Класифікація та географія світових запасів ресурсів

Головні види природних ресурсів – сонячна енергія, внутрішньоземне тепло, водні, земельні, мінеральні, рослинні ресурси тваринного світу. Виділяють також кліматичні, рекреаційні, атмосферні, генетичні, космічні ресурси. По мірі розвитку суспільства та його продуктивних сил змінювалася спрямованість використання різних видів природних ресурсів. Люди прагнули замінювати більш дефіцитні ресурси менш дефіцитними, більш раціонально, з більшою користю використовувати сировину та енергію. При цьому враховувалося знання природи самих ресурсів і процесів їх утворення. З цієї точки зору природні ресурси можна поділити на вичерпні та невичерпні.

Вичерпні в свою чергу поділяються на поновлювальні та непоновлювальні. Поновлювальні ресурси. Багато ресурсів природи поновлюються природним шляхом, в ході коловороту речовини та енергії, що склалися на Землі. Поповнюються джерела прісних вод і ґрунтової вологи, відтворюються родючість ґрунту, рослинність (ліса та пасовиська), фауна земної кулі – це самі давні ресурси людства, але це часто не співпадає з темпами використання. Уявлення про невичерпаність ресурсів цієї групи все частіше вступає в протиріччя з дійсністю. Потреби поновлювальних ресурсів (вирубка лісів, вилов риби тощо) починає перевищувати розміри їх природного відтворення. Для того, щоб цього не було, необхідно: раціонально добувати й оброблювати природні ресурси; завчасно залучати в експлуатацію нові невичерпні ресурси й за рахунок цього послабити використання вичерпних; штучно відтворювати ресурси, що можна робити більш інтенсивно, ніж це робить природа; находити штучні замінники. Людина бере активну участь у поновленні природних ресурсів, наприклад, висадка лісних насаджень, заходи зі збільшення чисельності представників тваринного світу тощо. Непоновлювальні ресурси. До цієї групи ресурсів відносяться багатства надр. Родовища більшості корисних копалин утворилися давно – в минулі геологічні епохи, при інших природних умовах. І по мірі їх розкриття й розробки родовищ стає все менше.

Невичерпні ресурси – це енергія сонця й вітру, морських припливів і підземного тепла, біологічної маси, багато ланок коловороту води, земна атмосфера. При використанні цих річних ресурсів перед людством насамперед виникають чисто технічні складності. За прогнозами ООН, до 2020 р. світові потреби в енергії складуть 16-20 млрд. т умовного палива (у.п.). При цьому частка рудних запасів енергоносіїв знизиться з 90 до 70%. Світовий потенціал альтернативних джерел енергії оцінюється в 7081 млн. т у.п. Потенціал водної енергії оцінюється в 1750 т у.п., сонячної енергії – 676 млн. т у.п., вітроенергетики – 200 млн. т у.п. При класифікації природних ресурсів виділяють також змінні та незмінні ресурси. Незмінні ресурси – це насамперед тваринний і рослинний світ у всьому його розмаїтті. Змінними є багато які природні ресурси. Так, для збереження дефіцитних не відновлювальних ресурсів дуже важливо вчасно підібрати їх більш розповсюджений замінник. Наприклад, родовища корисних копалин – це лише гуща потрібних людині речовин. В якості потенційних ресурсів можна розглядати всі води океану та породи, що складають земну кору. В них у великій кількості, але в розсіяному виді, містяться всі елементи таблиці Мендєлєєва.

До видів природних ресурсів відносяться. Водні ресурси – це придатні для використання в господарській діяльності води рік, озер, каналів, водоймищ, морів і океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода льодовників, водяні пари атмосфери. Середньорічний стік рік складає 50 тис. км³ на рік, загальне водопостачання – 3 тис. км³на рік, або 6% від стоку. Загальні запаси води складають 1385984,6 тис. км³, в тому числі прісної води – 35029,2 тис. км³ (2,5% загальних запасів). Доступна для безпосереднього використання прісна вода складає менше 1% всіх запасів води на Землі. Запаси води на Землі розподіляються нерівномірно. В Африці її недостатньо, а на Азіатському континенті – надлишок, що викликає часті повені та масові затоплення населених пунктів в результаті проливних дожів і тайфунів.

Проблема дефіциту води в густозаселених регіонах Землі пов’язана зі значним забрудненням рік і озер в результаті господарської діяльності. Забруднена вода стає неприродною для питва, купання, зрошення сільськогосподарських земель й використання в промисловості. Процес забруднення вод особливо інтенсивно розвивається в останні 20-30 років. До цього проблеми, пов’язані із забрудненням вод, мали локальний характер. Можна сказати, що на очах одного покоління виникла одна з найбільш глобальних проблем людства – проблема води, яка охоплює і її комплексне використання й охорону. В наступний час кожний п’ятий житель Землі не має якісної питної води. Щорічно від хвороб, спричинених споживанням забрудненої води, помирає понад 25 тис. чоловік. Найбільш погрожуючі умови з питною водою склалися в країнах, що розвиваються. Причини цього – в ріки й озера зливаються неочищені стічні води. В розвинених же державах забруднення води спричиняється скиданням у водоймища відходів промислового виробництва.

