Правова охорона інтелектуальної власності.

Правова охорона інтелектуальної власності ґрунтується на певних принципах,спрямованих на забезпечення бажаного балансу між приватними і державними інтересами, між виключними правами і вільною конкуренцією. Основним принципом ринкової економіки є свобода конкуренції, з чого випливає, що вільне використання суспільного надбання є правилом, а здійснення прав інтелектуальної власності - виключенням. Права інтелектуальної власності є приватними правами, які набуваються лише за певних умов для нових, оригінальних, неочевидних або таких, що мають відмінності, результатів інтелектуальної діяльності та комерційних позначень, та які не є загальним надбанням і не належать іншим власникам прав інтелектуальної власності. Практичний наслідок цієї ситуації такий, що конкурентне право вільного використання відомостей, що становлять загальне надбання, а також незахищених нормами прав технічних, технологічних, функціональних, утилітарних властивостей загальнодоступних товарів, які не є охороноспроможними або щодо яких закінчився строк дії прав, як правило, допускається та підтримується за умови, що відсутня ймовірність введення споживачів в оману відносно походження товарів і що таке використання не може бути кваліфіковане як просте копіювання або буквальне відтворення результату інтелектуальної діяльності та комерційного позначення, що мають розрізняльну здатність.

Важливим принципом правової охорони інтелектуальної власності є обмеження її дії.Наприклад, ідеї як такій не надається правова охорона як об'єкту права інтелектуальної власності в абсолютному розумінні. Правова охорона надається лише визначеній матеріальній формі вираження ідеї (як об'єкту авторського права і суміжних прав) або практичному застосуванню суті ідеї (знань, відомостей) у корисному виробі (як об'єкту права промислової власності). З іншого боку, є законною і підтриманою така конкурентна діяльність, що направлена на подальше удосконалення запатентованого винаходу з метою створення нового похідного корисного виробу або способу, які б не порушували прав на запатентований винахід, але забезпечували б подібний чи кращий результат, ніж цей запатентований винахід. Праваінтелектуальної власності не єабсолютними правами на результати інтелектуальної діяльності.Це превентивні права стосовно певних видів ринкової діяльності інших осіб, спрямованої на комерціалізацію інтелектуальних цінностей (з метою "виготовляти, використовувати, продавати"), без дозволу власника прав, у рамках обмежень у часі, території, виключень щодо добросовісного використання (наприклад вільне використання для навчальних цілей) і в інтересах суспільства (наприклад, антимонопольні правила, захист прав споживача). Правова охорона інтелектуальної власності за своєю природою є тимчасовоюі має на меті передати результати інтелектуальної діяльності у загальне надбання, як тільки дія прав на них закінчується. Це є загальним, остаточним і непорушним статусом результатів інтелектуальної діяльності і комерційних позначень, які не одержують спеціальної форми правової охорони інтелектуальної власності. Об'єкти права інтелектуальної власності, які є загальним надбанням, не можуть використовуватися тільки для приватних цілей і є доступними для вільного копіювання і використання будь-ким.

Однією з цілей спеціальної форми правової охорони винаходів шляхом видачі патентів на них є впровадження нових технологій до загального використання через інформативні джерела. Наприклад, умовою видачі патенту на винахід є розкриття суті винаходу шляхом публікації його опису, що позбавляє цей винахід конфіденційності. Публікація відомостей щодо винаходу робить винахід доступним для громадськості і дає можливість іншим зрозуміти суть винаходу, щоб використати його для досліджень або експериментів (залежно від норм національного патентного законодавства), що є фундаментом для подальшого розвитку техніки і технологій. Хоча, як тільки строк дії патенту на винахід закінчиться, громадськості дозволяється використовувати цей винахід, і він стає загальним надбанням.

Патент на винахід передбачає коротший термін правової охорони, але більш сильне виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти використовувати запатентований винахід. Авторські права на матеріальні форми вираження творів мають довший термін дії, але більш слабке виключне право у тому розумінні, що воно лише дозволяє запобігати актам копіювання творів. У той же час дія прав на комерційні позначення, які розрізняють марковані ними товари і послуги, у ринкових умовах, що постійно змінюються, може бути продовжена без обмежень.

Що стосується наукового відкриття,то правовідносини, пов'язані з науковими відкриттями, регулюються Цивільним кодексом України, зокрема Главою 38 «Право інтелектуальної власності на наукове відкриття». Однак норми, що містяться там, лише дають поняття наукового відкриття, констатують, що право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється в порядку, встановленому законом, а також, що автор наукового відкриття може надати йому своє ім'я або спеціальну назву.

