• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація витрат підприємства та їх характеристика.

Підприємство будь якої форми власності під час своєї діяльності здійснює різноманітні витрати, які можна поділити на операційні, фінансові та інвестиційні.

Витрати, пов’язані з основним видом діяльності підприємства (виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт) або такі, що забезпечують здійснення цієї діяльності називають операційними.

Інвестиційні - витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю (капітальне будівництво, розширення та розвиток виробництва, придбання довгострокових цінних паперів тощо).

Фінансові витрати включають сплату відсотків іншим юридичним та фізичним особам за отримані від них кошти к вигляді кредитів та позик тощо.

Операційні витрати підприємства відповідно до ії економічного змісту, групуються за такими загальноприйнятими економічними елементами:

- матеріальні (сировина й основні матеріали, паливо й енергія з боку);

- витрати на оплату праці;

- відрахування в позабюджетні соціальні фонди;

- амортизація основних фондів;

- інші грошові витрати.

Але, групування витрат по економічних елементах не дає можливість розрахувати собівартість одиниці продукції, обчислення якої відіграє важливу роль при обґрунтуванні ціни на продукцію, при схваленні рішень про випуск нової продукції, визначенні рентабельності виробництва окремих видів продукції.

Процес обчислення собівартості продукції називається калькулюванням собівартості продукції.

Для визначення повної собівартості окремих видів продукції застосовують таку класифікацію статями витрат калькуляції за (перелік статей може бути різним, що обумовлено особливостями галузі до якої належить підприємство):

- сировина і матеріали;

- паливо й енергія на технологічні цілі;

- заробітна плата працівників (основна і додаткова);

- відрахування на соціальні заходи;

- утримання і експлуатація устаткування;

- цехові витрати;

- підготовка й освоєння виробництва;

- інші виробничі витрати;

- невиробничі витрати.

Співвідношення між статтями витрат виражене у відсотках називається структурою витрат по статтях калькуляції.

Наприклад структура витрат по статтях калькуляції авіапідприємства може бути такою: авіа паливно-мастильні матеріали - 18,4%, амортизація - 22,6%, заробітна плата всього складу - 26,4%, відрахування на соціальні міри - 9,9%, аеропортові збори - 22,7%.

За способом віднесення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі – витрати, безпосередньо пов’язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на одиницю продукції (сировина, заробітна плата робітників). Непрямі – витрати, пов'язані з усією виробничо-господарською діяльністю підприємства, які неможливо прямо віднести до виробництва якогось одного виду продукції (затрати на заробітну плату адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу, амортизація основних фондів загальногосподарського призначення тощо).

Під час прийнята рішень щодо обсягів виробництва необхідним е розподіл витрат на змінні та постійні.

Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких змінюється зі зміною обсягів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт).

Змінні витрати можна поділити на пропорційні та непропорційні.

Пропорційні витрати змінюються пропорційно до зміни обсягу виробництва. До них відносять витрати сировини, матеріалів, комплектуючих, відрядну заробітну плату робітників. Коефіцієнт пропорційності для них К_проп =1.

Непропорційні витрати поділяють на прогресуючи та дегресуючи. Прогресуючи витрати зростають в більшій мірі, ніж обсяг виробництва, коефіцієнт пропорційності для них К_проп >1. До таких витрат належать витрати на відрядно-прогресивну заробітну плату, додаткові витрати тощо. Дегресуючи витрати також змінюються, однак у менший мірі, ніж зміна обсягу виробництва і коефіцієнт пропорційності для них К_проп <1. Це витрати на утримання й експлуатацію устаткування, його ремонт, витрати на інструмент тощо.

До постійних витрат відносять такі, загальна сума яких не залежить від кількості виготовленої продукції. Їх обсяг змінюється лише із дією часу. До постійних витрат можна віднести такі: витрати на утримання й експлуатацію будівель та споруд загальногосподарського призначення, адміністративно-управлінські витрати тощо.

У складі постійних витрат розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва, наприклад, витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу з відрахуванням на соціальні заходи при нарахуванні працівникам премій змінюються, але неістотно.

Залежність загальної суми витрат і доходу підприємства від обсягу виробництва показана на рис.6.2.

За нульового обсягу виробництва та реалізації дохід підприємства і його змінні витрати дорівнюють нулю. Однак мають місце постійні витрати, які підприємство несе при будь якому обсязі виробництва. Із зростанням обсягу виробленої продукції збільшуватимуться змінні витрати та дохід. Повні витрати підприємства складаються із його постійних та змінних витрат. У точці перетину ліній доходу і повних витрат (О) має місце рівність між витратами підприємства й отриманим доходом. Обсяг виробництва, що відповідає цій точці, називається беззбитковим або критичним (Q_кр). Якщо підприємство буде реалізовувати продукцію в обсязі, меншому за критичний обсяг виробництва, воно буде нести збитки, оскільки витрати перевищуватимуть дохід підприємства. У випадку, коли обсяг реалізації продукції перевищує критичний обсяг виробництва, підприємство отримуватиме прибуток, оскільки дохід буде більшим за його витрати.

Функція повних витрат може бути записана як:

С_повн – повна сума витрат, грн.; С_пост - постійні витрати, грн.; С_змін – змінні витрати, грн.; Q – обсяг виробництва у натуральних вимірниках.

дохід,

витрати,

грн.

О прибутки

збитки

0 Q 0

обсяг виробництва

постійні витрати; змінні витрати; повні витрати

Рис. 6.2. Графік залежності загальної суми витрат і доходу підприємства від обсягу виробництва

Рівняння доходу можливо записати у вигляді:

Д – сума доходу підприємства, грн.; Ц – продажна ціна одиниці продукції, грн.; Q – обсяг проданих одиниць продукції у натуральних вимірниках.

Критичний обсяг виробництва, за якого сума здійснених витрат дорівнює отриманому доходу, визначається так:

Q_кр - критичний обсяг виробництва у натуральних вимірниках.

Звідси критичний обсяг виробництва дорівнює:

Під час планування та аналізу витрати підприємства поділяють на одноелементні (або прості) та комплексні. Одноелементні - мають єдиний економічний зміст і є первинними паливо, сировина); комплексні витрати різнорідні за складом і охоплюють кілька елементних витрат (загальнозаводські, витрати від браку та інші).

За ступенем участі у виробничому процесі: основні – зв'язані з безпосереднім виконанням виробничого процесу; накладні – зв'язані з обслуговуванням і керуванням виробництвом.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. IV група- показники надійності підприємства
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. V. Класифікація і внесення поправок
5. V. Класифікація рахунків
6. WEB - сайт підприємства в Інтернет
7. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
8. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
9. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
10. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
11. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
12. Автопідприємства вантажних автомобілів

Переглядів: 707