• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття ринку праці, його елементи і функції

Ринкова система являє собою сукупність взаємопов’язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових до­сліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних па­перів, грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринок праці - це система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування по­питу й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між ро­ботодавцями і найманими працівниками.

У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

- особи, котрі не працюють, але бажають працювати й шука­ють роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають розпочати трудову діяльність; особи, які шукають роботу після певної перерви в роботі);

- особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають інше місце основної або додаткової роботи;

- особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають інше місце роботи.

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ри­нку праці.

Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція і ціна.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виро­бництва товарів та послуг.

Робоча сила, як зазначалося, є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару “робоча сила” називається найманням на роботу. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись влас­ником цього товару.

Елементами ринку праці є також попит на робочу силу і її пропозиція. Попит може бути індивідуальним та сукупним.

Сукупний попит на робочу силу - це ринковий попит усіх фірм, організацій, що діють на ринку.

Індивідуальний попит на робочу силу - це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:

- попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необ­хідна як ресурс для виробництва товарів та послуг, тобто попит на робочу силу залежить від попиту на продукт фірми, організації;

- стану виробництва, зокрема особливостей технологічного процесу, розмірів й ефективності капіталу, який використову­ється, методів організації виробництва й праці тощо;

- якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;

- фонду заробітної плати, який роботодавець може запропо­нувати для наймання певної кількості працівників.

Формування попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвід­ношення зайнятого і незайнятого населення, використання малоконкурентних груп населення, особливостей пенсійного законо­давства, а також кадрової політики на кожному підприємстві.

Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездат­них людей з урахуванням статі, віку, освіти, професії, кваліфі­кації та ін.

Кон'юнктура ринку- це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

- працедефіцитна, коли на ринку праці спостерігається неста­ча пропозиції праці;

- праценадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і, відповідно, надлишок пропозиції праці;

- рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.
Кожен тип ринкової кон'юнктури, властивий тому чи іншому регіонові або сфері застосування праці, утворює в сукупності за­гальний ринок праці в країні.

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції скла­дається під впливом конкретної економічної і соціально - політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня ре­альних доходів населення. Залежність цих величин графічно зо­бражена на рис.1.1.

У міру зниження рівня реальної заробітної пла­ти (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і від­повідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати су­проводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перети­ну цих кривих попит та пропозиція робочої сили збігаються, тобто ви­никає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рів­новажної, має місце безробіття, якщо нижча - дефіцит працівників.

Ціна робочої сили має забезпечувати придбання на ринку та­кої кількості споживчих товарів і послуг, щоб працівник міг:

- підтримати свою працездатність і одержати необхідну про­фесійно - кваліфікаційну підготовку;

- утримувати сім'ю і виховувати дітей, без чого ринок праці
не зможе поповнюватися новою робочою силою замість тієї, кот­ра вибуває;

- підтримувати нормальний для свого середовища рівень куль­тури і виконувати обов'язок громадянина суспільства, що також по­требує витрат.

Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати.

Ринок праці виконує такі функції:

- узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;

- забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринко­вої взаємодії;

- забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповід­но до структури суспільних потреб та розвитку техніки;

- підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її про­позицією;

- формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормаль­ного процесу суспільного відтворення;

- сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікацій­ної структури;

- стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;

- впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу;

- дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, міст­кість, кон'юнктуру ринку тощо.

Основними суб'єктами ринку праці є робо­тодавець і найманий працівник. Останній має право розпоря­джатися своєю здатністю до праці. Він є власником, носієм і продавцем своєї робочої сили. Роботодавець - покупець цьо­го товару.

Для найманого працівника основним джерелом засобів існу­вання й індивідуального відтворення є його праця.

Суб'єктами ринку праці є також посередники між роботодав­цями і найманими працівниками - держава, профспілки і спілки роботодавців.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. А/. Поняття про судовий процес.
5. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
11. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
12. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 814