• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тарифна система та її призначення

ТЕМА 9. Тарифна система в Україні. Форми і системи оплати праці. Формування та планування фонду оплати праці на підприємстві. Форми статистичної звітності з праці

ЛІТЕРАТУРА

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність мотивації праці?

2. Наведіть класифікацію видів, форм і методів мотивації.

3. Які основні вимоги до побудови системи мотивації праці на підприємстві?

4. Охарактеризуйте заробітну плату як економічну категорію. У чому полягає складність економічного змісту заробітної плати?

5. Які функції виконує заробітна плата в ринковій економіці?

6. Що таке мінімальна заробітна плата?

7. Які основні принципи організації заробітної плати?

8. Хто є суб'єктом організації оплати праці?

9. Назвіть основні елементи організації оплати праці.

10. Як через організацію заробітної плати забезпечується збіг інтересів працівників і роботодавців?

11. У чому полягає державне регулювання оплати праці працівників?

12. Як визначається розмір мінімальної заробітної плати?

13. Яка мета встановлення мінімальної заробітної плати?

14. Як здійснюється договірне регулювання заробітної плати?

15. На яких рівнях ведуться переговори й укладаються угоди?

16. Охарактеризуйте сутність генеральних, галузевих, регіональних тарифних угод.

17. У чому полягає сутність тарифної угоди на виробничому рівні?

1. Про оплату праці: Закон України / Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. - К.: Істина, 1999.

2. Абрамов В. М., Данюк В. М., Колот А. М. Мотивація і стимулю­вання праці в умовах переходу до ринку. - Одеса, 1995.

3. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. - К.: Знання-Прес, 2000.

4. Буряк П.Ю., Карлінський Б.А., Григор’єва М.І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. Посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

5. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.

6. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удоско­налення. – К.: Праця, 1997.

7. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. - К.: КНЕУ, 1998.

8. Тимош І. М. Економіка праці: Навч. посібник. – Тернопіль: Астон, 2001.

9. Економіка підприємства: Навч. посібник. / Шегда А.В., ред., 2 - ге вид., стереотип. – К.: Знання-Прес, 2002.

10.Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно – справ. пособие. / Под ред. В.В. Жернакова. Х.: Одиссей, 2000.

9.1. Тарифна система та її призначення.

9.2. Доплати і надбавки.

9.3. Загальні поняття систем оплати праці. Оплата праці в бригадах. Участь працівників у прибутку.

9.4. Оплата праці державних службовців.

9.5. Формування та планування фонду оплати праці на підприємстві.

9.6. Правила ведення статистичного обліку з праці.

Тарифне нормування оплати праці як складова організації за­робітної плати здійснюється за допомогою тарифної системи. Вона являє собою сукупність фіксованих норм оплати за роботу в межах норм праці (трудових обов'язків), а також норм оплати праці за роботу понад норму праці.

Тарифна система використовується для диференціації розмірів заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, від­повідальності, умов праці (тобто її шкідливості, складності, інте­нсивності, привабливості тощо), її кількості та результатів. За до­помогою тарифної системи установлюються співвідношення між низько- і високооплачуваними категоріями трудящих.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість праців­ника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоре­тичних знань і практичних навичок (наприклад, токар, слюсар, шахтар).

Спеціальність відображає внутрішньопрофесійний поділ пра­ці. Це поняття вужче порівняно з поняттям “професія” (напри­клад, токар-карусельник, слюсар-водопровідник, слюсар - ре­монтник устаткування).

Кваліфікація - сукупність виробничих знань, умінь, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь підготовленості пра­цівника до виконання професійних функцій обумовленої склад­ності. За її допомогою визначається необхідна кількість працівни­ків відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвід­ношення заробітної плати різних категорій працівників.

Тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників.

Основними елементами тарифної системи є довідник кваліфі­каційних характеристик професій працівників, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.

