Семіотика культури

Культура виступає як світ знаків. Виступаючи в якості носіїв смислу, «оброблені» (фізично і духовно) людиною речі, процеси, явища стають знаками.

Знак — предмет (явище, дія), що виступає в якості носія інформації про інші предмети і використовується для її отримання, зберігання, опрацювання та передачі.

Знаки і системи знаків досліджуються спеціальною наукою — семіотикою( засновник – Ч.Пірс, значні представники – Ф. де Соссюр, Ю.Лотман, О.Потебня) Поняття знакової системи в семіотиці охвачує дуже широкий обсяг об'єктів. Знаковими системами є природні мови (російська, українська, англійська та інші), а також штучні мови (мова математики, хімічна символіка)

До знакових систем відносяться різноманітні системи сигналізації, мови, образотворчих мистецтв, театру, кіно, музики, правила етикету, релігійні символи і ритуали, геральдичні знаки та взагалі багато предметів, які можуть служити засобами для відображення якогось змісту.

Явища культури — це знаки і сукупності знаків (тексти), в яких зашифрована соціальна інформація, тобто започаткований у них людьми зміст. Коли будь-які предмети використовуються лише з практичною метою, їх знакова функція відступає на другий план( меч – предмет для захисту і нападу, одяг – предмет для захисту тіла від холоду) Але з точки зору їх знакового характеру вони уже виступають як предмети культури. (меч — символ воїна, лицаря, )

Природні явища, коли вони стають предметами її духовної діяльності та люди наділяють їх моральним,естетичним, релігійним змістом виступають як знаки. (образи хитрої лисиці у народних казках, постійні описування веселки чи заходу сонця, містичні інтерпретації затемнень, комет тощо.

Носіями особливого смислу стають і самі люди.( людина не лише як жива істота, а як кінозірка, політичний діяч, гуру і т.д.)

Семантика – розділ семіотики, який вивчає знакові системи як засоби вираження смислів, методи інтерпретації знаків культури

Знак — це матеріальний предмет, що чуттєво сприймається, а його значення (зміст, інформація) є продукт духовної діяльності людей. Знаки постають своєрідними «матеріальними оболонками» людських думок, почуттів, бажань. Зв'язок значення і знаку (або інакше кажучи інформації та коду, в якому вона фіксується і транслюються) визначає нерозривність духовного і матеріального аспектів культури.Для того щоб наслідки людської діяльності людини збереглись у культурі, передавались і іншим людям, вони мають бути закодовані у цій знаковій оболонці.У тварин інформація кодується хромосомними структурами клітин і нейродинамічними системами мозку, - носієм її є саме тіло тварини,передача інформації відбувається генетичним шляхом та через наслідування поведінки інших тварин. Життєвий досвід окремої істоти не успадковується нащадками, кожне нове покоління накопичує досвід «з нуля».

У культурі інформація кодується зовнішніми по відношенню до тіла людини структурами. Виражаючи свої думки та уявлення у створених людьми знакових системах, індивід об'єктивує їх. Це означає, що вони ніби відділяються від нього, набувають самостійного, позаособистого існування, стають соціальною інформацією, носієм якої стає не один індивід, а суспільна культура.

Соціальна інформація, відображена в знакових системах, має позагенетичний характер. На відміну від біологічної, вона не зникає зі смертю індивіда. Культура утворює специфічно людський, позагенетичний «механізм» її наслідування — соціальну спадковість. Завдяки культурі у суспільстві стає можливим те, що не можливе в світі тварин, — історичне накопичення і примноження інформації, що знаходиться у розпорядженні людини як родової істоти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Курс лекцій	\|	Техніка як феномен культури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.