Поняття місцевого господарства

Складові елементи місцевого господарства

Поняття місцевого господарства

Зміст

Організація фінансової діяльності підприємств місцевого господарства

Лекція 7

Абсолютна величина місцевих бюджетів, їхній стан і збалансованість безпосередньо залежать від результатів функціонування господарського комплексу кожної адміністративно-територіальної одиниці, адже основним джерелом доходів є податки, які сплачують суб'єкти господарської діяльності, що діють на території місцевого самоврядування. Крім податкових надходжень, до місцевих бюджетів перераховують неподаткові доходи від власності та підприємницької діяльності, від некомерційного та побічного продажу. Значна частина цих надходжень формується за рахунок використання, здавання в оренду або продажу майна, на яке поширюється право комунальної власності.

У Законі Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" від 7 грудня 1990 р. до складу фінансово-економічної бази місцевого самоврядування, поряд з природними та фінансовими ресурсами, було включено місцеве господарство, комунальну та іншу власність, яка є джерелом одержання доходів місцевого самоврядування і задоволення соціально-економічних потреб населення відповідної території.

Цим законом було введено поняття місцевого господарства, підкреслювалось, що місцеве господарство забезпечує безпосереднє задоволення потреб населення і функціонування системи місцевого самоврядування. Склад місцевого господарства був окреслений таким чином:

• підприємства (об'єднання), організації, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури, які є комунальною власністю відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

• підприємства (об'єднання), організації, установи, що не належать до комунальної власності, діяльність яких пов'язана переважно з обслуговуванням населення і за згодою власника можуть бути включені до місцевого господарства;

• об'єкти, створені в результаті трудової участі громадян або придбані на їх добровільні внески, включені до місцевого господарства за згодою населення і органів місцевого самоврядування.

У законі від 7 грудня 1990 р. відзначалось, що основу місцевого господарства становить комунальна власність. Розпорядження і управління комунальною власністю від імені населення адміністративно-територіальних одиниць покладалось на місцеві ради та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування. До комунальної власності було зараховано майно, яке передавалось безоплатно Союзом РСР і Українською РСР, іншими суб'єктами та майно, що створювалось і купувалось місцевими радами за рахунок належних їм коштів.

Легітимізація права комунальної власності була здійснена в Законі Української РСР "Про власність" від 7 лютого 1991 р. Проте комунальна власність була визнана однією з форм державної власності. Суб'єктами права комунальної власності визначались адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад.

Закон "Про власність" визначив перелік об'єктів права комунальної власності так:

— майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів;

— кошти місцевих бюджетів;

— державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства;

— майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування;

— майно підприємств;

— місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації;

— інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку території.

Практична реалізація Закону "Про власність" розпочалася після прийняття 5 листопада 1991 р. Кабінетом Міністрів України постанови "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", в якій був затверджений перелік майна, що передавалось до комунальної власності областей, міст Києва та Севастополя. В межах областей подальший поділ майна між суб'єктами права комунальної власності покладався на відповідні органи місцевого самоврядування.

Отже,місцеве господарство − це сукупність підприємств, установ, організацій, які здійснюють на тер. села, селища, міста господарську діяльність, спрямовану на задоволення колективних (громадських) інтересів і потреб місцевих жителів.

Місцеве господарство з погляду здійснення господарської діяльності значною мірою має риси приватного господарства, оскільки територіальна громада в особі органів місцевого самоврядування виступає у ринкових відносинах як самостійний та рівноправний суб'єкт господарюванняі, тобто може самостійно володіти, користуватися, розпоряджатися матеріальними і фін. ресурсами, землею, природ, ресурсами, що перебувають у комунальній власності.

Децентралізоване місцеве господарство із своїми особливими суб'єктами (тер. громади, органи місцевого самоврядування, комунальні підприємства, організації, установи), своїми засобами та своєю специфічною метою є виділеним з нар. (загальнодержавного) господарства. Від державного господарства місцеве господарство відрізняється тим, що має порівняно вузькі (корпоративні) цілі місцевого благоустрою жителів сіл, селищ, міст, тоді як загальнодержавне господарство відає колективними потребами всіх громадян незалежно від місця їх проживання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бюджетний календар	\|	Складові елементи місцевого господарства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.