Земельні ресурси – землі, які використовують або можуть бути використаними в господарській діяльності людини. Земельний фонд складає 13,4 млрд. га, або 26,2% загальної площі Землі. Сільськогосподарські угіддя включають: малопродуктивні землі – 4,6 млрд. га (землі населених пунктів тощо); землі для потреб транспорту – 440 млн. га; озера, ріки, водоймища – 317 млн. га; болота – 400 млн. га; пустелі – 925 млн. га; тундру та лісотундру – 734 млн. га; непродуктивні землі; непродуктивні землі – 450 млн. га; піски та яри – 387 млн. га; льодовники та сніги – 1,2 млрд. га. Під сільськогосподарськими культурами зайнято 11% загальної площі суші. В країнах Азії землі катастрофічно недостає (Китай, Індія, Індонезія, Пакистан та ін.). Найбільша кількість неосвоєних земель в Канаді, Австралії, Бразилії, Росії. В зв’язку з інтенсивним зростанням населення Землі у другій половині ХХ ст. площа оброблених земель, яка приходиться на одного чоловіка, скоротилася з 0,45 до 0,30 га. Відновлення ґрунтового покрову відбувається дуже повільно, зі швидкістю 0,2-2 см за 100 років, тобто на утворення мінімально необхідного для землеробства шару ґрунту 18 см потребується 1000 років. Головна й найбільш серйозна проблема – опустелювання земель внаслідок вирубки лісів, знищення природного покрову, розорення, невірної експлуатації, надмірного випасу скота, а також промислове забруднення ґрунту й водоймищ, що негативно впливає на рослинницький покров. За даними ООН, понад 40% земної поверхні стали пустелями або находяться під загрозою опустелювання.

Мінеральні ресурси - це природні речовини мінерального походження, які використовуються в господарстві як сировина або джерела енергії. Вони поділяються на паливно-енергетичні, рудні, нерудні металургійні, гірничо-хімічні, технічні, будівні, гідротермальні ресурси. Налічується понад 200 видів мінеральних ресурсів. Мінеральні ресурси – основне джерело матеріального виробництва суспільства. Їхні запаси, особливо тих, які знаходяться в надрах землі, не безкінечні й практично непоновлювальні. Паливно-енергетичні ресурси – мінеральні ресурси, які використовують в якості палива (вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці, уран, торф) для двигунів машин, для отримання пару, тепла, електроенергії тощо. Рудні ресурси - - корисні копалини, із яких здобувають цінні компоненти. Це руди чорних, кольорових, рідких, розсіяних, благородних металів. Світові запаси залізної руди складають 230 млрд. т, в тому числі в країнах СНД – 78, Австралії – 28, Канаді – 26, США – 25, Бразилії – 17 млрд. т. За запасами марганцевих руд провідне місце займають Австралія, Габон, Україна. Запаси мідних руд складають 400 млн. т, їх головна частина знаходиться в Чилі, Перу, Мексиці, Панамі, Замбії. Запаси нікелевих руд досягають 95 млн. то і знаходиться в Росії (Норильськ), Канаді, Австралії, Індонезії, на Філіппінах. Світові запаси алюмінієвих руд (бокситів) складає 20 млрд. т. Основні добувні країни – Австралія, Бразилія, Гвінея, Росія, США, Китай. Запаси свинцю складають 200 млн. т і зосереджені в США, Австралії та інших країнах. Нерудні металургійні ресурси – це флюси, вогнеупори, які використовують в металургії. Гірничо-хімічні ресурси – фосфорити, апатити, калійна, кам’яна сіль, сірка, сірковий колчедан. Загальні світові запаси фосфоритів складають 35 млрд. т Найбільші запасиапатитів знаходяться в Росії, Скандинавії, сіркових руд – в Україні. Технічні ресурси – це алмаз, корунд, азбест, тальк, каолін, графіт, слюда. Будівельні ресурси – глина, гіпс, природний камінь (граніт, мармур тощо). Гідротермальні ресурси - прісні та мінеральні природні підземні й поверхневі води. Основне дорогоцінне каміння – це мінерали з особливими якостями. Алмази, рубіни, смарагди, сапфіри здобувають в Росії (Якутія), Заїрі, Анголі, Намібії, Венесуелі, Бразилії.

Використання й переробка мінеральних ресурсів призводить до утворення відходів. Вони забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність ще не використаних ресурсів. Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає їх комплексне освоєння, застосування в виробництві енерго- і ресурсозберігаючих технологій, активне впровадження зворотного використання ресурсів. В багатьох економічно розвинених країнах послідовно реалізується така політика. Найбільш глибокою утилізацією (вторинне використання) піддаються промислові й побутові відходи в Японії, країнах Західної Європи і США. Виробництво з використанням вторинних ресурсів чорних й кольорових металів, паперово-картонних виробів, будівельних матеріалів, скла тощо дає значну економію мінеральних, біологічних ресурсів і енергії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природні ресурси світу: поняття і роль мінерально-сировинних ресурсів у сучасній економіці, головні райони їх розміщення	\|	Сучасні проблеми енергозабезпечення: забруднення навколишнього середовища, екологічні проблеми людства та шляхи їх вирішення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.