• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суспільного розвитку.

Вчені-економісти минулого і сучасного по різному трактують сутність та особливості історичного розвитку суспільства. Найбільшого поширення набули формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння процесу економічного розвитку людського суспільства.

Формаційний підхід був розроблений К.Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства створюють соціально-економічну формацію. Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації , є панівна форма власності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим :

- первіснообщинний ;

- рабовласницький ;

- феодальний ;

- капіталістичний ;

- комуністичний (соціалістичний).

Формаційний підхід виходить із того, що вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, а його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.

Однак, у сучасних умовах формаційний підхід при визнанні певних його положень піддається критичному аналізу західної економічної науки на основі таких аргументів:

По-перше, п’ятиланкова періодизація розвитку суспільства не має всеохоплюючого значення. Вона більш – менш прийнятна в основному для країн Західної Європи, але не відображає повною мірою своєрідності розвитку азійського способу виробництва, еволюції цивілізації Китаю, Індії, а також не висвітлює особливостей історичного розвитку Росії, України.

По-друге, формаційний підхід не розкриває багатоваріантності життя, збіднює історію людського суспільства, зводячи її в основному до одного фактора – розвитку матеріального виробництва, практично не враховує ролі соціокультурного та інших неекономічних факторів у розвитку суспільства (національних, релігійних, етнічних, ментальних тощо)

По-третє, уявляючи історію розвитку людства як процес «революційного» руйнування старого способу виробництва і заміни його новим, формаційний підхід, таким чином, припускає певну перервність (дискретність) історичного процесу.

По-четверте, формаційний підхід надмірно абсолютизує класову конфронтаційність між власниками і не власниками , між роботодавцями і найманими працівниками.

На потребу глибшого наукового пізнання закономірностей розвитку суспільства, економічна теорія сформулювала, окрім формаційного, цивілізаційний підхід.

Цивілізація – історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідно духовною культурою.

В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи : 1) багато вимірності аналізу економічних систем; 2) природної еволюційної поступовості історичного процесу; 3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи; 4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів; 5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку, визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.

Американський економіст У. Ростоу висунув теорію «стадій росту», в якій виділив п’ять стадій економічного розвитку:

- традиційне суспільство;

- перехідне суспільство;

- стадія зрушення;

- стадія зрілості;

- стадія високого рівня масового споживання.

Основою цієї теорії є технократичний підхід до періодизації історії людства, визнання пріоритетності розвитку техніки.

Інший американський вчений Л.Г.Морган виділяв три етапи в розвитку людської історії :

- епоха дикості (мисливське господарство);

- епоха варварства (скотарство)

- епоха цивілізації.

Епоха цивілізації, у свою чергу, класифікується поетапно у горизонтальному і вертикальному аспектах.

Сучасні дослідження розвитку суспільства визначають сім цивілізацій:

1. Неолітична – 7-4 тисячоліття до н.є.

2. Східнорабовласницька – 3-1 тисячоліття до н.є.

3. Антична – VII ст. до н.є. – VI ст.н.є.

4. Ранньофеодальна - VII-XIII ст.

5. Доіндустріальна - XIV-XVIII ст.

6. Індустріальна – 60-ті роки XVII ст. – 50-ті роки XX ст.

7. Постіндустріальна – починаючи з 60-х років XX ст.

У доіндустріальному суспільстві переважають сільське господарство і ручна праця.

В індустріальному суспільстві провідну роль відігравало велике механізоване промислове виробництво.

У постіндустріальному суспільстві домінують принципово нові види техніки і технологій, посилюється творчий характер праці, набувають дедалі більшої ваги потреби творчої самореалізації особистості, на перший план висуваються сфера послуг, наука, освіта, інформатика, духовні блага тощо.

Сучасна зарубіжна економічна наука (Дж. Гелбрейт, Д.Белл, О. Тоффлер) виділяє три стадії індустріальної цивілізації:

- індустріальне суспільство;

- постіндустріальне суспільство;

- неоіндустріальне (інформаційне) суспільство.

Читайте також:

1. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
2. Аналіз факторів впливу на обсяги виробництва суспільного продукту.
3. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
4. В цілому сукупність суспільного продукту – це сукупність благ і послуг, вироблених суспільством за певний період часу (як правило, за рік).
5. Видатки усіх бюджетів поділяються на поточні і видатки розвитку.
6. Визначте, за часів правління яких князів Київська Русь досягла свого найвищого розвитку.
7. Витрати бюджетів усіх рівнів розділяються на витрати, що включаються в бюджет поточних витрат, і витрати, що включаються в бюджет розвитку.
8. Відтворення суспільного продукту
9. Г. Зіммель та суспільному розвитку. Вчасно виявлений конфлікт може
10. Галузева структура економіки та тенденції її розвитку.
11. Гарантії законності - умови суспільного життя і заходи, що приймаються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку.
12. Дві сторони суспільного виробництва

Переглядів: 672