Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Роль політики доходів і зайнятості в системі фінансової стратегії держави

У центр фінансо­вої стратегії держави слід поставити політику доходів і зайня­тості, їх головне завдання – забезпечити високий рівень інди­відуальних доходів, що, з одного боку, сприятиме зростанню добробуту, а з іншого – зніме напруженість з державних фінансів. Саме політика доходів і зайнятості має стати ключовим елементом фінансової стратегії України.

Економічна доктрина країни може засновуватися на різних концептуальних підходах, які різняться між собою рівнями централізованого і децентралі­зованого споживання. На спадок від адміністративної системи нам дісталась переважаюча роль суспільного споживання, коли вирішальне значення мала бюджетно-податкова політика (це яскраво видно із щорічних перипетій з прийняттям Державного бюджету). Однак подальший прогрес у суспільстві на основі ці­єї доктрини неможливий.

Необхідно всіляко сприяти персоніфі­кації виробленого ВВП на основі актуалізації політики доходів. Адже, з одного боку, забезпечити потрібний рівень економічного зростання можна тільки на основі реальних стимулів, якими на­самперед є доходи юридичних і фізичних осіб, а з іншого, саме підвищення рівня добробуту народу, що досягається через зрос­тання доходів, є метою соціально-економічного розвитку.

Здійснення політики доходів і зайнятості вимагає визна­чення її складових і напрямів. Складові – це система оплати праці, пенсійне забезпечення, соціальні виплати тощо. Домі­нуюча роль має належати системі оплати праці. Напрямами політики доходів є два взаємозв'язані елементи – забезпечен­ня можливості реалізувати гарантоване Конституцією право на працю і встановлення максимальної мотивації до праці (сти­мули і необхідність заробляти якомога більше).

Стратегічною концепцією політики доходів і зайнятості має стати значне зростання індивідуальних доходів громадян як за рахунок збільшення обсягів ВВП на душу населення, так і внаслідок зміни структури ВВП через підвищення в ньому пи­томої ваги оплати праці та зниження реального рівня його централізації в бюджеті.

Необхідно встановити високий рівень самозабезпечення громадян індивідуальними доходами, а не намагатись через бюджет вирішувати проблеми їх всеохоплюючого соціального захисту. Це дасть змогу також оптимізувати і податкову структуру, забезпечивши зростання до світо­вих стандартів частки податків і платежів фізичних осіб.

Тактика реалізації політики доходів і зайнятості має засно­вуватись на визначенні її напрямів та етапів. У зв'язку з цим необхідно докорінно змінити підходи до формування держав­них програмних документів. Вони повинні містити макси­мально конкретизовані завдання та напрями, етапи і засоби їх реалізації. На початковому етапі реалізації політики доходів основу її тактики має становити визначення першочергових завдань і пріоритетів. На нашу думку, ними мають бути:

По-перше, забезпечення працездатного населення робочими місцями. Соціальний захист громадян з боку держави має здійс­нюватись саме через надання можливості своїм громадянам за­робляти гроші на своє утримання, а не за допомогою різних пільг і бюджетних трансфертів. Це завдання повинно вирішуватися як через державну інвестиційну політику, так і через всебічне сти­мулювання підприємницької діяльності. Що стосується держав­ного фінансування, то, враховуючи досвід виходу з економічної кризи 30-х років, необхідно спрямувати основні зусилля на роз­виток інфраструктури, насамперед на будівництво нових і рекон­струкцію діючих автомобільних шляхів та залізниць.

Також слід значно активізувати інвестиційний процес, у тому числі за раху­нок бюджетних коштів. З цих позицій створення державного банку реконструкції та розвитку є вкрай актуальним і необхід­ним. У частині стимулювання підприємницьких структур надз­вичайно важливо знизити податкове навантаження на підприєм­ницьку діяльність та підтримати нагромадження капіталу і про­дуктивне використання доходів. Очевидно було б доцільним рі­вень оподаткування ув'язувати з кількістю робочих місць.

По-друге, формування системи стимулів до зростання заро­бітної плати й інших доходів, тобто мотивація людей до актив­ної праці, а підприємців – до інвестування. На даний момент дуже важливо сформувати нове ставлення до праці, стимулю­ючи максимальну трудовіддачу. Відповідно фінансова політи­ка держави має бути активнішою, тобто сприяти максимальній зайнятості та створенню умов, за яких кожен громадянин зміг би реалізувати свої здібності.

По-третє, зниження рівня податкового тиску на індивідуаль­ні доходи. Насамперед слід установити реальний неоподаткову­ваний доход, тобто на рівні прожиткового мінімуму. Доцільно також перейти до альтернативного (за бажанням платника) опо­даткування або сукупного сімейного доходу, або доходів окре­мих членів сім'ї (крім усього іншого, це сприятиме зміцненню інституту сім'ї у суспільстві).

