Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Взаємодія попиту та пропозиції

Як відомо, усі мікроекономічні суб’єкти взаємодіють через ринок. Ринок – це механізм, завдяки якому відбувається реалізація та оптимізація їхніх економічних інтересів. Так, споживачі виходять на ринок, щоб купити якомога дешевше, а продавці, щоб продати якомога дорожче. Саме завдяки ринку ці різноспрямовані цілі гармонізуються і врівноважуються. Отже, для того, щоб зрозуміти, як функціонує даний ринок в цілому і як на ньому встановлюються рівноважна ціна і кількість товару, що купується, треба розглянути не окремі функції попиту і пропозиції, а їх взаємодію.

Для вирішення цього завдання розташуємо криві попиту та пропозиції в одній координатній площині і будемо розмірковувати так: кожна з кривих поділяє ринковий простір на дві протилежні за своїм змістом частини (рис. 5.8).


Рисунок 5.8 – «Хрест Маршала» і зони активності ринкових суб’єктів. Ринкова рівновага

 

Усі ціни, зображені на графіку точками вище кривої попиту, недосяжні для споживачів, а ціни, зображені точками нижче кривої пропозиції такі, що розорюють виробників. З іншого боку, цінам нижче максимальних для них зрадіють покупці, а продавці не відмовляться від цін вище їх мінімальних. Поглиблюючи аналіз щодо можливості здійснення угод купівлі-продажу, розглянемо зони, які виникають внаслідок умовного поділу ринкового простору «хрестом Маршала» (рис. 5.8). У першій зоні сконцентровані ціни, значно вищі для покупця і нижчі за мінімальні для продавця. За таких умов укладати угоду ніхто з них не зацікавлений, тому ця зона є «мертвою зоною» даного ринку. У другій зоні домінує однобічна зацікавленість продавця. Це зона можливих продаж, але купувати таку кількість товару за такими високими цінами покупець не стане. У третій зоні картина зворотна: в низьких цінах зацікавлений виключно споживач. Це зона можливих покупок, але продаж за таких умов неможлива. Таким чином, усі три зони характеризують умови, за яких угоди на даному ринку здійснюватися не будуть. Четверта зона являє собою зону можливого узгодження інтересів як покупця, так і продавця, тобто реальних угод купівлі-продажу, якщо учасники ринку здатні піти на компроміси. Вона характеризує всі можливі на цьому ринку ситуації, але значна їх більшість відноситься до різного роду відхилень від нормальних ринкових умов. Означена ситуація притаманна ринкам держав з перехідною економікою або ринкам, де продавці або покупці мають відповідну ринкову владу. Рівновага, яка при цьому досягається, не є стійкою, оскільки у однієї із сторін угоди завжди є мотив змінити ситуацію.

Стійкою рівновагою на графіку характеризується єдина точка Е (від латинського equilibrium), точка перетину кривих попиту і пропозиції. В ній відбувається дійсне узгодження інтересів сторін, коли при даній кількості товару Qe максимальна ціна, за яку можуть собі дозволити придбати його покупці (ціна попиту Pd), співпадає з ціною, мінімально прийнятною для продавців (ціна пропозиції Ps).

Така ситуація свідчить про збалансованість ринку і одиничність ринкової рівноваги: а ні у покупців, а ні у продавців немає внутрішніх спонукань до її порушення. В цьому положенні система може знаходитися тривалий період часу. Слід зауважити, що падіння ринкової ціни нижче рівноважної створює на ринку ситуацію дефіциту, яка невигідна не тільки продавцям, але і покупцям продукту, оскільки вони при цьому отримують менше товару (рис. 5.9).

Рисунок 5.9 – Виникнення ситуацій а) дефіциту та б) надлишку на ринку

 

У разі підвищення ринкової ціни відносно рівноважної на ринку виникає перевиробництво (надлишок) продукту, що викликає незадоволеність не тільки покупців, але і продавців, адже обсяг продаж при цьому суттєво зменшиться. Отже, за даних відхилень ціни від рівноважної у самій ринковій системі виникають сили, які повертають її в попереднє рівноважне становище. Таким же чином буде діяти система, якщо будуть відхилення від рівноважної в кількості продукту, яка обертається на цьому ринку. Збільшення кількості продукту на ринку призведе до зниження ціни, що, безумовно, стане невигідним для продавців, тоді як зменшення кількості продукту на ринку призведе до зростання ціни, що невигідно для покупців.