Стосовно компонування (топографій) інтегральних мікросхемнеобхідно зазначити, що Цивільний кодекс України, зокрема глава 40 "Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми", є головним нормативним актом, який регулює правовідносини, пов'язані з критеріями придатності для набуття права інтелектуальної власності на цей об'єкт, засвідченням набуття цього права, суб'єктами права, змістом, строком чинності, припиненням та відновленням майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми, визнанням цих прав недійсними та правом попереднього користувача. У той же час основним спеціальним нормативним актом, що регулює питання правової охорони топографій інтегральних мікросхем, є Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». Цей закон включає норми, що регулюють усі види цивільних та інших правовідносин, які виникають із приводу створення, правової охорони та використання топографій інтегральних мікросхем. Це положення, звичайно, не виключає того, що в зазначеній сфері можуть застосовуватися також і загальні норми цивільного права.

Що стосується раціоналізаторських пропозицій,то система правового регулювання правовідносин, що виникають у сфері раціоналізаторської діяльності, на сьогодні переживає етап суттєвої перебудови. Головним законодавчим актом з цих питань є Цивільний кодекс України, зокрема Глава 41 "Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію", який дає поняття раціоналізаторської пропозиції, визначає перелік об'єктів раціоналізаторських пропозицій та суб'єктів права на них, а також вказує на права цих суб'єктів. Крім того, в Україні діє «Тимчасове Положення про правову охорону об'єктів прав промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні», яке затверджено Указом Президента України від 18 вересня 1992 року. Юридичним особам надано право самостійно визначати порядок розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції, їх використання, виплати авторської винагороди тощо. Таким чином, сфера централізованого державного регулювання раціоналізаторської діяльності значно звузилася, тому що регламентація цілої низки питань повинна здійснюватися самими юридичними особами. У той же час чинні ті норми Цивільного кодексу України і тимчасового Положення, що визначають поняття та критерії охороноспроможності раціоналізаторських пропозицій, коло прав, що набувають раціоналізатори, порядок захисту цих прав тощо.

Цивільний кодекс України, зокрема Глава 42 "Право інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин", містить норми, що встановлюють види прав інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин, визначає суб'єктів права, надає перелік майнових прав на ці об'єкти та встановлює термін їх чинності. При цьому в Україні діє спеціальний Закон України «Про охорону прав на сорти рослин». Зазначений закон розкриває поняття, критерії патентоспроможності та види сортів рослин, що охороняються законом, порядок експертизи заявок на сорти рослин та порядок реєстрації прав на них, дає перелік прав патентоволодільців і авторів сортів рослин, указує на відповідальність за порушення цих прав тощо. Треба також зазначити, що з 3 листопада 1995 року Україна є учасником Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин.

Українське законодавство щодо охорони прав на комерційну таємницю на сьогодні є сукупністю статей, що містяться в різних правових актах, які в цілому регулюють інші суспільні відносини. Головне місце тут займає Цивільний кодекс України, зокрема Глава 46 „Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю”, який містить норми, пов'язані з поняттям комерційної таємниці, переліком майнових прав на комерційну таємницю та терміном їх чинності, охороною комерційної таємниці органами державної влади. Закон України «Про інформацію», хоча і не містить спеціальних норм щодо правової охорони комерційної таємниці, але включає цілу низку норм, що мають до неї безпосереднє відношення. Зокрема, в ньому розкриваються поняття конфіденційної інформації, яка становить комерційну таємницю, захисту прав на зазначену інформацію тощо. У Законі України «Про підприємства в Україні» надано поняття терміна «комерційна таємниця підприємства». Термін «банківська таємниця» наведено в Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Контрольні питання до лекції № 2

1. Яка різниця між поняттями „Інтелектуальна власність” та „Право інтелектуальної власності”?

2. На яких принципах ґрунтується правова охорона інтелектуальної власності?

3. Які основні положення правової охорони інтелектуальної власності в Україні?

ЛЕКЦІЯ № 3. АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА ЙОГО ОХОРОНА

План.

3.1. Охорона авторського права в Україні та за кордоном. Майнові і немайнові права суб’єктів авторського права.

3.2. Поняття про суміжні права.

Авторське право — особисті (немайнові) і майнові права авторів та їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням наукових літературних і мистецьких творів. Суміжні права — права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Французькою мовою суміжні права звучать як les droits voisins (сусідські права), а англійською — related rights (пов'язані, родинні права). Трапляється й термін neigbouring rights.

