• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 5. Господарські зобов’язання. Господарський договір.

2.

1.

Для здійснення і господарської, і підприємницької діяльності необхідною передумовою є володіння суб’єктами господарювання засобами виробництва, майном, що використовується в процесі цієї діяльності.

Майном, за Господарським кодексом України, визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються в діяльності суб’єктів господарювання і відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку цих суб’єктів (ст. 139).

Залежно від правових засад володіння майном при здійсненні господарської діяльності визначається його правовий режим.

Під правовим режимом майна розуміють установлений правовими засобами порядок і умови придбання (присвоєння) майна, здійснення суб’єктами права повноважень володіння, користування та розпорядження ним, реалізація функцій управління майном, а також правова його охорона.

Якщо це визначення деталізувати, то можна виокремити такі елементи або структуру правового режиму:

1) сукупність правових норм, що регулюють відносини власності, визначають форму власності, види майна, суб’єктів права власності, правомочності власника;

2) правомочності державних організацій по здійсненню права господарського відання чи права оперативного управління майном;

3) правоздатність суб’єктів господарювання в майнових відносинах;

4) встановлені правовими засобами порядок та умови розподілу майна по фондах, використання його в процесі виробничо-господарської та іншої діяльності, здобуття з нього корисних результатів;

5) функції та компетенцію керівників організації щодо управління майном та його ефективного використання з метою забезпечення статутної діяльності підприємства;

6) порядок і умови розподілу та використання прибутку (доходу);

7) установлені правовими засобами майнові взаємовідносини організації як юридичної особи і держави, інших юридичних осіб і підприємців;

8) правову охорону майна суб’єкта господарювання.

Таким чином, правовий режим майна суб’єкта господарювання являє собою встановлені нормативними актами правила, можливі межі «панування» суб’єкта господарювання над належним йому майном. Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна (ст. 133 ГКУ).

Господарська діяльність може здійснюватися також на основі таких речових прав, як право володіння, право користування тощо.

Згідно ч. 1 ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна в сфері господарювання ставляться цілісні майнові комплекси державних підприємств або їхніх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави в майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами й організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, і майно, передане в безплатне користування самоврядним установам й організаціям або в оренду для використання його в господарській діяльності.

Майно, що є державною власністю й закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського ведення або оперативного керування (казенні підприємства). Здійснюючи дане право, державне підприємство володіє, користується й розпоряджається зазначеним майном, однак даними правами воно користується не в повному обсязі. Так, державним підприємствам заборонено безкоштовно передавати закріплене за ними майно іншим підприємствам і громадянам, рішення про ліквідацію або реорганізацію державного підприємства приймає вповноважений державний орган і т.д.

Особливість правового режиму державного майна в сфері господарювання полягає в тому, що у випадку прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності. Таке ж право належить йому й у випадку визнання державного підприємства банкрутом за умови прийняття на себе боргів банкрута і згоди кредиторів.

Керування об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України й, по його повноваженню, центральні й місцеві органи виконавчої влади. Державні підприємства входять у галузеві системи, очолювані відповідними міністерствами. Керівництво ними укладається в нагляді за їхньою діяльністю у встановлених межах. Міністерствам й іншим органам виконавчої влади забороняється пряме втручання в господарську діяльність державних підприємств.

Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їхньої діяльності, реорганізації й ліквідації; затверджують статути (положення) підприємств, контролюють їхнє дотримання й приймають рішення у зв'язку з їхнім порушенням; укладають і припиняють контракти з керівниками підприємств; здійснюють контроль за ефективністю використання й схоронністю довіреного їм державного майна, за дотриманням правил господарювання, веденням звітності, а також здійснюють інші правочини відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про керування майном, що перебуває в загальнодержавній власності» від 15.12.92 р. й іншими нормативно-правовими актами.

Державне майно може безкоштовно передаватися у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об'єктів господарського призначення з державної в комунальну власність здійснюється в порядку, установленому Законом України від 03.03.98 р. «Про передачу об'єктів права державної й комунальної власності ».

Згідно ч.2 ст.2 Закону не можуть бути об'єктами передачі з державної в комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, що дозволяється здійснювати винятково державним підприємствам, установам й організаціям, а також казенні підприємства. Перелік видів діяльності, що можуть здійснювати винятково державні підприємства, установлений у ст. 4 Закону України «Про підприємництво».

Не можуть бути передані з державної в комунальну власність підприємства, які здійснюють діяльність, пов'язану з оборотом наркотичних коштів, психотропних речовин і прекурсорів.

Тільки державними підприємствами й організаціями здійснюється діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобутком янтарю, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів порядку, діяльність, пов'язана із проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз і розробкою, випробуванням, виробництвом й експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі їхніми космічними запусками в будь-яких цілях.

Діяльність, пов'язана з виробництвом високооктанових кисневмісних добавок - абсолютизованого технічного спирту й етилтретбутилового ефіру, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Законодавством установлені види майна, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається. Види майна, що може перебувати винятково в державній власності, визначені в Законі України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.92 р. у редакції від 19.02.97 р.

Згідно ч.2 ст. 5 Закону приватизації не підлягають об'єкти, які мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, які мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їхніх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), які мають загальнодержавне значення. Так, загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, об'єкти права власності Українського народу, які становлять матеріальну основу суверенітету України й інші об'єкти.

Перелік державних підприємств, які не підлягають приватизації, затверджений Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації» від 07.07.99 р.

1. Загальні положення про господарські зобов'язання. Види господарських зобов'язань.

2. Виникнення, зміна й припинення господарських зобов'язань.

3. Господарські договори.

Читайте також:

1. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
3. Видатки на господарські потреби та інші поточні видатки
4. Використання в господарській й діяльності прав інтелектуальної власності
5. Вищий господарський суд України
6. Відповідно до ч.4 ст.3 ГК сферу господарських відносини становлять господарсько-виробничі, організаційно – господарські та внутрішньогосподарські відносини.
7. Господарський кодекс України.
8. Господарський комплекс країни та його структура
9. Господарський комплекс національної економіки і його структура.
10. Господарський комплекс національної економіки: основи формування та особливості структури.
11. Господарський механізм управління природокористуванням.
12. Господарський механізм, його сутність та елементи

Переглядів: 772