Поняття та класифікація бюджетних програм

Таблиця 4

Відмінності концептуальних засад програмно-цільового та постатейного методів бюджетування

Постатейний метод	Програмно-цільовий метод
Формування та затвердження бюджету в розрізі утримання бюджетних установ	Формування та затвердження бюджету в розрізі бюджетних програм
Бюджетний запит формується на основі видатків попереднього бюджетного періоду	Бюджетний запит формується на основі пріоритетів програм та показників виконання
Планування бюджету на наступний бюджетний рік (лише на один)	Планування бюджету здійснюється у часовому проміжку 3-5 років
Обґрунтування видатків здійснюється на основі “історичних даних”, без оцінки доцільності та якості бюджетних послуг	Підхід на основі визначення соціальної потреби у здійсненні видатків і вимірювання соціальної та економічної результативності
Відсутність відповідальності за якість послуг, що надаються	Персональна відповідальність керівників установ та організацій (відповідальних виконавців програм) за досягнення соціальних результатів бюджетних програм
Непрозорість витрачання бюджетних коштів	Прозорість витрачання бюджетних коштів

Процес формування бюджету за програмно-цільовим методом починається з окреслення проблем, що підлягають вирішенню: кількість дітей, яких слід забезпечити освітою, кількість пацієнтів, яких треба вилікувати тощо. Для вирішення цих проблем створюються відповідні програми та підпрограми, і бюджет формується виключно на основі програм та підпрограм. Контроль управління фокусується на програмах через систему класифікації структури програм. Структура програм повністю узгоджена з державними пріоритетами та відповідними нормами звітності. Кінцевою метою здійснення видатків установ є втілення ними програм, спрямованих на вирішення конкретних проблем. Формулюються завдання, які можна виміряти, і які допомагають досягнути визначених цілей за допомогою бюджетних ресурсів протягом певного періоду. Наступний етап – виокремлення стратегій для досягнення поставлених цілей і розробка кількісних параметрів реалізації цілей з метою визначення ступені досягнення цілі. Після здійснення програми її результати оцінюються за допомогою кількісних параметрів, і таким чином визначається, чи установа досягнула очікуваних результатів. Якщо цілей не було досягнуто, їх проаналізують і відредагують, щоб відкоригувати слабкі місця у наміченій стратегії, або буде проведений аналіз втілення програми, і, якщо потрібно, внесені зміни у сам процес реалізації. На цій стадії керівники оцінюють досягнення мети і цілей, і на основі цього визначають суспільну вартість продовження, завершення чи внесення змін до програми. Програмно-цільовий метод також передбачає, що при прийнятті рішень щодо використання коштів враховуються такі аспекти як підвищення корисності програми, зниження витрат на функціонування місцевих урядів, якісне надання послуг за сферами видатків та добробут суспільства в цілому. Керівники використовують показники виконання програм для вичерпної оцінки досягнутих в результаті втілення програми результатів, та вказують, як ці результати співвідносяться з місцевими та загальнодержавними пріоритетами (рис. 9.).

Рис. 9. Модель раціонального процесу управління

Отже, основною перевагою програмно-цільового методу планування є планування на середньострокову перспективу, що дає можливість реалізувати стратегію розвитку держави чи адміністративно-територіальної одиниці, а в умовах нестачі коштів даний метод дозволить чітко визначати напрями їх використання та завдання не реалізацію яких вони направляються.

У сучасних реаліях економічних реформ, що охопили весь світ у результаті глобальної економічної кризи, для України залишається актуальним питання ефективного використання обмежених фінансових ресурсів для задоволення нагальних потреб країни. Одним з напрямів вирішення зазначеної ситуації є ефективне впровадження формування бюджету за програмами.

Формування бюджетів різних рівнів за програмами передбачає, що:

всі видатки бюджетів мають затверджуватися у вигляді програм.

кожна програма повинна мати свого виконавця (бажано, щоб кожна програма мала одного);

програма повинна мати кількісні виміри й цілі. Поняття «програма» є досить широким і має низку інтерпретацій.

У Бюджетному кодексі України визначено, що "бюджетна програма − систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій". Таке ж визначення цьому терміну дано в Концепції застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. У Проекті “Реформа місцевих бюджетів в Україні” визначено: Бюджетна програма – це основний компонент програмно-цільового методу, оскільки головна увага бюджетного програмування зосереджена на програмах. Програма складається з тісно пов’язаних між собою дій, спрямованих на досягнення цілі чи низки довгострокових цілей та завдань. Підпрограма складається з набору відповідних дій, спрямованих на виконання завдань. Структуризація дій програми означає, що дані щодо видатків, пропозиції щодо фінансування та конкретні вимоги можна об’єднати у відносно небагато пунктів будь-якого бюджету та забезпечити міжпрограмне порівняння.

Отже бюджетна програма є формою реалізації програмно-цільового методу в бюджетному процесі, метою застосування якого є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання.

Застосування бюджетної програми переслідує ці ж цілі, що і програмно-цільовий метод загалом. Зокрема, бюджетна програма спрямована на:

чітке визначення цілей і завдань, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти;

встановлення джерел фінансування заходів, направлених на досягнення даних цілей, та термінів їх виконання;

забезпечення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань;

чітке розмежування відповідальності за використання бюджетних коштів.

Бюджетна програма є короткостроковою (виконується впродовж бюджетного року) і має оперативні цілі, а державна цільова – реалізується в один (до 5 років), два (від 5 до 10 років) або три етапи (понад 10 років) і має досягати стратегічних цілей.

Бюджетна програма має своїм джерелом тільки кошти бюджету одного рівня (інші джерела виключаються); державна ж цільова програма може залучати кошти не лише бюджетів різних рівнів, а й позабюджетних фондів, гранти, власні кошти, залучені кредити та інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Для кожної бюджетної програми розробляється паспорт – документ, що визначає суму коштів, необхідних для її виконання, законодавчі підстави реалізації цієї програми, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики, на підставі якого здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми.

У Бюджетному кодексі визначено, що: «видатки бюджету класифікуються за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків); функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків); економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація).

Відповідно до вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків державного бюджету щорічно визначається у Законі "Про Державний бюджет України". Програмна класифікація використовується для: представлення проекту бюджету на розгляд Верховної Ради; представлення того, яка діяльність фінансується, та які завдання та цілі при цьому ставляться; проведення аналізу використання коштів та досягнутих результатів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретичні засади планування видатків бюджету	\|	Методологічні підходи до оцінки бюджетних програм місцевого рівня

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.