• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

РУХ ОПОРУ УКРАЇНЦІВ

ОКУПАЦІЯ

До літа 1942 р. вся Україна була захоплена фашистами.

На окупованій Україні німецько-фашистські загарбники:

1. Встановили “новий порядок”, тобто режим кривавого терору.

2. Ліквідували українську державність, розділив територію України:

– Північну Буковину, Ізмаїльщину, землі між Південним Бугом і Дністром з центром в Одесі (“Трансністрія”) віддано Румунії;

– західні області (“дистрикт Галичина”) включено у так зване Польське генерал-губернаторство, куди входила і Польща;

– Чернігівська, Сумська, Харківська і Ворошиловградська області УРСР та територія Криму перебували під владою військового штабу вермахту;

– для управління основною частиною території України було створено “рейхскомісаріат Україна”(339,2 тис. км²); на чолі з катом українського народу Е.Кохом. Центром рейхскомісаріату стало м. Рівне.

Фашистський окупаційний режим в Україні за планом “Ост” мав виконати такі завдання:

1. Забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашистської армії та промисловості:

– пограбування України здійснювалося системно і ґрунтовно;

– вивозилися люди, продукти, ресурси та навіть чорноземні ґрунти;

– було створено систему грабіжницьких заготівельних органів;

– колгоспно-радгоспна система залишалася незмінною до середини 1943 р., адже Гітлер казав, що нічого ліпшого для експлуатації сільського населення не було ще створено.

2. Сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями (це завдання планувалося здійснити протягом 30 повоєнних років, але фашисти почали його реалізовувати вже під час війни).

3. Вивільнити територію, що колонізується від українського населення шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини:

– вперше реалізація цього плану відбулася у жовтні 1941 р., коли с. Обухівку було спалено, все населення розстріляно, а загалом за час окупації подібні варварські акції було проведено фашистами у 250 населених пунктах республіки;

– фашисти діяли без огляду на будь-які норми моралі, проводячи жорстоку політику геноциду (9.5.),було створено 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів.

9.5. Геноцид – політика винищення представників однієї нації іншою на підставі етнічної або расової відмінності. Синонімом геноциду у Велику Вітчизняну війну для українського народу став Бабин Яр, де нацисти знищили понад 100 тис. мешканців Києва та полонених.

Тотальний терор не залякав і не підкорив український народ.

Зростав народний рух опору:

1. Радянський партизанський рух:

– у 1941 - 1944 рр. на окупованій території діяли 60 партизанських з’єднань, майже 2 тис. загонів і груп, в яких налічувалося понад 600 тис. осіб;

– найвідоміші з’єднання С.Ковпака, А.Сабурова, М.Карнаухова, І.Чаплина,

– у 1942 р. були створені Центральний штаб партизанського руху і Український штаб партизанського руху, які координували дії загонів між собою і з регулярними частинами, що підняло ефективність дій партизанів;

– форми боротьби партизан - диверсії, напади на склади, військові частини, пошкодження залізниць;

– партизани України вбили і поранили майже 500 тис. гітлерівців, пустили під укіс біля 5 тис. ешелонів з військами і технікою, знищили 1500 танків, понад 200 літаків і багато іншої техніки.

2. Український, націоналістичний партизанський рух (Українська повстанська армія (УПА):

– формації УПА в 1944 р. налічували до 100 тис. воїнів;

– дії ОУН-УПА не можна оцінити повністю позитивно, бо вони вели боротьбу на два фронти – проти німецьких окупантів і проти радянських військ.

3. Підпільні організації і групи, в яких брали участь понад 100 тис. осіб, які займалися в основному агітаційно-пропагандистською роботою.

4. Саботування населенням “нових порядків” (відмова від праці, втечі, не виконання постанов окупаційної влади).

Але існували і люди, які не боролися проти окупантів:

1. Колабораціоністи: тисячі українців співпрацювали з фашистами, йшли до армії, служили поліцаями, старостами тощо. Все це не можна ніяк виправдати ідеологічним протиборством і уявляти як боротьбу з тоталітарним режимом.

2. Пасивна частина населення: не брала участь у боротьбі, терпіла новий окупаційний порядок, піклуючись лише про те, щоб вижити.

Враховуючи вищенаведене, рух опору навряд чи можна назвати всенародним.

Внесок мільйонів громадян України в перемогу:

- люди працювали на військових заводах, добували вугілля, вирощували хліб;

- мільйони осіб знаходилися в діючій армії та партизанських загонах;

- науковці створювали наукові та технічні розробки, які застосовувалися у військовій техніці та медицині.

Цей вагомий внесок України визнав весь світ. Про це свідчить, зокрема, те, що Україна серед 51 держави стала в 1945 р. фундатором і членом ООН.

Читайте також:

1. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
2. Адміністративне правопорушення
3. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
4. Адміністративне правопорушення.
5. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
6. Адміністративні правопорушення та адміністративні стягнення.
7. Активного опору
8. Арт-терапія в роботі з правопорушниками
9. Бистрість – це здатність людини до термінового реагування на подразники та до високої швидкості рухів, що виконуються при відсутності значного зовнішнього опору.
10. Битва за визволення України, рух Опору
11. Вивчення взаємозв’язків правопорушень з іншими соціальними явищами
12. Види адміністративних правопорушень.

Переглядів: 557