Досліджуваний, його діяльність в експерименті. Види досліджуваних.

З точки зору випробуваного, експеримент - це частина його особистого життя (часу, дій, зусиль і т. д.), яку він проводить в спілкуванні з експериментатором для того, щоб вирішити якісь свої особисті проблеми. Випробуваний може бути активним у навчанні, грі, праці, спілкуванні: його активність является емоційною або творчою. У будь-якому випадку він повинен проявляти її або стихійно, або свідомо, щоб експериментатор міг вирішити свої дослідницькі завдання. Тому ряд дослідників схильні визначати експеримент в психології «з позиції випробуваного» як організовану експериментатором діяльність випробуваного (випробовуваних) щодо виконання поведінкової задачі. В залежності від цілей експерименту, особливостей групи випробовуваних (вік, стать, здоров'я і т.п.) завдання можуть бути творчими, трудовими, ігровими, навчальними і т.д.

Спілкування випробуваного й експериментатора є необхідною умовою організації їх спільної діяльності і регуляції діяльності випробуваного.

Людина включається в експеримент як цілісний об'єкт. Отже, організація експерименту вимагає обліку основних, тобто відомих у даний момент, психологічних закономірностей, що визначають поведінку особистості в умовах, відповідних експериментальним.

Розглядаючи експеримент як діяльність випробуваного, Г. Є. Журавльов виділяє кілька планів його опису:

1. Фізичний:люди, що беруть участь в експерименті; об'єкти, якими маніпулює; засоби, якими для цього використовує випробуваний; умови, в яких відбувається експеримент. Аналогічні компоненти виділяються і в діяльності експериментатора.

2. Функціональний: способи дії, які приписані випробуваному; необхідний рівень компетентності випробуваного; критерії оцінки якості діяльності випробуваного; часові характеристики діяльності випробуваного й проведення експерименту.

3. Знаково-символічний (інструкція випробуваному): опис 1) цілей дослідження і цілей діяльності випробуваного; 2) способів і правил дій; 3) спілкування з експериментатором; 4) знайомство з мотиваційною установкою, оплатою і т.д.

Найважливішим моментом, який вирізняє психологічний експеримент за участю людей від інших видів природничонаукового дослідження, є наявність інструкції. Випробуваний, отримуючи її, зобов'язується сумлінно виконувати всі вимоги. Іноді інструкція редукована (в експериментах з немовлятами, пацієнтами клініки душевних хвороб і т.д.), але спілкування випробуваного з експериментатором відбувається завжди.

Отримавши інструкцію випробовуваний, повинен зрозуміти і прийняти завдання. Якщо він не розуміє завдання, то невірно здійснює передбачені в інструкції операції. Щоб проконтролювати розуміння інструкції, вдаються не лише до опитування випробовуваних, але і до включення в експеримент короткою попередньої навчальної серії. Успішне виконання операцій в контрольній серії служить критерієм розуміння інструкції.

По закінченні експериментальної серії проводиться інтерв'ю для виявлення труднощів у виконанні завдання та причин відхилень дій випробовуваних від вимог інструкції.

Випробуваний може не прийняти експериментальне завдання і відмовитися його виконувати.

Опис структури діяльності випробуваного входить складовою частиною в норму експерименту.

Випробуваний повинен сприйняти, зрозуміти і прийняти цю норму, особистість експерментатора і здійснити відповідну діяльність. Ця діяльність зводиться до виконання певних завдань (досягнення мети) за допомогою набору засобів, які експериментатор варіює в ході подолання, також змінюваних ім.

Випробуваний може брати участь у дослідженні добровільно або примусово, без своєї волі. Беручи участь в «природному експерименті», він може і не знати, що став випробуваним.

Чому люди добровільно беруть участь у дослідженні? Проблема зводиться до вияснень особливостей мотивації випробовуваних-добровольців. У класичних експериментах із сенсорною депривацією було виявлено, що половина випробуваних погодилася брати участь в експериментах (тривалих і утомливих), керуючись лише цікавістю. Часто випробуваному хочеться дізнатися що-небудь про самого себе, зокрема, для того, щоб розібратися в своїх відносинах з оточуючими.

Добровільну участь в експерименті беруть випробувані, які прагнуть заробити гроші, отримати залік (якщо йдеться про студентів-психологів). Часто вони керуються просто цікавістю чи вмовляння друзів: «Підемо за компанію». І вкрай рідко випробуваний прагне просто «послужити науці».

Інша справа, якщо випробуваний примушений брати участь в експерименті. У дослідженнях, присвячених цій проблемі, показано, що більшість випробуваних, примусово залучених до участі в експерименті, противилися цьому, ставляться до експерименту критично, а до експериментатора - вороже і недовірливо. Найчастіше вони прагнуть зруйнувати план експериментатора, «переграти» його, тобто розглядають ситуацію експерименту як конфліктну.

Хто ж такий психологічний випробуваний? Американські психологи встановили, що від 70 до 90% всіх досліджень поведінки людини проводилося з досліджуваними- студентами коледжів, причому більшість з них - студенти-психологи. Тому не випадково скептики називають психологію «наукою про студентів-другокурсників і білих щурів У більшості випадків досліджуються чоловіки.

Найчастіше експерименти проводяться з випробуваними, які залучаються до участі примусово. Близько 7% залучених до досліджень є добровольцями. Психологи давно зацікавилися тим, що являє собою випробуваний-доброволець, а Р. Розенталь навіть написав книгу «Випробуваний-доброволець» (The Volunteer Subject). Він пише, що випробуваний-доброволець відрізняється від осліджуваного, залученого примусово, рядом особистісних особливостей, перш за все:

1) більш високим рівнем освіти,

2) більш високим соціально-класовим статусом,

3) більш високим рівнем інтелекту,

4) більш вираженою потребою в соціальному схваленні

5) більшої соціабельность.

Компетентність випробуваного може позначитися на його поведінці і результатах за участю в інших психологічних дослідженнях. Як правило, психологи оцінюють компетентного випробуваного негативно, є навіть термін «зіпсований випробуваний», тобто знає схему експерименту і здатний відтворити результати «під гіпотезу» (або проти). Тому більшість експериментаторів воліють «наївних досліджуваних».

М. Метлін ввела класифікацію, розділивши всіх випробовуваних на

· позитивно настроєних,

· негативних налаштованих і

· довірливих.

Зазвичай експериментатори воліють перших і останніх.

Дослідження може проводитися за участю не тільки добровольців або припримусово залучених, але і анонімних і повідомляють свої паспортні дані випробовуваних. Передбачається, що при анонімному дослідженні випробовувані більш відкриті, а це особливо значимо при проведенні особистісних і соціально-психологи-ческих експериментів. Однак з'ясовується, що в ході експерименту неанонімна випробувані більш відповідально ставляться до діяльності і її результатами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив експериментатора на результати дослідження. Способи контролю.	\|	Загальні відомості про Інтернет

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.