Важливим є податкове стимулю­вання громадян, які забезпечують себе самостійно та інвестують тимчасово вільні кошти. З цією метою з оподатковуваного дохо­ду слід знімати погашення кредитів і сплату процентів за ними, оплату різних платних послуг (навчання, лікування, страхові платежі тощо), придбання акцій, облігацій та інші інвестиції.

По-четверте, реформування та оптимізація системи бю­джетних видатків. Необхідно не тільки забезпечити можли­вість заробити достатньо грошей і створити стимули до зрос­тання доходів. Дуже важливо сформувати потребу в доходах. За бюджетного забезпечення частини життєво важливих по­треб громадян така необхідність суттєво знижується, що, зре­штою, відіграє негативну роль у розвитку суспільства. На на­шу думку, державна соціальна допомога має охоплювати тих громадян, які об'єктивно не можуть забезпечити себе само­стійно. Суть соціального захисту з боку держави повинна по­лягати не стільки у наданні з бюджету різного роду фінансової допомоги і безоплатних послуг, скільки у створенні своїм гро­мадянам достатніх для самозабезпечення можливостей.

По-п'яте, широке впровадження системи споживчого креди­ту. Забезпечення значної кількості потреб громадян на кредитній основі дає змогу зблизити у часі потреби і можливості, що сприяє зростанню реальних доходів громадян. З цією метою по­трібно створити у бюджеті відповідний фонд коштів, котрий використовуватиметься через банки на позичковій основі.

Таким чином, у центрі фінансової стратегії має бути зміна співвідношення між суспільним та індивідуальним споживанням. Тільки на цій основі можуть бути закладені надійні підвалини економічного зростання, позитивних змін у внутрішній структурі національного продукту. Адже підвищення частки і величини ін­дивідуальних доходів створює передумови для формування ре­альних стимулів до виробничої діяльності. Зростання доходів громадян також стимулюватиме виробництво на основі збільшен­ня обсягів сукупного попиту.

У даний час економічні проблеми України насамперед пов'язані з незначними обсягами внутріш­нього сукупного попиту, що певною мірою є наслідком вкрай ни­зької купівельної спроможності населення. Насамперед саме це, а не тільки високі податки, роблять виробництво безглуздим. Крім того, зростання індивідуальних доходів, яке сприятиме збільшен­ню платежів громадян у бюджет і зменшенню обсягу соціальних видатків держави, дасть змогу вирішити одне з найбільш актуаль­них завдань перехідної економіки –зниження рівня оподатку­вання підприємницької діяльності.

Розуміння фактично всіма ва­жливості цього завдання не дає сьогодні практичних результатів, оскільки необхідно фінансувати значні соціальні видатки. Знижен­ня рівня оподаткування підприємств, у свою чергу, створить перед­умови для відкритого та ефективного функціонування бізнесу.

Між завданнями економічного зростання і політикою дохо­дів існує тісний двосторонній взаємозв'язок. З одного боку, політика доходів ґрунтується на фінансових можливостях країни, які, у свою чергу, визначаються обсягами виробленого ВВП. При цьому слід ураховувати і його галузеву структуру. До речі, з позицій структурного аналізу рівень зниження ВВП на душу населення в Україні не такий уже і високий, як здає­ться на перший погляд, адже раніше в ньому значна частина припадала на галузі військово-промислового комплексу.

Тобто це була та (і досить значна) частина, якою громадяни все одно не могли скористатися, що відбивалося в майже суцільному де­фіциті товарів і послуг. З іншого боку, політика зростання до­ходів забезпечує всебічне сприяння розвитку економіки.

По-перше, тільки установлення відповідного рівня заробітної плати створює дійові стимули до праці та може забезпечувати надій­ність економічного зростання. По-друге, збільшення доходів громадян веде до розширення обсягів сукупного попиту, що є основним чинником розвитку виробництва. І, нарешті, по-третє, чим вищі доходи громадян, тим вищий і рівень заощаджень, які через фінансовий ринок інвестуються в економіку. При цьому саме заощадження громадян у сучасних умовах є основним джерелом ресурсів, що обертаються у сфері фінансового ринку.

Отже, політика економічного зростання тільки тоді доцільна і тільки тоді надійна, коли вона узгоджується з політикою доходів. Звичайно, можна зосередитися на політиці економічного зрос­тання, ігноруючи інтереси населення. Але така стратегія не буде мати міцного фундаменту і, відповідно, соціально орієнтованої цілі. Могутня держава в бідній країні – це нонсенс, а тому про подібну фінансову стратегію не може бути й мови.


Читайте також:

  1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  2. Абсолютні показники фінансової стійкості
  3. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
  4. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
  5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  6. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  7. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  8. Адресація в системі ЕП НБУ.
  9. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
  10. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.
  11. Активна політика зайнятості
  12. Активний характер соціальної політики.




Переглядів: 358

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Стратегічні орієнтири фінансової політики | Ресурсне забезпечення економіки країни як складова економічного зростання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.