Ліцензійний договір.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного Кодексу та іншого закону.Основна мета ліцензійного договору — забезпечити можливість практичного використання конкретного технічного рішення. Сторонами у договорі — ліцензіаром і ліцензіатом — можуть виступати всі учасники цивільно-правового обігу, тобто фізичні і юридичні особи та держава, інтереси якої представляє Держпатент України. Ліцензіар — це власник запатентованого або незапатентованого винаходу. Ліцензіат—фізична або юридична особа, яка відповідно до ліцензійного договору отримала дозвіл (ліцензію) на використання винаходу.

Особливістю участі в ліцензійному договорі є те, що і з боку ліцензіара, і з боку ліцензіата можуть брати участь кілька осіб. До об'єктивних істотних умов належать сторони у договорі; предмет договору; вид ліцензії; вартість ліцензії, винагорода; строк чинності договору.

У ліцензійному договорі обов'язково застережується обсяг прав, наданих за ліцензійним договором (обсяг використання предмета ліцензії і територія, на якій ліцензіату дається право його використовувати).

Ліцензійним договором можуть передбачатися випадки, при яких може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Ліцензія може бути надана як на право виробництва, так і на право збуту ліцензійної продукції; одночасно може бути встановлене кількісне обмеження як щодо виробництва, так і щодо продажу.

У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років.

Часто в ліцензійному договорі застерігають можливість автоматичного продовження терміну його дії на певний строк за взаємною згодою сторін за умови, що жодна із сторін не попередить іншу сторону про відмову від угоди за 6 місяців до закінчення терміну її дії.

Види ліцензій. Основними видами ліцензій є виключна, невиключна і одинична.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Виключна ліцензія передбачає надання виняткового права на використання об'єкта промислової власності одному ліцензіату, який може видавати субліцензії третім особам (ліцензіар користується лише правом самому використовувати об'єкт ліцензування у встановлених межах).

Невиключна ліцензія відразу передбачає обмежене право використання об'єкта промислової власності (наприклад, щодо обсягу продукції, що випускається, або території), при цьому ліцензіар зберігає всі права як щодо використання, так і надання ліцензій необмеженому колу осіб.

Одинична ліцензія передбачає передачу всіх прав на використання предмета ліцензії одній особі на весь термін дії охоронного документа.

Виключна ліцензія гарантує, що ліцензіат не буде мати конкуренції навіть з боку ліцензіара і залежних від останнього суб'єктів. Це повинно бути зазначено в договорі.

Одинична ліцензія гарантує ліцензіату, що ліцензіар не буде надавати ліцензій іншим виробникам на обумовленій території.

Невиключна ліцензія не дає гарантій в цьому відношенні, а становить собою просто дозвіл використовувати винахід.

Якщо в ліцензії передбачена передача права на використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі (субліцензіатору), то письмове повноваження, видане за згодою ліцензіара, називається субліцензією.

Субліцензія надається ліцензіатом третім особам за згодою ліцензіара на умовах, що, як правило, повинні бути застережені в основному ліцензійному договорі між ліцензіаром і ліцензіатом.

Питання для осмислення:

1. Поняття, умови договору позики.

2. Кредитний договір.

3. Договори факторингу і франчайзингу.

4. Ліцензійний договір.

Тема 17. Право інтелектуальної власності.

План:

1. Поняття, об’єкти, суб’єкти, зміст права інтектуальної власності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Договір факторингу. Договір комерційної концесії.	\|	Правове регулювання комерційних позначень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.