• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тактичні та пізнавально-методичні прийоми допиту.

Об¢єктивність інформації, що одержується під час допиту, перш за все залежить від психологічної позиції обвинуваченого:

· бажає він чи ні давати показання, або збирається приховувати правду.

Навіть якщо допитуваний дає правдиві свідчення (на його думку), то в цьому випадку слідчий вибирає тактичні прийоми спілкування, що спрямовані на допомогу допитуваному згадати минуле, відділити реально сприйняте від фантазії, здогадки після сприйняття. Звідси психологічні особливості пов¢язуються з основою допиту як способу вилучення інформації про суб¢єктивний образ (слід пам¢яті) у допитуваного. Врахування психологічних особливостей передбачає:

· встановлення стану органів чуття у допитуваного;

· встановлення умов сприйняття джерел інформації;

· встановлення часу який пройшов з моменту сприйняття до початку допиту;

· встановлення відносин допитуваного до події злочину;

· встановлення професійних якостей допитуваного до події злочину;

· встановлювання професійних якостей допитуваного.

Зазначені фактори впливають на формування та відтворення свідчень під час допиту. З урахуванням цих факторів будується тактика допиту та застосовуються відповідні тактичні прийоми матеріалізації уявних образів.

Тактичні прийоми допиту служать засобами управління спілкування та отримання об¢єктивної іформації. До них відносять:

1. прогнозування та планування допиту;

2. формування психологічного контакту (досягається встановленням сприятливих відносин з допитуваним, збудженням інтересу та підвищенням активності до спілкування та мети допиту, зняттям конфліктного настрою у допитуваного )

3. безпосереднє спілкування(вільна розповідь постановка питань, пред¢явлення доказів)

тактичні прийоми, що застосовуються в безконфліктних ситуація:

- асоціація за суміжністю;

- асоціація за схожістю;

- асоціація за протилежністю.

Допит на місці події являється важливим прийомом деталізації свідчень та пригадування забутого.

В конфліктних ситуаціях, коли допитуваний приховує інформацію:

-переконання, звернення до почуття гідності, гордості, справедливості.

Прийоми переконання повинні бути зрозумілими допитуваному, їх слід повторювати кілька разів, посилатись на відсутність логіки фактів.

Для викриття неправдивих свідчень застосовують прийоми психологічного впливу:

- замовчування обставин, які відомі слідчому;

- створення умов, за яких у допитуваного формується думка, що слідчий знає замовчуванні ним факти;

- застосування технічних комбінацій, побудованих на послідовності запитань, що ставляться;

- постановка несподіваних запитань стосовно фактів, що приховуються;

- демонстрація слідчих та технічних можливостей встановлення обставин, що приховуються.

Тактичні прийоми пред¢явлення доказів під час допиту:

1) згадування про докази,

2) перерахування доказів,

3) надання можливості допитуваному оглянути докази,

4) демонстрація доказів.

Пред¢явлення доказів здійснюється такими прийомами:

- пред¢явлення в порядку зростання;

- пред¢влення в порядку зменшення;

- пред¢явлення сукупності доказів;

- пред¢явлення головного доказу.

- орієнтування допитуваного на викладення фактів, які цікавлять слідчого.

- деталізація та конкретизація свідчень.

- допит за різними планами.

Тактика допиту свідків і потерпілих.

В безконфліктній ситуації не постає необхідність викривати особу.

Проте це не значить, що достовірність показань допитуваного гарантована у всіх випадках і допитуваний може щось забути, деякі елементи події сприймаються не вірно (сильне емоційне збудження, переляк). Тобто. В безконфліктній ситуації допитуваний частину інформації, яка має відношення до справи, може “не донести” чи донести її в викривленому вигляді.

Тому задача слідчого при допиті в безконфліктній ситуації заключається в тому, щоб надати допитуваному допомогу у відтворенні дійсної картини розслідуваної події і нагадуванні забутих фактів.

Існує ряд тактичних прийомів допиту в умовах безконфліктних ситуаціях.

Виклик свідка і потерпілого. Не потрібно викликати свідка повісткою з попередженням про те, що у випадку не явки вони можуть бути доставлені приводом. Краще якщо буде практикуватись виклик по службовому чи домашньому телефону, а при запрошені в письмовій формі – не повісткою, а просто не формальною запискою.

Має значення форма попередження допитуваного про кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивих показань та відмову давати показання. Слідчий повинен вміти роз’яснити допитуваному усю серйозність і відповідальність даної слідчої дії, в той же час зробити це без “офіціозу”, щоб не погіршити встановлення психологічного контакту.

