Кирило-Мефодіївське товариство і його роль для розвитку культурного процесу.

Наука і наукові відкриття 20 століття.

НАУКА – галузь пізнавальної діяльності людини, спрямованої на пошук істини, достовірного знання про навколишній світ.

Великий крок вперед у дослідженні минулого свого краю зробила історія(М.Грушевський, О.Єфименко, Д.Багалій інші). Вчені збирають старі акти, історичні матеріали, вивчають, як жили предки і чому втратили волю, з’ясовують минуле міст, сіл, цікавляться печерами, замками. Городищами і незрозумілими написами. Не знаходячи відповідей, звертались до народних легенд і переказів. Так народжується етнографія і мовознавство.

Результати роботи мовознавціввтілено у 6-ти томному “Українсько-російському словнику”, низці наукових праць, видання “СУЛМ” у 5-ти томах

Після пробудження національної свідомості постає питання про рідну мову. У цій галузі працюють О.Потебня, М.Сумцов, А.Кримський, Б.Грінченко та інші вчені. У галузі літературознавства– М.Дашкевич (доводив, що українська література ніколи не залежала від російської і є самобутньою). М.Драгоманов (заснував друкарню у Женеві і видавав заборонені книги).Вчені перевидають твори української літературної класики. У світ виходить 10-ти томне видання творів Лесі Українки, повне зібрання творів І.Котляревського, І.Франка.

Розвивається фольклористика. З’являється багатотомне видання “Українська народна творчість”.

Вчені-філософи видають твори Г.Сковороди, досліджують праці інших філософів.

Зроблено ряд НАУКОВИХ ВІДКРИТТІВ:

v Д.Журавський – спроектував ряд мостів і залізниць.

v Володимир Бец – 50 наукових праць, “Атлас людського мозку”.

v Йосип Баранецький –перший дослідник фізіології рослин.

v М.Курало –заклав основи металургії.

v Д.Заболотний –дослідник хвороб: чуми, тифу і холери.

v П.Нестеров –у 1913р. зробив вперше у світі “мертву петлю”

Багато вчених працює в еміграції. Багато з них здобули освіту в Україні, а світове визнання – на чужині. (бактеріолог – П.І.Андріївський, фізик – Г.Б.Кістяківський, біохімік – І.І.Горбачевський)

Засноване у 1846р. в Києві. Однією з його основних ідей була федерація слов’ян. За мету учасники поставили: вивести український народ з економічного і духовного занепаду, скасувати кріпацтво, видавати книжки, засновувати школи, піднести рівень народної освіти.

Сюди входили: Василь Бєлозерський, Микола Гулак, Опанас Маркович, Тарас Шевченко, Микола Костомаров. Гурток скупчися навколо П.Куліша. Він написав статут і програму товариства: кожен слов’янський народ повинен бути самостійним у політичному житті. Але вони повинні прагнути духовного з’єднання. Усі громадяни мають бути рівні, станові привілеї усунені, кріпацтво скасоване. У заповітах Христа бачили надію на моральне відродження людства.

Душею товариства був М.Костомаров – історик, дослідник української минувшини, поет, професор історії в Київському університеті.

Члени сходились в домі Гулака. У сусідній кімнаті мешкав студент Олексій Петров. Він зацікавився товариством, а коли Гулак все йому розповів, доніс уряду. Членів товариства було ув’язнено, а згодом відправлено у тюрми і на заслання.

4. Мова і література 18-20 століття

Упродовж ІІ половини 18 століття письменники-українці збагатили плодами свого таланту російську літературу. Українська мова живе лише в устах селян. У таку пору з’являється І.Котляревський – зачинатель СУЛМ, автор “Енеїди” і “Наталки Полтавки”.

Слідом за ним з’являються твори Є.Гребінки, С.Гулака-Артемовського, Г.Квітки-Основ’яненка. Письменники а сторінках своїх творів виводять образ українського села, пишуть про його проблеми: неграмотність, бідність, глибоку прірву між панами і простолюдинами.

На західній Україні працюють М.Шашкевич, М.Устиянович.

Основоположником СУЛМ став Т.Шевченко. Він оживив літературу, повернув народній мові її права. Його творчість розбудила живий рух серед українців. Послідовниками Шевченка стали: П.Куліш, Марко Вовчок, Ганна Барвінок, Олекса Стороженко, Л.Глібов, С.Руданський та інші.

У ІІ половині 19 століття відбувається новий виток розвитку реалізму. Письменники звертаються до проблем інтелігенції та робітничого класу. Головними героями стають борці за свободу, бунтарі, месники і палії, а не нещасні кріпаки, які гинуть з розпуки. Інтелігенція стає на боротьбу, вона готова на самопожертву заради народу.

У цей період творили такі митці: І.Нечуй-Левицький, Старицький, Олена Пчілка, Панас Мирний, О.Кобилянська, І.Франко та інші.

У 20століттівеликої популярності набув жанр новели. Виникли нові течії – модернізм, символізм, експресіонізм, імпресіонізм та інші. З’явився жанр політичної сатири. Письменники звертаються до філософських проблем.

В цей час пишуть Олександр Олесь, П.Тичина, М.Рильський, О.Теліга, О.Ольжич та інші.

На жаль, більшовизм не дав нашій літературі можливості вільно розвиватися. Потенціал наших письменників був настільки великий, що в короткому часі наша література могла б стати найсильнішою літературою в світі. Тоталітарна система знищила цвіт української нації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема. Культура українського народу 18-20 століть. Наукові відкриття 20 століття	\|	Розвиток театрального мистецтва і драматургії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.047 сек.