Організація оплати праці відповідно до внутрішньофірмової тарифної системи може здійснюватися:

- на основі роздільних умов тарифної оплати для робітників, з одного боку, і керівників, фахівців, службовців, з іншого;

- на основі єдиного підходу до тарифікації всіх працівників за внутрішньофірмовою тарифною сіткою.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівни­ків - це систематизований за видами економічної діяльності збір­ник описів професій, які наведені у Класифікаторі професій (КП).

Класифікатор професій являє собою складову державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної ін­формації, розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4.05.1993 р. У Класифікаторі професій виокремлюються такі професійні групи працівників:

10.Законодавці, вищі державні службовці, керівники.

11.Професіонали.

3. Фахівці.

4.Технічні службовці.

5.Робітники сфери торгівлі та побутових послуг.

6.Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення й рибальства.

7.Кваліфіковані робітники з інструментом.

8.Оператори та складальники устаткування і машин.

9.Найпростіші професії.

Довідник є нормативним документом, обов'язковим у питан­нях управління персоналом в організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності. Кваліфікаційна характеристика професії працівника має такі розділи: “Завдання та обов'язки”, “Повинен знати”, “Кваліфіка­ційні вимоги”, “Спеціалізація”, “Приклади робіт”.

У кожній окремій організації згідно з вимогами чинного законо­давства і на основі довідника розробляються та затверджуються ке­рівником посадові інструкції для керівників, професіоналів та фахівців. При цьому враховують конкретні завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатно­го розпису організації, підприємства.

Посадові інструкції складаються з таких розділів: “Загальні поло­ження”, “Завдання та обов'язки”, “Права”, “Відповідальність”, “Повинен знати”, “Кваліфікаційні вимоги” та “Взаємовідносини (зв'язки) за професією, посадою”.

За кожною групою робіт складається детальна характеристика й визначаються вимоги до знань та умінь робітника.

Відповідність фактично виконуваних робіт і кваліфікації пра­цівника вимогам посадових кваліфікаційних характеристик визначається атестаційною комісією, яка створюється без­посередньо на підприємстві. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади у межах затверджених у вста­новленому порядку мінімальних і максимальних окладів на від­повідній посаді. Крім того, можуть бути дані рекомендації щодо просування по роботі окремих працівників у зв'язку з їх актив­ною і творчою діяльністю, переведення на іншу роботу або щодо звільнення з посади, яку обіймають, та ін.

Тарифна сітка є основою регулювання професійно-кваліфікацій­ного поділу та руху робочої сили, стрижнем централізованого ре­гулювання рівня заробітної плати різних категорій і груп працівни­ків, ядром професійно-кваліфікаційної диференціації в оплаті праці.

Тарифна сітка як важливий елемент тарифної системи слугує для визначення співвідношень в оплаті праці робітників, котрі виконують роботи різної складності. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний роз­ряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації - вищий розряд тарифної сітки. Тарифні ко­ефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного роз­ряду кваліфікованих робітників вища від оплати праці робітника 1 -го розряду.

Співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів є ді­апазоном тарифної сітки. Тарифна сітка відображає також темпи абсолютного й відносного зростання тарифних коефіцієнтів, яке може бути прогресивним, постійним і регресивним залежно від фінансових можливостей підприємства і професійно-кваліфіка­ційного складу кадрів.

Тарифні коефіцієнти повинні заохочувати робітника до під­вищення кваліфікації, якості праці. Досвід показує, що зростання коефіцієнта розряду позначається на ступені підвищення тариф­ної ставки і мінімальний рівень різниці між тарифними ставками суміжних розрядів не може бути нижчим за 10%.

