Посилення міжгрупових конфліктів

На сьогодні існує сім основних теорій, що пояснюють причини міжгрупового конфлікту. Найбільш популярними є теорії реального конфлікту й соціальної ідентичності. Розглянемо роль ЗМК у провокуванні міжгрупових конфліктів на їхньому прикладі.

Відповідно до теорії реального конфлікту причиною міжгрупового конфлікту є обмеженість ресурсів і протиріччя інтересів його учасників. Реальний конфлікт інтересів - це такий конфлікт, який хоча б однією з взаємодіючих груп сприймається як такий. Конфлікт інтересів між групами може бути поточним, що мав місце в минулому або прогнозованим. Неза залежно від цього, він породжує конкуренцію й очікування реальної погрози з боку іншої групи. Групи можуть конкурувати як за фізичні ресурси, так і за ресурси, які не мають значення поза контекстом конкуренції, наприклад, високий статус або престиж. Конкуренція за ресурси породжує зміни всередині ворогуючих груп, а також ворожість їхніх членів стосовно суперника.

У цьому випадку ЗМК відіграють роль джерела інформації про конкуренцію. Це відбувається, коли, наприклад, іммігранти або члени етнічних груп, що становлять меншість населення, описуються як небезпечні для групи етнічної більшості - претендуючі на робочі місця, що мають високий рівень доходу, що переводять гроші за кордон, що займають керівні пости, що часто чинять злочини й т.д. У цих випадках етнічна меншість починає сприйматися як суперник у боротьбі за обмежені ресурси й викликає ворожість із боку більшості.

Відповідно до теорії соціальної ідентичності основною причиною міжгрупових конфліктів є актуалізація людиною соціальної ідентичності. Її прихильники вважають, що людина має ідентичність двох типів - особисту й соціальну. Особиста ідентичність пов'язана з індивідуальними характеристиками людини (весела, розумна) або ролями, які вона відіграє в міжособистісній взаємодії (син, батько), а соціальна - з її приналежністю до якої-небудь соціальної групи (студент, жінка, росіянин, житель Севастополя). Таким чином, соціальна ідентичність - частина "Я" людини, що містить у собі знання про своє членство в соціальній групі разом із ціннісною й емоційною значимістю цього членства. Усвідомлення приналежності до певної соціальної групи впливає на самооцінку людини: знання людиною того, що її група високо оцінюється навколишніми, підвищує її самооцінку, а низька оцінка знижує її.

Оскільки для людей важливо зберегти високу самооцінку, вони намагаються зробити так, щоб їхня група позитивно оцінювалась навколишніми. Для цього вони використовують три типи стратегій. Стратегія індивідуальної мобільності полягає в тому, що носій негативно оцінюваної соціальної ідентичності намагається перейти в нову позитивно оцінювану групу, наприклад, переїжджає в іншу країну, змінює зовнішність, міняє професію. Стратегія колективної мобільності - колективна стратегія, при якій члени групи вступають у змагання з аутгрупою. Ця стратегія проявляється найчастіше у вигляді масової активності: участі в соціальних рухах, мітингах і т.д. Стратегії соціальної творчості полягають у зміні людиною оцінки положення й особливостей своєї групи. Існує кілька варіантів стратегії соціальної творчості:

- вибір нових параметрів порівняння інгрупи з аут групою: люди акцентують увагу на параметрі, за яким їхня група краща від інших груп ("Ми лінивіші, але добріші");

- вибір для порівняння нової аутгрупи: люди вибирають аутгрупу, що перебуває в ще гіршому положенні, ніж інгрупа, підкреслюючи в такий спосіб свої позитивні особливості ("Ми лінивіші від групи А, але працездатніші від групи Б");

- перетворення своїх негативних сторін у позитивні: акцентування переваг тих характеристик, які не подобаються в них навколишнім ("Саме лінь і дозволяє нам бути щасливими");

- пояснення поганого ставлення з боку аут групи неправильними уявленнями її членів ("Ми не лініві, просто навколишні мають неправильне уявлення про нас");

- рекатегоризація в загальну групу, при якій люди об’єднують свою групу з іншою, яка позитивно оцінюється навколишніми ("Ми такі ж веселі, як і група А");

- порівняння положення своєї групи в часі ("Останнім часом ми працюємо краще, ніж раніше");

- порівняння зі стандартами ("Ми такі ж роботящі, як більшість інших людей").

Перша, друга й четверта стратегії соціальної творчості зв’язані з приниженням інших груп, тобто провокують міжгруповий конфлікт. Повідомлення ЗМК є джерелом інформації, що полегшує використання всіх перерахованих стратегій соціальної творчості, у т.ч. провокуючий конфлікт між групами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Провокація масової поведінки шляхом поширення пліток.	\|	Формування негативних стереотипів і забобонів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.088 сек.