• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розкрадання як типова юридична конструкція у кримінальному праві України

Характеристика корисливих посягань проти власності

Систематизація ЮСЗ злочинів проти власності

Традиційний для сучасного кримінального права України підхід щодо систематизації ЮСЗ злочинів проти власності (на рівні розділу VІ ОЧ КК) передбачає застосування двох критеріїв:

- корисливість як обов’язкова ознака відповідного посягання на власність ;

- використання законодавцем при побудові відповідного ЮСЗ типової юридичної конструкції „розкрадання чужого майна”.

За першим критерієм злочини проти власності поділяються на корисливі (ст.185-193 КК) та некорисливі (ст. 194-198 КК).

Звернути увагу – у даному випадку корисливість береться до уваги саме як характеристика ЮСЗ, хоча не виключається, що з корисливих мотивів (з корисливою метою) може бути вчинений і некорисливий злочин проти власності (наприклад, суб’єкт за матеріальну винагороду вчиняє умисне знищення чи пошкодження чужого майна).

За другим критерієм ЮСЗ корисливих посягань на власність поділяються на такі, що містять ознаки розкрадання та такі, що їх не містять. Звернути увагу – у науковій літературі немає однозначної точки зору відносно того, які саме ЮСЗ є різновидами розкрадання (детальніше див. питання 4 лекції)

З-поміж ЮСЗ некорисливих злочинів проти власності, очевидно, можна виділити в якості окремої групи ЮСЗ, побудовані на основі типової юридичної конструкції “знищення або пошкодження чужого майна” (див. ст.ст. 194, 194-1, 196 КК).

Таким чином систематизація ЮСЗ злочинів проти власності передбачених у розділі розділу VІ ОЧ КК має такий вигляд:

1. ЮСЗ корисливих злочинів проти власності

1.1. ЮСЗ корисливих злочинів проти власності, що містять ознаки розкрадання

1.2. ЮСЗ корисливих злочинів проти власності, що не містять ознак розкрадання

2. ЮСЗ некорисливих злочинів проти власності

2.1. ЮСЗ некорисливих злочинів проти власності, що є різновидами знищення або пошкодження майна

2.2. ЮСЗ інших некорисливих злочинів проти власності

У КК 1960 року поняття “розкрадання” мало нормативний характер, а відтак – такий самий характер мала й юридична конструкція “захована” за цим поняттям. На даний момент поняття “розкрадання” та юридична конструкція, яку воно позначає, втратили свою нормативність, але „за інерцією” продовжують використовуватись у теорії кримінального права України (у кримінальному законодавстві деяких пострадянських держав юридична конструкція „розкрадання” зберегла свій нормативний статус).

Звернути увагу – в чинному КК законодавець спробував замінити термін “розкрадання” цілим набором інших термінів - “викрадення”, “заволодіння”, “привласнення” тощо. За умови системної реалізації цей підхід має свої суттєві переваги, однак, на даний момент його реалізація у нормативному матеріалі далека від досконалості.

Питання для самостійної роботи

У чому відмінність кримінально-правового змісту:

а) поняття „викрадення” у ст.ст. 185 – 262 – 266 КК;

б) поняття „заволодіння” у ст.ст. 190 – 289 КК?

До традиційних характеристик юридичної конструкції “розкрадання” у навчальній та науковій літературі відносять:

а) предмет злочину; б) узагальнені характеристики змісту об’єктивної сторони (у спрощеному вигляді об’єктивна сторона розкрадання полягає в „оберненні чужого майна (на свою користь чи користь третіх осіб)”; в) корисливість; г) вид умислу; ґ) момент закінчення злочину (хоча дана характеристика не позначає який-небудь елемент ЮСЗ вона є важливою для розуміння змісту “розкрадання”)

Звернути увагу - традиційно до корисливих злочинів, що містять ознаки розкрадання у навчальній та науковій літературі відносять злочини, передбачені ст. 185-191 (за винятком злочину, передбаченого ст. 188-1); такий підхід є усталеним, починаючи з радянського періоду розвитку кримінального права.

Питання для самостійної роботи

Подумати, які із злочинів, що традиційно вважаються різновидами розкрадання, є такими із суттєвою часткою умовності?

Предмет розкрадання. Див. наведені вище орієнтири в межах питання 2 лекції.

Узагальнені характеристики змісту об’єктивної сторони.У кримінальному законі об’єктивна сторона різних видів розкрадання описується за допомогою різних законодавчих термінів (див. вище).