У сучасних умовах на більшості підприємств застосовують шести- та восьмирозрядні тарифні сітки. Тарифні коефіцієнти та їх співвідношення можуть установлюватися галузевими угодами. Вирізняють чотири групи уніфікованих тарифних сіток, які ди­ференційовані по галузях економіки:

- восьмирозрядна тарифна сітка із співвідношенням тарифів 1 і 8-го розрядів І : 2,4 - для оплати праці робітників цехів ос­новного виробництва підприємств чорної металургії та будівництва;

- восьмирозрядна тарифна сітка із співвідношенням 1 і 8-го розрядів 1,0:2,01 - для оплати праці робітників, безпосе­редньо зайнятих на виконанні відповідальних робіт підпри­ємств машинобудування, включаючи електротехнічну, елект­ронну, радіотехнічну промисловість і виробництво засобів зв'язку;

- семирозрядна тарифна сітка із співвідношенням тарифів 1 і 7-го розрядів 1,0 : 2,01 - для оплати праці робітників, безпосе­редньо зайнятих обслуговуванням, налагоджуванням і ремонтом основного устаткування теплових та електричних систем атом­них, теплових і гідроелектростанцій;

- шестирозрядна сітка із співвідношенням тарифів 1 і 6-го розрядів 1,0 : 1,8 - для всіх інших видів виробництв і робіт.

За допомогою тарифної сітки можна встановити рівні серед­ньої кваліфікації робітників та складності роботи. Середня квалі­фікація робітників заводу в цілому, цеху або дільниці характери­зується середнім тарифним розрядом. Середній тарифний коефі­цієнт групи робітників (К_с) обчислюється тільки в тому разі, як­що праця робітників даного цеху, дільниці, заводу оплачується за однією і тією ж тарифною сіткою.

Для правильного використання робочої сили на підприємствах під час планування чисельності робітників, перетарифікації робіт великого значення набуває зіставлення середнього розряду робітни­ків і робіт. Ці величини мають відповідати одна одній. Якщо се­редній розряд робіт випереджає середній розряд робітників, то це призводить до несвоєчасності освоєння виробничих потужностей, втрат робочого часу, випуску бракованої продукції. У цьому разі необхідно посилити роботу щодо підвищення кваліфікації робіт­ників. Якщо ж середній розряд робітників вищий середнього роз­ряду робіт, то кваліфікаційна робоча сила недовикористовується, фонд заробітної плати перевитрачається.

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

Ставка 1-го розряду - це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи).

Установлення тарифної ставки 1-го розряду залежить від економічного стану підприємства, його фінансових можливос­тей на період дії колективного договору, рівня середньої заробі­тної плати, що склався на підприємстві на кінець поточного ро­ку; державної, галузевої і регіональної гарантії мінімальної заробітної плати.

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт

де Т₁ - тарифна ставка 1-го розряду;

Кn - тарифний коефіцієнт даного розряду.

Тарифні ставки на підприємствах диференціюються за склад­ністю праці, кваліфікацією робітників.

Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні й місяч­ні (оклади). Годинні тарифні ставки застосовуються в більшості галузей виробництва (машинобудівній, деревообробній, легкій, харчовій та ін.), де завдання робітникові установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або операцію. На основі погодин­них тарифних ставок здійснюються додаткові виплати робітникам за роботу в нічний час, доплати незвільненим від основної роботи бригадирам за керівництво бригадою, доплати за понаднормовані роботи та ін.

Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку (вугільна, металургійна, нафтопереробна та ін.).

Місячні тарифні ставки використовуються для певних кате­горій допоміжних робітників (комірники, ліфтери, водії електро­возів, роздавальники інструментів), а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.

Середня тарифна ставка робітників (робіт) визначається як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників (трудомісткості), котрі мають однакові та­рифні ставки.

Оплата праці керівників, фахівців і технічних службовців здійснюється за допомогою посадових окладів, основою яких є мінімальна тарифна ставка.

Для установлення посадового окладу на підприємствах широ­ко застосовуються коефіцієнти співвідношення місячних посадо­вих окладів керівників, професіоналів, фахівців і мінімальної заробітної плати. Посадові оклади установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади та кваліфікації працівника. За резуль­татами атестації власник чи уповноважений ним орган має пра­во змінювати посадові оклади у межах затверджених мінімаль­них і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
5. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Узагальнення та систематизація знань
9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
10. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
12. Автоматизація процесу призначення IP-адрес

Переглядів: 1162