Щорічна основна відпустка та щорічна додаткова відпустки.

Щорічна основна відпустка надається тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Святкові та неробочі дня не враховуються при визначеності тривалості відпустки.

Окремим працівникам, вказаним у ст.6 Закону надається основна відпустка більшої тривалості. Особам віком до 18 років надається щорічна відпустка тривалістю 31 календарний день. При наданні працівнику відпустки у рік, коли йому виповнюється 18 років, тривалість її визначається у залежності від відпрацьованого ним часу. Керівним педагогічним, науково – педагогічним працівникам освіти на науковим працівникам надається щорічна відпустка тривалістю 56 кал. днів ( пост. КМ України від 14.04.97 №346).

Інвалідам 1 і 2 групи щорічна відпустка надається тривалістю 30 кал. днів, а інвалідам 3 групи – 26 кал. днів незалежно від причин настання інвалідності.

Сезонним і тимчасовим працівникам надається щорічна відпустка пропорційно відпрацьованому ними часу. Окремим категоріям працівників відпустка встановлена відповідними законами. Державним службовцям відповідно до ЗУ “ Про державну службу” надається щорічна відпустка тривалістю 30 кал. днів, народним депутатам згідно ЗУ “Про статус народного депутата України” –45 кал. днів, суддям , прокурорам –30 кал. днів. Згідно ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи” відпустки надаються в залежності від категорії потерпілого .

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в таких умовах.

Додаткова відпустка тривалістю до 35 кал. днів за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово – емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих географічних та геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я. Перелік таких робіт вказаний у Списку виробництв, робіт, професій і посад, який був затверджений КМ України 17.11.97 №1290. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника у цих умовах.

Особливі геологічні та географічні умови праці властиві гірським населеним пунктам. Згідно ЗУ “ Про статус гірських населених пунктів України” від 15.02.95р. це міста, селища міського типу, розташовані на висоті 500м. Над рівнем моря, що мають недостатню розвинену сферу застосування праці, систему соціально – побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність. Для таких місць характерні складні кліматичні умови, робота в яких дає право на додаткову відпустку.

Додаткова відпустка тривалістю до 7 кал. днів надається працівникам з ненормованим робочим днем згідно із списком посад, робіт та професій. Визначених колективним договором угодою. Така відпустка надається як компенсація за виконання обсягів робіт, ступеня напруженості, складність і самостійність в роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу . ( Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці , затверджені наказом Мінпраці та соціальної політики України від 5.02.98 №7)

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку на одній підставі, обраної працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлено постановою КМ України від 17.11.97 №1290 “ Про затвердження Списків виробництв, робіт , цехів. Професій ,посад, зайнятість на яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і тяжкими умовами праці та особливий характер праці”. Щорічна додаткова відпустка з кількох підстав надається працівникам, професії та посади яких встановлено у цих списках позначкою “1”.

Щорічні додаткові відпустки можуть надаватися одночасно з основною відпусткою або окремо за бажанням працівника. Загальна тривалість основної та додаткової відпустки не може перевищувати 59 кал. днів, а для працівників, які зайняти на підземних та гірничих роботах , 69 кал. днів. Таки відпустки надаються з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

3.Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку включаються:

1) час фактичної роботи ( у тому числі на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи ( посада) згідно з законодавством та заробітна плата повністю або частково ( в т.ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи ( посада) й йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку;

4) час , коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи ( посада) й йому не виплачувалася заробітна плата у порядку . визначеному ст.25 і ч. 2 ст. 26 ЗУ “Про відпустки”, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 6 річного віку ( без збереження з/плати);

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях ПТЗ освіти;

6) час навчання новим професіям ( спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у т.ч. з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

7) Інші періоди, передбачені законодавством.

До стажу роботи , що дає право на щорічні додаткові відпустки зараховується:

1) час фактичної роботи зі шкідливими . важкими умовами праці або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу із шкідливими , важкими умовами і за особливий характер праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на який вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Контрольні запитання:

1.Право на відпустку, види відпусток.

2.Щорічна основна та щорічна додаткова відпустки.

3.Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Література:

1.В.І. Прокопенко “Трудове право”, підручник, Х.- 1998.

2.Карпенко Д.О. Трудове право України. К.,-1999р.

3.Трудове право України. Підручник за ред. Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої.

7. Венедиктова В. регулювання ненормованого робочого часу в умовах ринкової економикі. / Право України –1999 -№7. С.104-106,131./

8. Гинцбург Л.Я. Регулировние робочого времени в СССР. М. 1966.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Право на відпустку.	\|	Порядок надання відпусток.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.