• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Уставний фонд та його формування

6. Державна реєстрація підприємництва

7. Припинення підприємницької діяльності

1. Регламент створення підприємства

Регламент створення підприємства - це порядок, за яким підпри­ємець обдумує, створює та реєструє підприємство. Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним ор­ганом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Основними ознаками підприємства є:

- відокремлене майно;

- самостійний баланс;

- назва, ідентифікаційний номер, розрахункові рахунки;

- юридичний статус (організаційно-правова форма).

Процеси створення, реєстрації, функціонування, управління та лік­відації підприємств регулюються такими нормативними актами: — Господарським кодексом;

- Законом України "Про господарські товариства";

- Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців";

- іншими нормативними актами.
Виділяють три шляхи утворення підприємств:

1) за рішенням засновників;

2) шляхом примусового поділу існуючого підприємства згідно із законодавством;

3) шляхом виокремлення структурного підрозділу (або іншої час­тини) діючого підприємства (об'єднання).

Не залежно від способу утворення регламент (послідовність) ство­рення підприємства буде однаковим і повинен містити таку послідов­ність:

1. пошук бізнес-ідеї, її обґрунтування, підбір "команди" (партнерів);

2. пошук та визначення обсягів та джерел фінансування підприємства;

3. побудова плану діяльності (бізнес-плану);

4. державна реєстрація підприємства.

Поняття бізнес-ідеї (підприємницької ідеї), її структури, методів пошуку, обґрунтування, джерел пошуку та принципів відбору було розглянуто у темі №1 "Зміст підприємницької діяльності. Місце під­приємництва в суспільстві".

Відбираючи та обґрунтовуючи ідею, підприємець насамперед ви­ходить із власних інтересів, обирає відповідне господарське поле своєї діяльності та визначає ринкову стратегію (концепцію) майбутнього (або діючого) підприємства.

Коли ідея обґрунтована, підібрана команда однодумців для її реа­лізації, постає необхідність визначення джерел фінансування бізнесу. Не зважаючи на наявність широких кредитних та інших можливостей 90% всіх підприємців починають із самостійного фінансування або родичами або друзями, і лише 10% стартового капіталу має банківське або інвестиційне походження.

Відповідно виділяють два джерела фінансування підприємства:

1) внутрішні джерела - джерела надходження коштів, пов'язані із самим підприємцем та результатами його діяльності в минуло­му (власний капітал підприємця, його батьків, друзів, родичів тощо);

2) зовнішні джерела - джерела надходження коштів від не пов'язаних із підприємцем власників фінансових ресурсів (бан­ківські кредити, кошти інших підприємств, державне фінансу­вання тощо).

Кожне із джерел має свої переваги й недоліки і при виборі необхідно скласти собі певний перелік критеріїв за такими напрямками:

- сума коштів;

- терміни її збору (як швидко потрібні кошти);

- відсоткові ставки;

- умови отримання, обслуговування та повернення.

При диференціації джерел фінансування підприємства слід чітко визначити оптимальне їх співвідношення.

2. Установчі документи підприємства: суть, призначення та порядок створення

Документи, які оформлюються в процесі створення нового підпри­ємства, називаються установчими документами. Установчі документи — важливий атрибут підприємства, який підтверджує статус підпри­ємства, вказує на законність і офіційність його існування. До установчих документів відносять: 1) установчий (засновницький) договір; 2)статут.

Установчий договір - угода про спільну господарську діяльність, змістом якої с об'єднання майна, капіталів та підприємницьких зусиль для провадження підприємницької діяльності та отримання прибутку (створюється для засновників).

Статут- юридичний документ, який регламентує внутрішні аспекти діяльності підприємства. Статут дає повне уявлення про правовий ста­тус підприємства, його внутрішній механізм управління та самоуправ­ління трудового колективу, про режим формування та використання майна, розпорядження його коштами та прибутком.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета й предмет господар­ської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу при­бутків і збитків, умови його реорганізації та ліквідації.