Отже ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту і пропозиції збігаються. Якщо рівновага стосується окремого ринку певного блага, її ще називають частковою рівновагою. Вона встановлюється за умови Qe=Qd=Qs і графічно відповідає точці перетину кривих попиту та пропозиції (див. рис.8). В ході ринкової взаємодії важливу роль відіграють ціни, які сприяють швидкому обміну інформацією та роблять умови обміну простими і зрозумілими. В точці рівноваги Е

Pe = Pd = Ps (5.5)

 

де Pe – рівноважна ціна;

Pd – ціна попиту;

Ps – ціна пропозиції.

Ціна рівноваги – це ціна, яка врівноважує обсяг попиту і обсяг пропозиції в результаті дії ринкових сил. Вона задовольняє і продавців, і покупців (тобто за цією ціною їхні інтереси збігаються), а на ринку не існує ні дефіциту, ні надлишку продукції. Рівноважний обсяг – це такий обсяг продукції, що може бути куплений-проданий за ціною рівноваги.

Модель ринкової рівноваги, що була наведена вище, виконується тільки при дотриманні наступних умов:

- якщо на ринку панує досконала конкуренція;

- якщо графічна модель відповідає конкретній сталій ситуації на ринку (вона статична і не враховує фактор часу).

Цей спосіб розгляду називається порівняльною статикою. Саме його впроваджують при аналізі встановлення ринкової рівноваги, тоді як динамічний підхід – при дослідженні переходу від одного рівноважного положення до іншого з урахуванням фактору часу.

Ціна, за якою продукція реально продається-купується на ринку називається ринковою і зовсім необов’язково співпадає з рівноважною ціною. Саме тому механізм коливань попиту і пропозиції розвиває економіку, що заснована на ринковому механізмі. Результатом цих коливань є встановлення ринкової рівноваги на попередньому або новому рівнях.

Для визначення координат точки рівноваги вдамося до розв’язання системи рівнянь попиту та пропозиції. Її координати для лінійних рівнянь визначаються наступним чином:

якщо Qd=Qs; а Qd = a – bP і Qs = m +nP; тоді в точці рівноваги Е

a – bP = m + nP. Звідси nP + bP = a – m, а отже P(n + b) = a – m.

Виходячи з цього, Pe = a – m / n + b, де Pe - рівноважна ціна.

Аналогічно і для рівноважного обсягу продаж (Qe):

Qd = a – bP; а Pe = a – m / n + b,

тоді Qe = a(n + b) – b(a – m) / n + b =

= an + ab – ab + bm / n + b = an + bm / n + b.

Отже, отримані нами координати точки ринкової рівноваги Е наступні: рівноважна ціна Pe = a – m / n + b та рівноважний обсяг Qe = an + bm / n + b.

Але наявність функцій попиту та пропозиції не гарантує існування ринкової рівноваги. Тобто можливі ситуації, коли криві ринкового попиту та пропозиції ні за яких умов не перетинаються, або, навпаки, мають дві точки перетину (і навіть спільні ділянки). На рис. 5.10 наведено випадки явних розходжень між продавцем та покупцем як з приводу ціни товару (рис. 5.10 а), так і з приводу обсягу продаж (рис. 5.11 б).

а) б)

Рисунок 5.10 – Відсутність рівноваги на ринку: а) ціна пропозиції перевищує ціну попиту; б) обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту

На рис. 5.11 а та 5.11 б наведені випадки існування двох точок рівноваги (при наявності специфічних кривих попиту чи пропозиції), випадки так званої «подвійної» рівноваги.

