Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Уставний фонд та його формування

6. Державна реєстрація підприємництва

7. Припинення підприємницької діяльності

1. Регламент створення підприємства

Регламент створення підприємства - це порядок, за яким підприємець обдумує, створює та реєструє підприємство. Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Основними ознаками підприємства є:

- відокремлене майно;

- самостійний баланс;

- назва, ідентифікаційний номер, розрахункові рахунки;

- юридичний статус (організаційно-правова форма).

Процеси створення, реєстрації, функціонування, управління та ліквідації підприємств регулюються такими нормативними актами: — Господарським кодексом;

- Законом України "Про господарські товариства";

- Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців";

- іншими нормативними актами.
Виділяють три шляхи утворення підприємств:

1) за рішенням засновників;

2) шляхом примусового поділу існуючого підприємства згідно із законодавством;

3) шляхом виокремлення структурного підрозділу (або іншої частини) діючого підприємства (об'єднання).

Не залежно від способу утворення регламент (послідовність) створення підприємства буде однаковим і повинен містити таку послідовність:

1. пошук бізнес-ідеї, її обґрунтування, підбір "команди" (партнерів);

2. пошук та визначення обсягів та джерел фінансування підприємства;

3. побудова плану діяльності (бізнес-плану);

4. державна реєстрація підприємства.

Поняття бізнес-ідеї (підприємницької ідеї), її структури, методів пошуку, обґрунтування, джерел пошуку та принципів відбору було розглянуто у темі №1 "Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві".

Відбираючи та обґрунтовуючи ідею, підприємець насамперед виходить із власних інтересів, обирає відповідне господарське поле своєї діяльності та визначає ринкову стратегію (концепцію) майбутнього (або діючого) підприємства.

Коли ідея обґрунтована, підібрана команда однодумців для її реалізації, постає необхідність визначення джерел фінансування бізнесу. Не зважаючи на наявність широких кредитних та інших можливостей 90% всіх підприємців починають із самостійного фінансування або родичами або друзями, і лише 10% стартового капіталу має банківське або інвестиційне походження.

Відповідно виділяють два джерела фінансування підприємства:

1) внутрішні джерела - джерела надходження коштів, пов'язані із самим підприємцем та результатами його діяльності в минулому (власний капітал підприємця, його батьків, друзів, родичів тощо);

2) зовнішні джерела - джерела надходження коштів від не пов'язаних із підприємцем власників фінансових ресурсів (банківські кредити, кошти інших підприємств, державне фінансування тощо).

Кожне із джерел має свої переваги й недоліки і при виборі необхідно скласти собі певний перелік критеріїв за такими напрямками:

- сума коштів;

- терміни її збору (як швидко потрібні кошти);

- відсоткові ставки;

- умови отримання, обслуговування та повернення.

При диференціації джерел фінансування підприємства слід чітко визначити оптимальне їх співвідношення.

2. Установчі документи підприємства: суть, призначення та порядок створення

Документи, які оформлюються в процесі створення нового підприємства, називаються установчими документами. Установчі документи — важливий атрибут підприємства, який підтверджує статус підприємства, вказує на законність і офіційність його існування. До установчих документів відносять: 1) установчий (засновницький) договір; 2)статут.

Установчий договір - угода про спільну господарську діяльність, змістом якої с об'єднання майна, капіталів та підприємницьких зусиль для провадження підприємницької діяльності та отримання прибутку (створюється для засновників).

Статут- юридичний документ, який регламентує внутрішні аспекти діяльності підприємства. Статут дає повне уявлення про правовий статус підприємства, його внутрішній механізм управління та самоуправління трудового колективу, про режим формування та використання майна, розпорядження його коштами та прибутком.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета й предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації та ліквідації.

Порядок укладання установчих документів:

1) підготовча робота, в ході якої визначаються цілі, завдання, загальний механізм організації новостворюваного підприємства;

2) попередні переговори із засновниками, складання протоколу про наміри створити юридичну особу;

3) створення робочої групи для формування засновницького договору, статуту;

4) збір, узагальнення необхідних матеріалів, вивчення практичного досвіду та діючих форм установчих документів інших подібних підприємницьких структур;

5) юридичні та економічні консультації щодо структури та змісту проектів установчих документів, відповідність їх чинному законодавству;

6) розгляд підготовлених проектів установчих документів на установчих зборах, їх обговорення і затвердження, складання протоколу зборів;

7) підписання усіма засновниками установчих документів, нотаріальне засвідчення їхніх підписів;

8) подання затверджених установчих документів для державної реєстрації підприємства.

Крім зазначених, до статуту та установчого договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

У деяких випадках в установчі документи намагаються включити якомога більше прав, властивих кожній юридичній особі. В цьому немає практичної потреби, оскільки правами, визначеними цивільним законодавством, наділяється кожний суб'єкт господарювання, який є власником завдяки статусу юридичної особи. В засновницьких документах необхідно фіксувати ті особливості правового статусу, які випливають з конкретної організаційно-правової форми, або з вимог закону до фіксації тих чи Інших положень статуту.

Установчі документи - важливий атрибут підприємницького бізнесу, що підтверджують юридичний статус підприємства, тому потребують професійного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Разом з тим, користуючись кваліфікованими довідковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями законодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно.

Рішення зборів оформлюють протоколом, який підписують усі засновники. В разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлені засновницькі документи. Цей факт підтверджується протоколом. Статут та засновницький договір підписують усі засновники (учасники), тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом та подають на реєстрацію. Тільки після реєстрації підприємство (фірма) дістає право на функціонування.

3. Установчі документи : установчій договір

Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним з різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. Його зміст - об'єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому основним для установчого договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, насамперед майнового та організаційного характеру. Це виявляється і в структурі договору, яка має такі розділи:

Ø „Преамбула";

Ø „Предмет договору";

Ø „Загальні положення договору";

Ø „Юридичний статус фірми";

Ø „Види діяльності";

Ø „Статутний фонд і вклади засновників (учасників)";

Ø „Права та обов'язки засновників (учасників)";

Ø „Управління фірмою";

Ø „Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків";

Ø „Решта умов"; „Відповідальність за порушення договору";

Ø „Умови розірвання договору";

Ø „Умови та строки набуття договором чинності" .

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази; умови участі у розподілі прибутків та ризиків; конкретні одно- та двосторонні права й обов'язки учасників; порядок передавання прав на об'єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки тощо) та їх комерційне використання; відповідальність партнерів за неналежне виконання своїх обов'язків; форс-мажорні обставини (тобто обставини так званої „непоборної сили"), що вивільняють учасників від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання прийнятих на себе зобов'язань; порядок вирішення суперечок між учасниками і право, що застосовується; конфіденційність у ході створення і діяльності фірми; строк діяльності.

4. Установчі документи : статут

Підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) та інше.

До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та інше. У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше).

Завдання статуту - дати повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного господарського суб'єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підприємств (фірм), розпорядження його коштами і прибутком. У цьому розумінні статут - це акт підприємства, що внутрішньо регламентується, доповнює та конкретизує більшість положень засновницького договору. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, на відміну від договору, докладніша і, як правило, складається з наступних розділів:

„Загальні положення",

„Предмет (вид), основні цілі та напрями діяльності";

„Зовнішньоекономічна діяльність";

„Права фірми";

„Майно фірми";

„Фонди фірми";

„Виробничо-господарська діяльність";

„Управління фірмою та її трудовим колективом";

„Організація та оплата праці";

„Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків";

„Облік, звітність і контроль";

„Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація)"

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Франшизна угода	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.