Рисунок 8. Схема випарний апарат із примусовою циркуляцією
Апарат має вертикальну нагрівальну камеру 1, сепаратор 2 і циркуляційну трубу, що не обігріває, 3, у яку подається вихідний розчин. Циркуляція розчину виробляється насосом 4.
При великій швидкості руху розчину, що випарюється, кипіння його відбувається на короткій ділянці перед виходом з кип'ятильних труб. Таким чином, зона кипіння виявляється переміщеної в саму верхню частину нагрівальної камери. На більшій частині довжини труб рідина лише трохи перегрівається. Це пояснюється тим, що тиск унизу труби більше тиску в її верхньому краю на величину гідростатичного тиску стовпа рідини й гідравлічного опору труби.
Внаслідок високого рівня розчину в кип'ятильних трубах значна частина всього циркуляційного контуру заповнена рідиною, а паровміст суміші рідини й вторинної пари, що викидається з труб, є незначним. У зв'язку із цим циркуляційний насос повинен перекачувати більші об'єми рідини (мати більшу продуктивність) при помірній витраті енергії, затрачуваної в основному на подолання гідравлічного опору труб. Таким вимогам задовольняють пропелерні насоси, які звичайно використовуються в апаратах із примусовою циркуляцією. Швидкість її обмежена зростанням гідравлічного опору й відповідно - витратою енергії на циркуляцію. Тому бажано вибирати оптимальну швидкість циркуляції, що встановлюють на основі техніко-економічних розрахунків.
Використання. Використовуються для випарювання некристалічних розчинів з великою в'язкістю, досягаючою 8*103 н*сек/м2.