• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА

ІСТОРІОГРАФІЯ

МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРИЧНОГО ПІЗНАННЯ

Історію часто-густо використовують в політиці. Заідеологізований підхід до історії заважає пізнанню історичної істини, збіднює історичну культуру людини. Щоб не потрапити до полону ідеології, ми рекомендуємо керуватися методологією історичного пізнання (1.2.).

Методологічні принципиісторичного пізнання:

1. Принцип історизму передбачає розгляд історичних подій у послідовності, у всіх зв’язках і взаємозв’язках. Щоб зрозуміти історичне явище, факт, потрібно вивчити їх у розвитку й зв’язках з іншими подіями та фактами.

2. Принцип об’єктивності містить в собі погляд на історію як на об’єктивний процес, який має свої закономірності. Вивчення історії повинно бути об’єктивне, без перебільшень. Її треба відтворювати такою, якою вона була.

Методологічні принципи обумовлюють застосування конкретних методів пізнання історії України, серед яких вирізняють:

1. Загальнонаукові, серед яких:

- історичний,

- логічний,

- метод класифікації.

2. Специфічно історичні – це перед за все ті методи, в яких виявляються варіанти вивчення історичного процесу у часі. Серед них:

- порівняльно-історичний,

- синхронно-хронологічний,

- ретроспективний (або метод історичного моделювання),

- метод періодизації.

3. Спеціальні – ті методи, що були запозичені з інших наук та пристосовані до специфіки історичного пізнання. Серед них:

- статистичний,

- соціологічний,

- метод соціальної психології.

Вивчення історії студентами неісторичних спеціальностей здійснюється передусім за підручниками та спеціальною історичною науковою літературою – історіографією (1.3.).

Існує чимало фундаментальних праць з історії України, серед яких – і книги істориків минулого (М.С.Грушевського, М.П.Драгоманова, В.Антоновича, І.Крип’якевича, Д.І.Яворницького та ін.), і сучасні дослідження, у тому числі – наукові статті, монографії, навчальні посібники. Їх розмаїття дозволяє формувати уявлення про історичні події, базуючись на різних, часто – протилежних точках зору професійних істориків.

Історію України науковці відтворюють за історичними джерелами (1.4.).

Групи історичних джерел:

1. Письмові, серед яких:

- державна й міждержавна документація;

- документи громадсько-політичних організацій;

- праці державних, політичних і громадських діячів;

- статистика;

- матеріали засобів масової інформації.

2. Матеріальні, серед яких:

- предмети побуту,

- археологічні знахідки,

- знаряддя праці,

- кіно-, фоно-, фотодокументи.

3. Усна народна творчість.

Систематичне знайомство з науковою літературою та історичними джерелами дозволяє сформувати цільне розуміння сутності й характеру історичного процесу в Україні, поширює картину світу й є інтелектуальним фундаментом осягнення особливостей сучасного життя країни.

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
3. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
4. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
5. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
6. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
7. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
8. Антропологічні джерела
9. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
10. Безперебійні джерела живлення
11. Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування.
12. Бюджетний дефіцит, його суть, причини виникнення та джерела фінансування

Переглядів: 533