а) б)

Рисунок 5.11 – «Подвійна» рівновага на ринку: а) за умов існування специфічної привої пропозиції; б) за умов існування специфічної кривої попиту

 

Перша ситуація (рис. 5.11 а) має поширення на ринку праці, коли зростання заробітної плати призводить спочатку до підвищення її пропозиції, а потім – до її скорочення, внаслідок того, що робітники починають віддавати перевагу вільному часу, а не заробітку. Друга ситуація (рис. 5.11 б) виникає як результат дії так званого «ефекту сноба», коли зниження ціни товару спочатку призводить до зростання попиту, а потім – до його зниження, якщо дане благо стає товаром масового споживання і деяка частина споживачів, намагаючись підкреслити власну індивідуальність, відмовляється від його придбання.

На рис. 5.12 наведено випадки наявності або спільної вертикальної (цінової) ділянки кривих попиту та пропозиції (5.12 а), або спільної горизонтальної ділянки кривих попиту та пропозиції (5.12 б).

а) б)

Рисунок 5.12 – Множина точок рівноваги: а) за умов дотримання рівноважної ціни на певному інтервалі обсягів продаж; б) за умов дотримання рівноважного обсягу продаж на певному ціновому інтервалі

Ситуація, що наведена на рис. 5.12 а, виникає, коли на ринку сформувалась олігопольна структура, що характеризується «жорсткістю» цін. Тобто жоден з олігополістів не бажає змінювати ціну, побоюючись різкої відповідної реакції конкурента. Ситуація на рис. 5.12 б пов’язана зі зміною еластичності попиту та пропозиції в різних цінових діапазонах, тобто у разі, якщо на загальних ділянках кривих плани покупців та продавців співпадають.

Існує декілька моделей механізму встановлення ринкової рівноваги: модель «невидимої руки» А. Сміта, моделі Л. Вальраса та А. Маршала, «павутиноподібна» модель тощо.

Процес стихійного, автоматичного включення в дію рівноважних сил на ринку, який А. Сміт назвав механізмом «невидимої руки», представлений в наступній моделі. Перевищення ціни попиту над ціною пропозиції сприяє перерозподілу ресурсів на користь галузей з високим платоспроможним попитом. Високі ціни, в свою чергу, свідчать про відносну рідкість благ, стимулюючи до розширення їх виробництва і найкращого задоволення суспільних потреб. Так звана рівноважна ціна значно перевищує витрати тих виробників, у яких вони нижче середніх, тим самим сприяє перерозподілу ресурсів від поганих виробників до кращих, тим самим підвищуючи ефективність функціонування національної економіки в цілому.

Ринковий механізм стійкої рівноваги представлений відомими моделями Л.Вальраса та А.Маршала, які відрізняються одна від одної за критерієм визначенням рушійних рівноважних сил. Так, за Маршалом це завжди виробники, а за Вальрасом: в умовах дефіциту – споживачі, в умовах надлишку – виробники.

Розглянемо обидві моделі (рис. 5.13 а, б). Припустимо, що ринкова ціна відхилилась від рівноважної у бік підвищення (тобто зросла від Po до P1), як наслідок на ринку утворився надлишок у розмірі (Q2 – Q1). Подальший розвиток подій на ринку Вальрас і Маршал уявляли собі по-різному.

а) б)

Рисунок 5.13 – Моделі ринкової рівноваги: а) модель Л.Вальраса; б) модель А.Маршала

Як бачимо, в моделі Л.Вальраса при надлишку виникає конкуренція між продавцями, які для заохочення покупців починають знижувати ціни. По мірі зниження ціни обсяг попиту починає зростати (у відповідності до закону попиту), а обсяг пропозиції скорочуватися (згідно закону пропозиції) до тих пір, поки не відтвориться вихідна рівновага. У випадку відхилення ринкової ціни від рівноважної униз (тобто зниження від Po до P2), попит буде перевищувати пропозицію, як наслідок на ринку утвориться дефіцит товару. За таких умов між покупцями розпочнеться конкуренція за нього, вони почнуть пропонувати продавцям більш високу ціну, що і дозволить збільшити пропозицію. Така ситуація буде продовжуватися до повернення ціни до вихідного рівноважного рівня Po. Отже, за Вальрасом, комбінація PoQo представляє стійку ринкову рівновагу, що забезпечується в процесі «намацування» рівноважної ціни.