Порядок укладання установчих документів:

1) підготовча робота, в ході якої визначаються цілі, завдання, за­гальний механізм організації новостворюваного підприємства;

2) попередні переговори із засновниками, складання протоколу про наміри створити юридичну особу;

3) створення робочої групи для формування засновницького до­говору, статуту;

4) збір, узагальнення необхідних матеріалів, вивчення практичного досвіду та діючих форм установчих документів інших подібних підприємницьких структур;

5) юридичні та економічні консультації щодо структури та змісту проектів установчих документів, відповідність їх чинному за­конодавству;

6) розгляд підготовлених проектів установчих документів на установчих зборах, їх обговорення і затвердження, складання про­токолу зборів;

7) підписання усіма засновниками установчих документів, нотаріальне засвідчення їхніх підписів;

8) подання затверджених установчих документів для державної реєстрації підприємства.

Крім зазначених, до статуту та установчого договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законо­давству.

У деяких випадках в установчі документи намагаються вклю­чити якомога більше прав, властивих кожній юридичній особі. В цьому немає практичної потреби, оскільки правами, визначеними цивільним законодавством, наділяється кожний суб'єкт господарювання, який є власником завдяки статусу юридичної особи. В засновницьких доку­ментах необхідно фіксувати ті особливості правового статусу, які випливають з конкретної організаційно-правової форми, або з вимог закону до фіксації тих чи Інших положень статуту.

Установчі документи - важливий атрибут підприємницького бізнесу, що підтверджують юридичний статус підприємства, тому по­требують професійного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Разом з тим, користуючись кваліфікованими довідковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями законодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно.

Рішення зборів оформлюють протоколом, який підписують усі за­сновники. В разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлені за­сновницькі документи. Цей факт підтверджується протоколом. Статут та засновницький договір підписують усі засновники (учасники), ти­ражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом та подають на реєстрацію. Тільки після реєстрації підпри­ємство (фірма) дістає право на функціонування.

3. Установчі документи : установчій договір

Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним з різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. Його зміст - об'єднання майна (капіта­лів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому ос­новним для установчого договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, насамперед майнового та ор­ганізаційного характеру. Це виявляється і в структурі договору, яка має такі розділи:

Ø „Преамбула";

Ø „Предмет договору";

Ø „Загальні поло­ження договору";

Ø „Юридичний статус фірми";

Ø „Види діяльності";

Ø „Ста­тутний фонд і вклади засновників (учасників)";

Ø „Права та обов'язки засновників (учасників)";

Ø „Управління фірмою";

Ø „Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків";

Ø „Решта умов"; „Відповідальність за порушення договору";

Ø „Умови розірвання договору";

Ø „Умови та строки набуття договором чинності" .

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на кон­кретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні май­нової бази; умови участі у розподілі прибутків та ризиків; конкретні одно- та двосторонні права й обов'язки учасників; порядок переда­вання прав на об'єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки тощо) та їх комерційне використання; відповідальність парт­нерів за неналежне виконання своїх обов'язків; форс-мажорні обста­вини (тобто обставини так званої „непоборної сили"), що вивільняють учасників від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання прийнятих на себе зобов'язань; порядок вирішення суперечок між учас­никами і право, що застосовується; конфіденційність у ході створення і діяльності фірми; строк діяльності.

4. Установчі документи : статут

Підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) та інше.

До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та інше. У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше).

Завдання статуту - дати повне уявлення про правовий статус під­приємства (фірми) як самостійного господарського суб'єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підпри­ємств (фірм), розпорядження його коштами і прибутком. У цьому ро­зумінні статут - це акт підприємства, що внутрішньо регламентуєть­ся, доповнює та конкретизує більшість положень засновницького до­говору. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, на відміну від договору, докладніша і, як правило, складається з на­ступних розділів:

„Загальні положення",

„Предмет (вид), основні цілі та напрями діяльності";

„Зовнішньоекономічна діяльність";

„Права фірми";

„Майно фірми";

„Фонди фірми";

„Виробничо-господарська ді­яльність";

„Управління фірмою та її трудовим колективом";

„Органі­зація та оплата праці";

„Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків";

„Облік, звітність і контроль";

„Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація)"

Читайте також:

1. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
2. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
3. Алгоритм формування потенціалу Ф2
4. Алгоритм формування статутного фонду банку
5. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
6. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
7. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
8. Аналіз процесу формування маркетингових комунікацій
9. Аналіз руху та ефективності формування грошових потоків
10. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
11. Аналіз структури майна та динаміки джерел його формування
12. Аналіз формування прибутку.

Переглядів: 905