Поняття джерел трудового права та їх класифікація.

Джерела трудового права – це спосіб вираження норм права , що приймаються компетентними на це органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспільного захистулюдей праці.

До джерел трудового права відноситься значна кількість нормативно-правових актів, які містяться в Законах, Указах Президента, постановах Кабінету міністрів, наказах міністерств та відомств та інших актах.

Особливості джерел трудового права:

- до джерел трудового права належить значна кількість підзаконних нормативно-правових актів;

- в Україні продовжують застосовуватися окремі положення, що містилися в актах колишнього СРСР;

- складовою частиною трудового законодавства є міжнародні акти;

- застосування як джерел локальних актів;

- чинними є також і акти соціального партнерства ( генеральна, галузева, регіональна угоди);

- серед джерел особливе місце займають акти органів держаної виконавчої влади;

- для джерел характерна наявність нормативних актів конституційного характеру.

Оскільки трудове право – це система правових норм , то для кращого їх засвоєння доцільно класифікувати джерела трудового права.. Класифікацію можна виконувати:

· за ступенем важливості та підпорядкованості;

· за системою трудового права;

· за органами, які приймають нормативні акти;

· за ступенем їх узагальнення;

· за способом прийняття;

· за формою і сферою дії правового акту.

2. Конституція України , КЗпП України та інші законодавчі акти України як джерело трудового права.

Конституція України є основним джерелом трудового права. Вона закріплює найважливіші трудові права людини і громадянина та гарантії їх реалізації. Ці положення відображені в статтях 3,8,19,21-24,36,43-46,56,57-61,64,68 і деяких інших.

Конституція України закріпила право на працю. Кожна людина має “можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яву вільно погоджується”. Уперше в Конституції (п.3 ст43) з’явилася норма, що містить заборону примусової праці. У зв’язку з цим змінено порядок переведення на іншу роботу. Уперше закріплено право кожного на належні , безпечні і здорові умови праці. Закріплено право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Закріплено право кожного на відпочинок (ст.45), право на участь у професійних спілках з метою захисту свої трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Найважливішою юридичною гарантією прав і свобод е судовий захист (ст.55).

Важним нормативним актом е Кодекс законів про працю, прийнятий в 1922р. На даний час діє кодекс, затверджений Верховною Радою України 10.12.71р. і введений в дію з 1.06.72р. В нього неодноразово вносилися зміни та доповнення.

Серед законів України, направлених на регулювання трудових відносин можна назвати такі: «Про зайнятість населення” від 1.03.91р., який визначає питання зайнятості населення, “Про охорону праці” від 14.10.92р.,який визначає основні положення охорони здоров’я громадян в процесі трудової діяльності “Про колективні договори і угоди” від1.07.93р., який визначає порядок укладення колективних договорів на підприємствах різних форм власності, “Про відпустки” від 15.09.96р., “Про оплату праці” від 24.03.95р., який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці та інші.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція №2. Тема: Джерела трудового права.	\|	Сування судами чинного законодавства про працю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.