На відміну від Л.Вальраса, А.Маршал вважав, що коли ринкова ціна відхиляється від рівноважної у бік підвищення (тобто зростає від Po до P1), попит скорочується до Q1. Але таку кількість товару виробники згодні поставити на ринок за ціною P2. Оскільки ціна попиту Р1 перевищує ціну пропозиції Р2, виробники матимуть змогу одержувати більшу масу прибутку, що стимулюватиме розширення виробництва і зростання пропозиції. Коли обсяг пропозиції досягне рівноважної величини Qo, ціна попиту зрівняється з ціною пропозиції, прибуток зникне і обсяг виробництва стабілізується. Якщо ж буде перевищено рівноважний обсяг пропозиції ціна попиту опиниться нижче ціни пропозиції, виробники зазнають збитків, що призведе до скорочення виробництва до рівноважного беззбиткового обсягу.

Отже, за Маршалом, комбінація PoQo також представляє стійку ринкову рівновагу, але її встановлення відбувається не під впливом тиску на ціну надлишкового попиту або пропозиції, а під впливом перевищення ціни попиту над ціною пропозиції (або навпаки). І головне: домінуючою силою в формуванні ринкової кон’юнктури в моделі Маршала завжди виступають виробники. Розходження результатів моделювання можна пояснити «зворотним» розташуванням осей координат на графіках попиту та пропозиції. Сучасна економічна теорія оперує їх графічним відображенням за Маршалом, а функціями попиту та пропозиції – за Вальрасом. І ще: ринкову взаємодію у короткостроковому періоді краще аналізувати за допомогою моделі Вальраса, а у довгостроковому – моделі Маршала. Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропозиції. Точка рівноваги є стійкою, а коливання цінивідіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи, якщо остання здатна повернутися до втраченого рівноважного стану після тимчасового відхилення. Або: ринкова рівновага є стійкою, якщо при відхиленні від рівноважного стану вступають в дію ринкові сили, які відтворюють її. Це означає, що будь-яке зрушення, будь-яка зміна ринкових умов викличуть до життя сили, які підштовхують ринок до відтворення рівноважного стану. Сталість ринкової рівноваги в значній мірі визначається типом ринку. Найменшу сталість рівноваги, як відомо, мають монополізовані ринки.

Проаналізуємо можливі причини порушення ринкової рівноваги, що пов’язані з дією внутрішніх та зовнішніх чинників (табл. 5.1):

 

Таблиця 5.1 – Причини порушення ринкової рівноваги

 

Внутрішні (ендогенні) чинники порушення рівноваги причини, що діють під впливом ринкових сил, які є результатом зміни попиту чи пропозиції - під впливом зміни ціни - нецінових факторів попиту і пропозиції Зовнішні (екзогенні) чинники порушення рівноваги причини, що діють під впливом втручання держави: - порушення ринкових параметрів; - встановлення граничних рівнів цін «цін стелі» або «цін підлоги»; - встановлення розмірів податків та дотацій; - встановлення митних тарифів тощо

 

Отже серед головних причин порушення ринкової рівноваги можна виділити ті, що відбуваються під впливом внутрішніх (ендогенних) факторів (під впливом зміні цінових та нецінових детермінант попиту та пропозиції), та ті, що залежать від зовнішніх (екзогенних) втручань (найчастіше держави).

Якщо мова йдеться про дію цінового фактору (відхилення ринкової ціни від рівноважної), доречним буде розгляд моделей А. Сміта, Л. Вальраса та А. Маршала. Якщо ж рівновага змінюється під впливом будь-якої з нецінових детермінант попиту або пропозиції, тоді точка рівноваги (при незмінній ціні) переміщується в нове положення і не повертається назад. Тобто ринкова система набуває нової рівноваги з іншими параметрами рівноважних ціни і обсягу (рис. 5.14), або, в деяких випадках, взагалі втрачає можливість набути рівноважного стану.

а) б)

Рисунок 5.14 – Випадки порушення ринкової рівноваги внаслідок впливу нецінових детермінант а) попиту та б) пропозиції

Зміна параметрів ринкової рівноваги може відбуватись в результаті втручання держави в процес ринкового ціноутворення. Так, у випадку встановлення державою ціни на рівні, вищому за рівноважну (нижня межа або «підлога» ціни), на ринку з’являється надлишок продукції, а якщо ціна відхиляється вниз від рівноважної (верхня межа або «стеля» ціни), на ринку з’являється дефіцит (рис. 5.15).

