Етапи, моделі та методи регулювання ринкової системи.

Основні суб'єкти ринкової економіки

Суб'єкти ринку – це фізичні і юридичні особи, які являються виробниками та споживачами товарів і послуг. Тобто, це підприємці та наймані працівники, промислові капіталісти, банкіри і торговці, власники позичкового капіталу та власники цінних паперів, держава, домогосподарства і т. ін.

Домогосподарства, як власники економічних ресурсів пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва, отримують доходи від проданих ресурсів, використовують доходи на придбання (купівлю) споживчих (неінвестиційних) товарів та послуг для задоволення особистих потреб.

Підприємці пред'являють попит на ресурси, пропонують товари та послуги як для підприємницького й державного (засоби виробництва й виробничі послуги) секторів, так і для домогосподарств (споживчі товари та послуги), інвестування отриманих доходів.

Держава пред’являє попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності в державному секторі економіки. Пред'являє попит на засоби виробництва для виробництва суспільних та інших благ, пропонує гроші та пред'являє попит на гроші, пропонує суспільні блага без безпосередньої оплати їх, що поліпшує продуктивність підприємницького сектору і зменшує витрати на споживання домогосподарств, здійснює урядове регулювання ринкової економіки.

Об’єкти ринку – це товари і послуги, які купуються і продаються на ринку.

Методи регулювання ринку поділяються на 2 типи:

1) ринкові методи регулювання, які притаманні моделі „вільного чистого ринку” або існують на окремих конкурентних ринках;

2) неринковіметоди регулювання – державне регулювання ринку, яке притаманне моделі „змішаної ринкової економіки”.

Капіталістична система в своєму історичному розвитку мала два етапи розвитку, яким відповідали дві моделі ринкової економіки.

І етап – це модель «класичного вільного ринку», яка існувала з ХVІІ ст. до кінця XIX ст., базувалася на приватній власній і вільній конкуренції, держава не втручалася в економіку, виступаючи "нічним вартовим", який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни, при цьому регулювання здійснювалось тільки ринковими методами. ЇЇ характерні риси:

- домінуюча роль приватної власності на ресурси і продукти праці;

- свобода вибору економічної діяльності;

- вільна конкуренція між товаровиробниками, яка стимулювала зростання ефективності;

- реалізація економічних інтересів агентів ринку в залежності від власних цілей;

- регулювання економіки здійснювалося за принципом „невидимої руки ринку”;

- вільне ціноутворення на ринку в залежності від попиту і пропозиції;

- обмежене втручання держави в економіку.

Дана модель у кінці ХІХ ст. стала демонструвати неспроможність ринку вирішити багато економічних і соціальних проблем, таких як перевиробництво товарів, появу економічних криз, безробіття, інфляція, екологічні проблеми.

Стало зрозумілим, що ринкові методи регулювання треба доповнити більш ефективними методами державного регулювання, внаслідок чого і відбувся перехід до моделі змішаної ринкової економіки.

ІІ етап (XIX ст. – ХХ ст.) – модель « змішаної економіки», тобто регульований ринок характеризувався поєднанням ринкового регулювання і втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища. Характерні риси моделі змішаної економіки:

- плюралізм форм власності при домінуючій ролі приватної власності;

- поява і зростання державного сектору економіки, зростання ролі державної власності;

- вільна конкуренція перероджується у недосконалу монополістичну конкуренцію;

- вільне ціноутворення замінюється контролем держави над цінами;

- автоматична саморегуляція ринку замінюється державним регулюванням.

Державне регулювання –це система різноманітних заходів держави, спрямованих на досягнення рівноваги в економіці, збалансування інтересів держави і господарюючих суб’єктів, спрямування діяльності господарюючих суб’єктів на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики.

Основна причина економічної діяльності держави – обмеженість ринкового механізму, яка проявляється в тому, що ринок: а) не вирішує соціальні питання; б) не в змозі забезпечити стратегічний прорив у галузі науки та технології; в) не забезпечує задоволення потреб у суспільних товарах; г) не вирішує екологічні потреби тощо.

Цілі державного регулювання ринкової економіки:

− мінімізація неминучих негативних наслідків ринкових процесів;

− створення правових, фінансових і соціальних передумов ефективного функціонування ринкової економіки;

− забезпечення соціального захисту найуразливіших верств населення.

Модель змішаної ринкової економіки, яка притаманна розвиненим капіталістичним державам, в кінці ХХ ст. після еволюційного розвитку і вдосконалення, перейшла у більш досконалу модель «соціально орієнтованого ринку», у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення і підтримання високих соціальних стандартів життя (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Австрія).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть, завдання, функції і структура ринку.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.025 сек.