У теорії кримінального права здійснювались неодноразові спроби сформулювати універсальний термін або термінологічний зворот, який би відображав якісну специфіку об’єктивної сторони розкрадання. Очевидно, найбільш вдалим з них є термін “обернення чужого майна” (детальніше про цю наукову дискусію див. монографію П.С. Матишевському).

З точки зору вчення про склад злочину у науковій та навчальній літературі усталеним є підхід, відповідно до якого юридична конструкція „розкрадання” включає в себе 3 елементи ЮСЗ – діяння, причиновий зв’язок та наслідок.

Наслідок на рівні даної юридичної конструкції зводиться до майнової шкоди у вигляді так званих реальних збитків (див. ч. 2 ст . 22 ЦК).

Разом з тим такий підхід не узгоджується з моментом закінчення всіх видів розкрадання. Наприклад, крадіжка традиційно визнається закінченою з моменту, коли винний вилучив майно і у нього виникла реальна можливість розпоряджатись та користуватись ним. Відтак цілком можливі ситуації, коли має місце закінчена крадіжка, але майнова шкода у вигляді реальних збитків власникові не спричинена – наприклад, суб’єкт виніс майно за межі багатоквартирного будинку, але через 15 хв. був затриманий працівниками міліції, а майно було повернуто власникові неушкодженим.

Додатковими аргументами проти концепції „наслідок у юридичній конструкції „розкрадання” має характер майнової шкоди” є:

а) у визначенні реальних збитків, передбаченому ч. 2 ст. 22 ЦК, йде мова про втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням майна, а також про витрати, яких вона зазнала або має зазнати для відновлення порушеного права. Таким чином, законодавець не визнає реальними збитками саму по собі втрату власником (законним володільцем) майна, в тому числі, внаслідок неправомірного заволодіння ним іншою особою. У таких випадках реальні збитки для власника (законного володільця) можуть полягати лише у витратах необхідних для відновлення своїх правомочностей. Такі витрати не слідують “автоматично” за протиправним вилученням майна, підлягають самостійному встановленню у кримінальному провадженні й хронологічно виникають вже після моменту закінчення відповідного виду розкрадання. З огляду на це, включати у зміст розкрадання майнову шкоду у вигляді реальних збитків, очевидно, некоректно;

б) на рівні ч. 2 ст. 258-5 КК законодавець використовує поруч ознаки „вчинення злочину у великому розмірі” – „завдання значної майнової шкоди”, „вчинення злочину в особливо великому розмірі” – „тяжкі наслідки” (у кожній із цих пар перша ознака характеризує не суспільно небезпечний наслідок, а зміст злочинного діяння). У свою чергу, на рівні Розділу VІ ОЧ КК законодавець у багатьох випадках використовує ознаки „вчинення злочину у великому розмірі”, “вчинення злочину в особливо великому розмірі”, які за традиційними підходами характеризують суспільно небезпечні наслідки злочину. Однак у контексті ст. 258-5 КК цей традиційний підхід ставиться під сумнів, а відтак ставиться під сумнів і підхід, відповідно до якого об’єктивна сторона „розкрадання” охоплює наслідок у вигляді реальних збитків.

З огляду на вищесказане, узагальнений зміст ОС розкрадання потребує певного теоретичного переосмислення, яке може відбуватись у двох напрямках:

а) об’єктивна сторона „розкрадання” не включає в себе жодного наслідку – у підсумку ЮСЗ крадіжки, грабежу та шахрайства, привласнення і розтрати мають бути визнані формальними, як і основні ЮСЗ розбою та вимагання;

б) наслідком на рівні юридичної конструкції „розкрадання” повинна визнаватись не майнова шкода, а особливий юридичний стан у вигляді “реальної можливості (суб’єкта) розпоряджатись та користуватись (вилученим майном)”.

При реалізації обох вищенаведених варіантів буде досягнута узгодженість між розумінням узагальненого змісту об’єктивної сторони розкрадання та моменту його закінчення. Можливо, другий підхід являє собою своєрідний компроміс між традиційними теоретичними та правозастосовчими підходами та критикою на їх адресу.

Читайте також:

1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
2. А/. Верховна Рада України.
3. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
4. Аграрні закони України
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
8. Адміністрація Президента України
9. Адреси бібліотек України
10. Акти Верховної Ради України
11. Акти Кабінету Міністрів України
12. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.

Переглядів: 921