а) б)

Рисунок 5.15 – Порушення ринкової рівноваги внаслідок втручання держави в ринкове ціноутворення: а) «підлога» цін та б) «стеля» цін

Таке втручання може мати наслідком розбалансування ринку, коли ціна перестає відігравати роль ринкового регулятора, а ринкова система втрачає здатність до саморегулювання. Тоді будь-які скорочення обсягу попиту (за вищої за рівноважну) або пропозиції (за нижчої за рівноважну ціну) виводять ринкову систему в стан нестійкої рівноваги, яка може утримуватись лише адміністративними методами. Зміни параметрів ринкової рівноваги можуть відбуватись і в результаті встановлення державою податків, надання субсидій, введення митних зборів тощо. Метою встановлення або зміни податків є одержання податкових надходжень до державного або місцевих бюджетів. Податком можуть обкладатися як покупці, так і продавці продукту. Прямі прибуткові податки скорочують доходи споживачів, їх зміна зміщує на графіку криву попиту. Непрямі податки на товари та послуги (акциз, мито) зменшують прибутковість продавців і зміщують на графіку криву пропозиції. Характер зсуву кривих залежить не тільки від величини податку, але і від способу його стягнення. Податок може стягуватись як певна сума з одиниці товару або як відсоток від його ціни. У випадку встановлення податку з одиниці товару на виробників крива пропозиції зміститься ліворуч паралельно до початкової кривої на величину податку по вертикалі. З встановленням відсоткового податку крива пропозиції також зміщується ліворуч, але не паралельно попередньої. У цьому випадку змінюється і точка перетину кривої пропозиції з відповідною віссю, і кут її нахилу, оскільки має місце непропорційне зростання рівнів цін для різних обсягів пропозиції.

В обох розглянутих способах встановлення податку рівноважна ціна товару зростає не на величину податку, а на меншу величину. Винятками є випадки вертикальної та горизонтальної кривих попиту, коли ціна відповідно зростає на величину податку та не змінюється взагалі. Як відомо, субсидії вважаються «податком навпаки», вони покривають частину витрат виробника і дозволяють збільшити пропозицію продукту. Тому крива пропозиції буде зміщуватись праворуч на величину наданої субсидії по вертикалі. За інших рівних умов з наданням субсидії виробникам рівноважна ціна знизиться, а рівноважний обсяг зросте.

Взагалі ринкова рівновага може бути стійкою та нестійкою, локальною та глобальною. Стала рівновага, в свою чергу, може бути абсолютною і відносною. Розглянемо рис. 5.16.

 

а) б)

в) г)

 

Рисунок 5.16 – Сталість рівноваги: а) абсолютно стала; б) відносно (умовно) стала; в) локальна та г) глобальна рівновага

У випадку, коли відхилення від рівноважної ціни поступово вирівнюються на рівні Ре, на ринку формується стала рівновага. Якщо встановлюється єдина рівноважна ціна (рис. 5.16 а) – має місце абсолютна рівновага, а при незначних відхиленнях від неї (рис. 5.16 б) – відносна. Якщо рівновага досягається лише у певних межах коливань ціни (рис. 5.16 в) – на ринку має місце локальна сталість, якщо ж рівновага відтворюється при будь-яких відхиленнях цін від рівноважної (рис. 5.16 г) – сталість носить глобальний характер.

Як відомо, встановлення рівноваги може відбуватись і за умов циклічних коливань (рис. 5.17).

а) б) в)

Рисунок 5.17 – Характер коливань: а) затухаючі; б) рівномірні; в) вибухові

Проаналізуємо можливі випадки. Якщо коливання носять затухаючий характер (рис. 5.17 а), рівновага встановлюється після вичерпання певного періоду часу (напр., Тe ). У разі рівномірних або вибухових коливань (рис. 5.17 б,в), ціна рівноваги взагалі не формується.

