Жанр як тип літературної форми та основи його формування

Творчий процес оволодіння дійсністю не зупиняється ані вдень, ані вночі. Без нагромадження інформації в журналістиці не можливо реалізувати будь-який конкретний творчий задум.

У різних видах діяльності цей процес має принципові відмінності. У журналістиці творчість – це усвідомлена, цілеспрямована діяльність, яка має особливу мету: побачити конкретні зміни у житті та розповісти про них сучасникам. Ці зміни можуть бути як позитивними, так і негативними, але вони обов’язково мають значення для суспільства. Відносно часу це, як правило, сьогодення, хоч за масштабом – від локальних до глобальних подій.

Оцінюючи результати типологічного аналізу періодичних видань, можна побачити, що разом з типовими ознаками, що є загальними та відмінними для всіх видань цього типу, існують також ознаки особливі, що слугують основою для певної диференціації та їх подальшої класифікації. Таким чином, одні періодичні видання ототожнюються із засобами масової комунікації, в той час як іншу періодику не можна вважати масовою і доводиться класифікувати її як спеціальну.

Типова загальна вимога до періодичних видань полягає в тому, щоб кожне з них, незалежно від термінів періодичності, оперативно реагувало на актуальні події. Звідси однією з найважливіших ознак цих видань є злободенність.

Реалізація перелічених завдань стає можливою завдяки комплексному підходу, що передбачає створення необхідних організаційних, технічних, матеріальних та інших умов, які забезпечують оперативну підготовку та випуск видань. Особливе місце в комплексі умов належить вибору жанрів матеріалів, що публікуються, тому що від цього залежить оперативність і разом з тим точність та повнота поширення інформації і діяльність періодичного видання в цілому. Завдяки обґрунтованому вибору й поєднанню різних жанрів матеріалів, що публікуються, редактор отримує можливість створити різноманітне за характером інформації та актуальне за змістом видання, яке має чітку спрямованість і точну читацьку адресу. Якщо зауважити, що число жанрів, використаних кожним конкретним виданням, не таке вже велике.

Літературні жанри і специфіка жанрів літературних видань являють собою проблему, яка поки що не знайшла повного вирішення. Іноді жанр ототожнюється із стилем, наприклад, в таких використаних у спеціальній літературі висловах: “публіцистичний стиль” і “публіцистичний жанр” чи “науковий стиль” і “науковий жанр”. “Під стилем, - як уважає В.В.Різун,- необхідно розуміти особливий спосіб, манеру організації змісту, що традиційно використовується як інтуїтивно і в результаті наслідування, так і свідомо з метою досягти відповідного результату сприймання повідомлення."[1: 79] Стиль мовлення безперечно виражається особливою організацією твору на різних його структурних рівнях, зокрема на рівні форми, але стильовою основою твору є його особлива тематична, композиційно-архітектонічна, емоційно-експресивна організація, що репрезентує систему проміжних авторських цілей, підпорядкованих головній комунікативній меті автора.

Безумовно, мова і стиль є важливими якісними характеристиками жанрів твору, однак не єдиними. Поняття жанру і стилю знаходяться в певному відношенні, оскільки стиль отримує своє вираження в жанрі, крім того, він створює ядро жанру. Але, крім стилю, в характеристиці жанру важлива також організація матеріалу, структура його побудови. Таким чином, поняття жанру спирається на взаємозв’язок ряду характерних ознак.

Жанр – це певний тип форми літературного твору, який характеризується спільністю структурно-композиційних і стилістичних ознак. Жанри літературних творів відрізняються один від одного засобами та прийомами подання матеріалу, сукупністю засобів, використаних для вираження змісту, структурними особливостями публікації. Для організації матеріалу у творі певного жанру важливе значення мають прийоми його викладу і засоби зв’язку компонентів змісту. Вони можуть будуватися на описах, роздумах, на використанні образно-художніх та експресивних засобів і повинні розглядатися як необхідні умови формування жанру.

Жанр літературного твору – це результат творчої праці, певної дії. Формування жанрів публікацій залежить від того, якими творчими методами та засобами виражений зміст, що, в свою чергу, зумовлюється метою проведеної роботи цільовим призначенням твору. Таким чином, про жанр можна говорити, маючи на увазі не тільки форму твору, але й передумови його формування, розглядаючи жанр з позицій того, до якого напрямку він належить – аналітичного, інформаційного, публіцистичного, художнього.