В ієрархії нормативних актів, які регулюють цивільні правовідносини у сфері авторського права і суміжних прав, центральне місце займає Цивільний кодекс України,зокрема Глава 36 "Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)" та Глава 37 "Право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права)". В Україні діє також Закон України «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до преамбули зазначеного закону ним регулюються дві великі групи відносно самостійних правовідносин. Першу з них утворюють правовідносини, що виникають у зв'язку із створенням творів науки, літератури і мистецтва, а також з набуттям, здійсненням та захистом прав на них. Ці правовідносини складають предмет регулювання авторським правом в їх точному і традиційному розумінні. До другої групи входять правовідносини, пов'язані із створенням та використанням виконань, фонограм, відеограм, передач (програм), організацій мовлення, що складають предмет регулювання суміжними правами. Ці правовідносини не регулюються авторським правом, але настільки тісно взаємопов'язані з останнім, що їх регулювання окремим законом навряд чи було б виправданим.

Насамперед охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав уперше наблизилася до рівня авторсько-правової охорони, що забезпечується в більшості розвинутих країн світу. Характерною рисою цього закону є його ринкова спрямованість. Закон значно розширює можливості учасників авторських і суміжних з ними правовідносин щодо вільного розпорядження належними ним правами. Майнові права авторів стають своєрідним товаром, який може вільно відчужуватися і передаватися на підставі цивільно-правових угод. Нижче наведено порівняльну характеристику деяких основних положень законодавства України та США стосовно охорони авторського і суміжних прав.

Стаття 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» містить перелік 17 об'єктів авторського права. Остання позиція названа як «інші» і встановлена законодавцем на той випадок, коли з'являться види творів, яких нині немає. Перелік об'єктів авторського права згідно законодавства США містить 8 позицій. Зіставляючи американський і український переліки, можна дійти висновку, що між ними немає принципових відмінностей. Та це й не дивно, хоч би з огляду на ту обставину, що і Україна, і США є державами-учасницями Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Практично всі об'єкти, на які в Україні поширюється авторське право, є копірайтоспроможними й у США. Український перелік можна вважати більш деталізованим, ніж американський. Законодавство України надає правову охорону виступам, лекціям, промовам, проповідям та іншим усним творам. Ось тут між законодавствами України і США можна побачити значні відмінності, що ілюструються подальшим аналізом основних норм копірайтного законодавства США. У США твір має фіксуватися в будь-якій осяжній формі. Хоч український законодавець і вважає усну форму об'єктивною, все-таки вона є суб'єктивною. Спираючись на неї, важко, а то й неможливо відтворити, сприйняти чи передати твір.

Американські фахівці Р. Дорр та К. Манч зазначають: «Роботи не є копірайтоспроможними, якщо вони є просто ідеями чи ефемерними звуками та жестами. Вони мають бути в досяжній (tangible) формі, що означає форму, спроможну візуально чи звуково відтворювати відображення (representation) оригінальної роботи». У нас така, як і в американців, ситуація навколо об'єктів, що не охороняються.

Виникнення і здійснення прав, передбачених Законом України, не вимагає виконання будь-яких формальностей. Це ж саме і у США. У нас, як і у США, попереджувальне маркування © є факультативним. В обох країнах діє інституція державної реєстрації авторських прав.

Між авторським правом і правом власності на матеріальний об'єкт Україна, як і США, проводять чітку лінію.

Українське законодавство, як і законодавство США, сприймає автора як первинного суб'єкта авторського права. Практично однаково в Україні і США розуміють співавторство, особисті та майнові права автора.

Статті 21-25 нашого Закону містять положення про, кажучи по-американськи, добросовісне використання копірайтних творів (fair use).

Американський фахівець з копірайту не здивувався б, ознайомившись з нормами нашого законодавства про перехід авторського права у спадок та до суспільного надбання, передавання авторського права, виняткову і невиняткову ліцензії.

І в Україні, і у США об'єктом авторського права є результат творчої праці. Суто технічній роботі (передруку, коректурі, редагуванню, механічному складанню довідника тощо) правова охорона не надається.

Охорона надається будь-якому твору, незалежно від його художньої цінності, форми і готовності.

За законодавством України існує чотири види особистих немайнових прав: право авторства, право автора на ім'я, право на недоторканність твору, право на його обнародування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття „Інтелектуальна власність” та „Право інтелектуальної власності”.	\|	Поняття про суміжні права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.