Розглянуті вище механізми досягнення ринкової рівноваги, звичайно, не є єдино припустимими. Так, у разі дослідження переходу від одного рівноважного положення до іншого з урахуванням фактору часу впроваджують динамічний підхід і просту графічну модель, що має назву «павутиноподібної». Таку назву вона отримала завдяки тому, що траєкторія ринкової ціни на графіку дуже схожа на павутину.

Вдалим прикладом павутиноподібної моделі є ринки цінних паперів або іноземних валют: попит на біржі визначається її учасниками і залежить від поточних котировок, а пропозиція, як правило, реагує на ціну з деяким запізненням. У цьому випадку, спостерігаючи поточну динаміку біржових котировок, можна передбачити їх майбутнє значення на деякий час вперед.

За означених умов можливість рівноважного стану буде визначатися співвідношенням конкретних параметрів функцій попиту та пропозиції (рис. 5.18).

а) б) в)

Рисунок 5.18 – Павутиноподібна динамічна модель ринкової рівноваги: а) стійка; б) нестійка та в) циклічна

Рівновага в цій моделі залежить від кутів нахилу кривих попиту та пропозиції (тобто від їхньої еластичності). Так, рівновага є стійкою (рис. 5.18 а), якщо кут нахилу кривої пропозиції S крутіше кута нахилу кривої попиту D, та нестійкою (рис. 5.18 б), якщо нахил кривої пропозиції S більш положистий, ніж нахил кривої попиту D. Регулярні (циклічні) коливання навколо точки рівноваги можна спостерігати, якщо має місце однаковий нахил прямих пропозиції S та попиту D (рис. 5.18 в).

Проблема сталості ринкової рівноваги хвилює економістів, тому що висновки про стабільність системи мають наслідком визначення межі та інструментів державного втручання в хід економічного розвитку. Державний вплив на функціонування ринку може мати зовсім інші наслідки, ніж прогнозували при їх впровадженні, що, в свою чергу, змушує передбачати заходи, здатні компенсувати небажані ефекти. Ці заходи диференціюються в залежності від наслідків, їхньої інтенсивності, а також специфіки ринку, що регулюється. З дослідженням ринкової рівноваги тісно пов’язані такі поняття як «надлишок покупця» та «надлишок продавця», появу яких можна пояснити тим, що увесь рівноважний обсяг продукту купується (продається) за однією рівноважною ціною. З’ясуємо їхню сутність. Різниця між ціною, яку згоден сплатити покупець за дану одиницю продукту, і ціною, що встановлена ринком, представляє собою надлишок покупця. Різниця між ціною, за якою згоден реалізувати продукт продавець, і ціною ринку представляє собою надлишок продавця.


На рис. 5.19 видно, що сума надлишку продавця і надлишку покупця складають загальну вигоду торгівлі, причому надлишок покупця дорівнює площі трикутника АЕРо, надлишок продавця – площі трикутника ВЕРо, а загальна вигода торгівлі – площі трикутника АЕВ.

 
 


Рисунок 5.19 – Надлишки покупця і продавця, загальна вигода торгівлі

Розміри надлишку покупця характеризують рівень його добробуту, а розміри надлишку продавця визначають прибутковість його діяльності, але, і це треба враховувати, рівень як першого, так і другого, суттєво залежить від державного регулювання цін. Отже, завершуючи дослідження загальної теорії поведінки споживача та ринкової взаємодії попиту та пропозиції, ми безпосередньо наблизилися до необхідності ретельного вивчення особливостей поведінки та процесів прийняття рішень одного з головних суб’єктів мікроаналізу – підприємства.

 

 


Читайте також:

  1. Активно взаємодіяти з навколишнім світом
  2. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
  3. Аналіз обсягу пропозиції і реалізації послуг туристського підприємства
  4. Аналіз попиту
  5. Аналіз попиту
  6. Багатоманітність і взаємодія культур
  7. Вдавані виключення із закону попиту
  8. Взаємодія
  9. Взаємодія +Це єдність В. і в-ця.
  10. Взаємодія алельних генів
  11. Взаємодія важелів. Оцінка сукупного ризику, зв'язаного з підприємством.
  12. Взаємодія гамма квантів з речовиною




Переглядів: 3590

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Пропозиція та закон пропозиції | Цінова еластичність попиту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.02 сек.