Чинники, що формують інвестиційний клімат держави.

1. Політичні та правові чинники:

· створення законодавчої та нормативної бази;

· укладання угод щодо інвестування з міжнародними кредитно-фінансовими установами на найвищому рівні;

· досягнення стабільності національної грошової одиниці;

· валютне регулювання;

· заходи з державної підтримки та стимулювання інвестиційної діяльності;

· забезпечення високого рейтингу інвестиційного клімату.

2. Стан кредитно-фінансової системи та наявність інституційного середовища:

· рівень розвитку фондового ринку та інших елементів інфраструктури інвестиційного ринку;

· інвестиційна політика НБУ;

· ступінь залучення банків до інвестиційної діяльності.

3. Стан внутрішнього ринку країни:

· місткість місцевого ринку;

· добробут або купівельна спроможність населення;

· ресурсна база;

· рівні податків.

4. Статус іноземного інвестора:

· режим іноземного інвестування;

· наявність вільних економічних та офшорних зон.

5. Інвестиційна активність населення:

· сформовані відносини власності;

· розвиток ринку нерухомості;

· можливість населення виступати в ролі інвесторів.

В результаті комплексного аналізу цих несхожих параметрів виходить синтетичний показник інвестиційної привабливості країни. Рейтинги інвестиційної привабливості регулярно визначають і публікують американська група “Бізнес ризик Інтернешнл”, лондонський часопис “Юромані”, німецька газета “Ханделсбат” та інші.

Сьогодні в Україні формування сприятливого інвестиційного клімату здійснюється з метою створення позитивного інвестиційного іміджу України за кордоном відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" від 12липня 2001 року N 512/200Ц1. Відповідно до цього Указу уряд розробив Програму розвитку інвестиційної діяльності в Україні на 2002-2010 рр., де передбачив комплексні заходи щодо дальшого поліпшення інвестиційного клімату в Україні, зокрема.

В примітивній економіці основна частина інвестицій є реальними, в той час як у сучасній економіці найбільшу частину складають фінансові інвестиції. Розвиток інститутів фінансового інвестування в значній мірі сприяє росту реальних інвестицій. Ці дві форми інвестицій є взаємодоповнюючими, а не конкуруючими. Це можна побачити на такому прикладі. Компанія “АКВА” потребує кошти для придбання нового обладнання. Ці реальні інвестиції можна здійснити за допомогою продажу нових акцій на первинному ринку (primary market) цінних паперів. В свою чергу, придбання акцій компанії є фінансовими інвестиціями для покупця, який може продати свої пакети акцій на вторинному ринку(secondary market) цінних паперів. Хоча операції на вторинному ринку не приносять доходи компанії “АКВА”, але факт існування такого ринку робить акції більш привабливими. А це в свою чергу сприяє росту реальних інвестицій. За ці ж самі акції інвестори платили б меншу суму, якщо б не було можливості в майбутньому швидко та без втрат їх продати. Саме тому ринкова економіка потребує розвинутого вторинного ринку цінних паперів.

Æ Тема № 2. СУБ'ЄКТИ ТА ОБ'ЄКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

¥ План семінарського заняття:

1. Поняття об’єктів і суб’єктів інвестиційної діяльності згідно законодавства України.

2. Господарські товариства та об’єднання підприємств як суб'єкти інвестиційної діяльності.

3. Інституційні та індивідуальні інвестори.

4. Держава, як суб'єкт інвестування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Огляд ключових питань.	\|	Огляд ключових питань.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.