Функція купівельного попиту

Найпростіша модель поведінки покупців в умовах товарно−грошових відносин має вигляд:

Z(x) → max (вектор добробуту)

При обмеженнях:

По балансу ресурсів

C x ≤ D;

Умови негативності змінних

x ≥ 0, де:

х = (х) – попит споживачів на товар (вектор);

е = (е) − ціни на різні товари (вектор);

D – величина доходу (скаляр).

Споживачі можуть вибирати тільки такі комбінації товарів, які задовольняють умові:

∑ е х ≤ D

Нехай в моделі* ціни і дохід – змінні параметри. Для зручності змінну доходу позначимо – y.

Тоді рішенням параметричної задачі буде вектор–функція х = х (c, y). Компонентами цього вектора являються функції купівельного попиту на певний товар від цін і доходу x=f(c, y).

Розглянемо частковий випадок, коли змінюється тільки дохід, а вектор цін залишається незмінним (с = с º).

вектор- Ф-купівельного

попит на попиту

товар 2

0 попит на

товар 1

При збільшенні доходу бюджетна лінія переміщується паралельно до самої себе і крапками оптимуму (попиту споживачів) будуть крапки: ; ; . При нульовому доході попит на обидва товари буде нульовим. Крива О, , , є відображенням вектора-функції купівельного попиту від доходів при заданому векторі цін.

Шляхом диференціювання одержують коефіцієнти еластичності попиту на товар івід доходу або попиту на товар і від ціни. Вони характеризують відносну зміну попиту стосовно відносної зміни доходу чи ціни.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порівняння і взаємозамінність споживчих благ	\|	Підходи до вирішення проблеми розміщення і спеціалізації сільського господарства та економічні параметри задачі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.077 сек.