Важливо зазначити, що жанр зберігає певну стійкість: він володіє динамічністю. Жанр не є чимось застиглим і незмінним. Він формується в процесі довгого розвитку і може трансформуватися залежно від конкретних умов використання: характеру засобів комунікації, типу видання.

Існують універсальні жанри, які використовуються в усіх періодичних виданнях, і жанри, які використовуються тільки в газеті або тільки в журналі.

Головним чинником, що зумовлює необхідність жанру, його зародження і формування, варто вважати цільове призначення публікації. Саме цільове призначення видання, а всередині його – призначення конкретної рубрики, вимагають матеріалу, який за змістом і літературною формою забезпечує виконання поставленої мети. Це означає, що матеріал повинен бути побудований та поданий таким чином, щоб його зміст подіяв на читача відповідно авторського чи редакторського задуму. На вибір жанру можуть упливати такі чинники, як галузь знань або сфера діяльності, де буде використовуватися текст. Звідси й різноманітний характер жанрів – інформаційний, аналітичний, публіцистичний, художній, що на практиці можуть використовуватися в різних формах.

Існування жанрових різновидів треба розглядати як досягнення журналістики: чим різноманітніші літературні форми публікацій, тим ширше діапазон їх уживання в різноманітних виданнях і тим більше можливостей для того, щоб посилити діяльність видань.

У цілому в періодичних виданнях використовують майже всі жанри, які функціонують у журналістиці, науковій і літературно-художній творчості.

При цьому треба мати на увазі дві відмінні особливості таких жанрів: перша стосується літературно-художніх журналів, в яких публікуються твори великих обсягів (повісті, романи); друга полягає в тому, що матеріали, надруковані в періодичних виданнях, звичайно не мають поширення як самостійні монографічні видання, окремі матеріали із наукових журналів.

Жанри можна класифікувати за різними критеріями, наприклад, за їх відношенням до типу періодичних видань: газетні жанри, журнальні жанри. Такий підхід можливий, проте найбільш доцільним при класифікації жанрів є аналіз їх загальних ознак з виділенням тих, що характеризують жанрові різновиди, в тому числі зумовлені специфікою відповідного періодичного видання.

Жанри окремих матеріалів, що публікуються в періодичних виданнях, можна вважати універсальними не тільки тому, що вони знаходять пристосування і в газетах, і в журналах, і в інших виданнях, але й за тими ознаками, у відповідності з якими вони можуть бути віднесені до будь-якого із таких жанрових напрямків, як аналітичні, інформаційні та публіцистичні.

Найбільш яскравим прикладом універсального жанру є стаття. Її жанровий аналіз переконує в тому, що в дійсності існують публікації з багатьма характеристиками, що відносяться до різних жанрових напрямків.

Як найбільш розповсюджений жанр, статтю можна знайти на сторінках практично будь-якого періодичного видання. Вона буває присвячена широкому й вузькому, конкретному питанню із життя суспільства, якій-небудь актуальній суспільно-політичній, соціальній, економічній темі: предмет статті може знаходитися в галузі науки, техніки, культури. Стаття відображає широку тематику, охоплює усі сфери життя і розвитку суспільства в минулому та на сучасному етапі.

Жанр статті має свої відмінні ознаки. Проте класифікація статей є не простою, оскільки нелегко знайти необхідні підстави для їх розмежування. Відомі в наш час класифікації спираються на різні підходи й носять умовний характер. Так, в журналістиці статті поділяють на директивні, пропагандистські, проблемні, критичні; з позиції логіки наукового дослідження, а також теорії й практики науково-технічної інформації пропонується виділяти науково-дослідницькі, наукові, експериментальні, теоретичні та інші види статей.

Труднощі на шляху до чіткої класифікації статей полягають і в тому, що вона синтезує в собі елементи трьох жанрових напрямків – аналітичного, інформаційного, публіцистичного. Справа в тому, що одні статті будуються на аналізі фактичного матеріалу, інші можуть бути побудовані на основі викладу та опису фактів. Публіцистичні елементи більшою чи меншою мірою також присутні в багатьох статтях, до того ж більшою мірою в тих, котрі публікуються в газетах. Можливі вони і в статтях, що публікуються в наукових і спеціальних журналах, особливо в журналах тематика яких присвячена суспільним наукам.

Далі розглянемо спеціальні жанри журналістики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОГЛЯД: ТЕМАТИЧНИЙ, ЛИСТІВ ТА ДРУКУ	\|	Інформаційні жанри

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.291 сек.