, умінь і навичок, що висуває специфічні вимоги до розвитку сприйняття, пам’яті, уважності, мислення. Наприклад, архітектор повинен володіти добре розвиненою просторовою уявою, водій – загостреною уважністю і т. ін.

Динамічна сторона характеризується якостями людини, потрібними для успішної діяльності в будь-якій професії. Адже кожна робота вимагає певної швидкості і темпу її виконання, уміння переключатись з одного її виду на інший, концентрації уваги, емоційної стійкості тощо. Більше того, в деяких професіях вимоги до певних динамічних характеристик психіки виступають на перший план і створюють обмеження для професійної придатності в осіб, психофізіологічні особливості яких не відповідають вимогам професії. Але, як правило, коло таких професій обмежене і вони потребують спеціального професійного відбору.

Формування інтересу до професії повинно спиратись на пізнавальні потреби учнів. Дослідження з вікової психології свідчать, що у молодшому віці пізнавальні інтереси у дітей переважно епізодичні. Вони виникають в певній ситуації, найчастіше під впливом уроку, і майже завжди згасають, як тільки урок закінчився або коли дитина одержала відомості, які задовольнили її епізодичну цікавість. Далі, наприкінці молодшого шкільного віку, у дітей вже виникає чисто пізнавальний інтерес до зв’язків і закономірностей. У підлітковому віці інтерес набуває стійкого характеру. Він вже не пов’язується з ситуацією. Такий інтерес виникає поступово, разом з накопиченням знань, і спирається на внутрішню логіку цього знання. Тобто, чим краще підліток пізнає предмет, що його цікавить, тим більший інтерес до цього предмета у нього виникає. Формування подібних відносно стійких особистісних інтересів в середньому шкільному віці створює характерну особливість підлітків: вони із захопленням читають науково-популярну літературу, починають відвідувати предметні гуртки, сміливо й терпляче проводять досліди, майструють і т. ін.

Слід враховувати, що підлітки середніх класів активно прагнуть пізнати різні види фізичної праці. У зв’язку із значною рухливістю і динамічністю у цьому віці їм особливо подобаються професії, пов’язані з переміщенням об’єктів, керуванням механізмами, регулювання швидкостей тощо. На превеликий жаль, цей благодатний період випускається з поля зору, і професійна активізація переноситься на більш пізній період, коли ставлення до вказаних видів праці у школярів різко змінюється. У старшокласників професійні інтереси різко зміщуються в бік розумової праці, їх більше цікавлять професії гностичні, пошукові. І це цілком закономірно, адже у більш дорослих школярів стає розвинутішим мислення, що в свою чергу призводить до зростання потреби в праці, яка містить значну частку розумових операцій.

Завдання і запитання для самоконтролю.

1. Обґрунтуйте суть професійної просвіти учнів та її складових.

2. Визначте завдання професійної просвіти учнів та шляхи їх реалізації.

3. Проаналізуйте форми та методи професійної просвіти учнів основної та старшої школи.

4. Що розуміють під професійною пропагандою?

5. Розкрийте зміст профпросвіти у початковій школі.

6. Охарактеризуйте зміст профпросвіти учнів основної і старшої школи.

7. Опишіть методику ознайомлення учнів з професіями.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. V міні – модуль
9. VI. Філогенез нервової системи
10. Автокореляційна характеристика системи
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
12. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ

Переглядів: 1690