• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція №2. Тема: Джерела трудового права.

Трудове право є системою правових норм, що регулюють сукупність трудових відносин працівників з роботодавцем, а також інші відносини, що випливають з трудових або тісно пов’язані з ними і встановлюють права й обов2язки в галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та відповідальність за їх порушення.

2. Методи правового регулювання праці.

В науці трудового права під методом розуміється спосіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права і обов’язки, характер взаємовідносин суб’єктів, правові засоби впливу в разі порушення прав і обов’язків. Є три форми впливу на поведінку людей: дозвіл, наказ і заборона.

Дозвіл дає можливість сторонам самим встановлювати для себе суб’єктивні права і брати обов’язки по виконанню певних трудових повноважень. Держава дозволяє громадянам вступати в трудові правовідносини з досягненням 16 річного віку. Сторонам дозволяється на свій розсуд встановлювати строк трудового договору, тривалість робочого дна тощо.

Наказ вміщую в себе імперативні засади, що є обов’язковими для обох сторін трудового договору. Вони спрямовані на створення здорових і безпечних умов праці, регулювання труда жінок, неповнолітніх.

Норми заборони також носять імперативний характер, забороняється , наприклад, приймати жінок на підземні роботи тощо.

Залежно від способу впливу на поведінку людей можна визначити 2 метода правового регулювання:

1.Державно – нормативний метод, який виражається в тому, що держава розробляє і приймає закони та інші форми нормативних актів, що спрямовані на здійснення всієї системи державного управління суспільством. Всі законодавчі акти, що приймаються як органами державної влади. Так і органами державного управління є результатом державно – нормативного методу регулювання.

2.Локальний метод проявляється переважно у формі колективного договору, що вміщує основні положення з питань праці і заробітної плати, робочого часу, часу відпочинку, охорони праці, що розроблені власником або уповн. ним органом і профспілковим комітетом або іншим, уповноваженим трудовим колективом органом в межах наданих йому повноважень. Цей метод називають колективно – договірним. При локальному методі регулюються питання, які мають значення тільки для конкретного підприємства.

3. Основні функції трудового права.

Функція права – це основні напрями правового впливу на суспільні відносини, що визначає службове призначення права. Об’єктивним критерієм класифікації функцій можуть служити основні види суспільних відносин. Можна виділити економічну, соціальну та ідеологічну (виховну) функції права.

Регулюючи трудову діяльність громадян, трудове право активно впливає на виробництво і тим самим виконує економічну, виробничу функцію.

Економічна функція трудового права впливає на економічні відносини шляхом встановлення міри праці та міри споживання, диференціації праці за ознакою ії складності, визначення кількісних і якісних показників праці, стимулювання матеріальними засобами високопродуктивної праці.

Соціальна функція трудового права реалізується за трьома напрямами:

- соціальний захист працівника;

- соціальний захист роботодавця ( ця справа нова і розпочалася з ухвалення Закону України «Про організації роботодавців» в 2002 році;

- забезпечення соціального партнерства між найманими працівниками і роботодавцем ( йдеться про організаційно –правові форми співпраці – консультації, переговори, укладання колективних договорів, вирішення колективних трудових спорів)

Ідеологічна (виховна) функція тісно примикає до соціальної функції і спрямована на справедливе регулювання трудових відносин і виховання свідомості цієї справедливості. Саме завдяки мисленню, свідомості, своїм розумовим здібностям людина відіграє активну роль в суспільному виробництві. Право визначає обов’язкову поведінку працюючих, а також встановлює певний комплекс правових засобів, що забезпечують сумлінне ініціативне ставлення робітників до виконання своїх обов’язків. Правове виховання нормами законодавства про працю здійснюється шляхом переконання, контролю за додержанням законодавства і методом примусу.

5. Трудове право як система галузі права.

Система трудового права поділяється на 2 частині: загальну і особливу.

До загальної частині відносяться норми, що є єдиними для всіх трудових відносин, визначають принципи правового регулювання, джерела трудового права, класифікують суб’єктів трудового права, визначають правове становище професійних спілок і трудового колективу, поняття , порядок підготовки та укладення колективного договору, класифікують правові відносини, що виникають із застосуванням праці, визначають поняття працевлаштування й його правові форми.

Особливу частину складають норми, що регулюють певні елементи трудових відносин, тривалість праці та відпочинку, види оплати праці, порядок і строки виплати заробітної плати, питання внутрішнього трудового розпорядку, дисциплінарної відповідальності, пільги працівникам , що поєднують роботу з навчанням, порядок розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів, спеціальні правила щодо охорони праці жінок, неповнолітніх і осіб з пониженою працездатністю, питання охорони праці, створення безпечних умов праці.

Система трудового права є системою, що розвивається. Удосконалення системи правового регулювання здійснюється шляхом скасування старих норм і прийняття нових.

Автор підручника «Трудове право» Болотіна Н.Б вважає, що систему трудового права необхідно поділити на 3 частини:

- загальні положення , що визначають предмет, функції, принципи трудового права, суб’єкти трудового права , іх правовий статус;

- індивідуальне трудове право, яке включає в себе такі інститути як трудовий договір, охорона здоров’я, оплата праці, робочий час и час відпочинку та інші;

- колективне трудове право, яке включає в себе такі інститути: соціальне партнерство, правовий статус трудових колективів, правовий статус профспілок, правовий статус об’єднань роботодавців, колективний договір і колективні угоди, вирішення колективних трудових спорів;

Особливу роль в розвитку системи права має кодифікація законодавства про працю, яка дозволяє усунути суперечності. Що виникають у процесі розвитку системи права.

Трудове право України як самостійна галузь права є також предметом вивчення науки трудового права, яка аналізує форми організації праці, ефективність правових норм і їх вплив на виробничі, суспільні відносини.

Система трудового законодавства на відміну від системи трудового права, становить собою сукупність нормативно-правових актів про працю. Система трудового права співвідноситься із системою трудового законодавства як зміст і форма.

Система навчального курсу «Трудове право»ширша за систему трудового права, вона включає розділи про предмет, метод, принципи трудового права, його систему , проблеми формування індивідуального і колективного трудового права, вивчаються і і правові питання забезпечення зайнятості населення, працевлаштування, нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.

Контрольні запитання:

1. Поняття трудового права.

2. Поняття методу правового регулювання.

3. Дозвіл та його сутність.

4. Наказ та його сутність.

5. Державно – нормативний метод.

6. Локальний метод.

7. Основні функції трудового права.

8. Система трудового права.

Література:

1. Конституція України.

2. Прокопенко В.І. Трудове право. Підручник.,Х-1998р.

3. Карпенко Д.О. Трудове право України. К.,-1999р.

4. Трудове право України. Підручник за ред. Н.Б.Болотіної. Київ «Вікар» - 2005.

5. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. М. –1948.

6. Зуб И.В. Трудовое право России и Украини: общие проблеми; общие решения. //Государство и право. – 1997. -№10. –С. 33-38.

План:

1. Поняття джерел трудового права та їх класифікація.

2. Конституція України , КЗпП України та інші законодавчі акти Украї

ни як джерело трудового права.

3. Підзаконні та локальні акти, що регулюють трудові відносини.

4. Значення роз’яснень Верховного Суду України для однакового засто

сування судами чинного законодавства про працю.

5. Міжнародні правові акти про працю.

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
3. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
4. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
5. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
6. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
7. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
8. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
9. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
10. Аналіз трудового потенціалу
11. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
12. Антропологічні джерела

Переглядів: 688