Але, як що існують підстави передбачати, що свідок або потерпілий не будуть говорити, то в такому випадку попередження повинно робиться у більш жорсткій формі. В ході допиту слідчому необхідно бути уважним, коректним, спокійним, серйозним. Допит проводиться культурно, ввічливо, але в той же час без “панібратства”. Необхідно враховувати, що особа перебуваючи в приміщеннях міліції, прокуратури, суду, відчуває себе скованою. Тож необхідно проявляти високу культуру, витриманість.

Незважаючи на те, що свідок повідомлений з приводу якого питання він викликаний, слідчий ставить перше питання так, щоб особа знала про що вона повинна розповідати.

Допитуваному пропонується згадати, що він робив, чи чим займався в конкретний день починаючи з певного моменту. Ефективним прийомом буде - допит в хронологічному порядку.

Важливим тактичним прийомом під час допиту – є вміння вислуховувати. Розповідь краще вислуховувати в хронологічному порядку. Але часто необхідно використовувати і постановку питань, як засіб, який активізує в пам’яті людини асоціативні зв’язки.

Позитивні результати дає пред’явлення різних речових доказів, фотозйомки, схем, планів. Наприклад, при розслідуванні ДТП свідку можна пред’являти план-схему, щоб він показав: напрямок руху, де знаходились транспортні засоби і т. п.

Застосовуючи ті чи інші методи, необхідно бути обережним: завжди необхідно пам’ятати, що при не вмілому їх використанні можна перейти від встановлення дійсної картини події або нагадування про якісь факти і починаються “підказки”, питання – підказки, що є неприпустимим.

В слідчі практиці і літературі рекомендується три методи одержання показань: вільна розповідь, “запитання-відповіді” і поєднання першого і другого методів.

Допитуваний у процесі вільної розповіді свідка вирішує слідуючі завдання:

· засвоєння суті показань;

· визначення програми в показаннях, які вимагають уточнення і перевірки;

· визначення психічних якостей особи для вибору найдоцільніших тактичних прийомів допиту;

· оцінка показань.

Відомі допити, де показання свідка складається з відповідей на поставлені питання. Цей метод застосовується тоді, коли свідок не може позв’язно викласти свої думки, або не бажає дати розгорнуті показання і намагається обмежити їх питаннями, поставленими слідчим.

В ході допиту свідка велике значення має точне розуміння його показань, змісту і значення вживаних слів. А тому слід ретельно з’ясовувати смисл окремих виразів, характеристик, які дає свідок, шляхом постановки відповідних запитань.

В залежності від призначення питання бувають:

· додаткові (викликають певні асоціації);

· постановка нагадуючих питань ( витяги з протоколів);

· контрольні (документи або особи від яких надійшла інформація);

· деталізуючи (різновид контрольних, але які деталізують).

Якщо свідок дає неправдиві свідчення, чи замовчує відомі йому факти, слідчий може використати залежно від конкретних обставин, тактичні прийоми:

- допит за епізодами;

- деталізуючи запитання;

- оголошення фрагментів показань інших осіб;

- пред’явлення речових і письмових доказів, що спростовують неправдиві показання.

Тактичні прийоми допиту потерпілого визначаються обставинами справи:

- по-перше потерпілий безпосередньо сприймає факт злочину, або злочинця;

- по-друге потерпілий в більшості випадків є особою, яка зацікавлена в кінцевому результаті;

При виборі тактики допиту, як і при оцінці показань потерпілого важливо враховувати і ряд об’єктивних обставин прийняття події (час, освітлення, погода) і суб’єктивних факторів (психічний стан – переляк, біль, хвилювання тощо) .

В усіх випадках необхідно вибрати тактичний прийом допиту, який дозволив би виключити обставини, що впливають на показання.

З’ясувати психічний стан потерпілого, слідчий може поставити йому ряд уточнюючих і контрольних запитань. На першому допиті не повні показання, як правило, дають потерпілі по статевим злочинам. Рекомендується на першому допиті встановити заподіяну матеріальну шкоду, зорієнтуватись в обставинах події, потерпілий повідомить ту суму яка відповідає дійсності, тут же встановлюються усі питання, які мають значення для встановлення злочинця і відшукування доказів.

Читайте також:

1. Аналітичні показники динаміки та прийоми їх обчислення
2. Види та прийоми пам’яті. Розвиток професійної пам’яті
3. Види, форми, прийоми розумової діяльності
4. Види, форми, прийоми розумової діяльності
5. Вимоги до інтонаційного оформлення прочитуваного і декламованого. Прийоми його навчання
6. Вихідні прийоми наукового аналізу мовного матеріалу
7. Грошово-кредитна політика центрального банку: типи, стратегічні цілі, проміжні й тактичні завдання. Інструменти реалізації грошово-кредитної політики.
8. Дайте визначення поняттям «елевація» і «балон». Які методи і прийоми використовуються для розвитку елевації і балона в процесі освоєння великих стрибків?
9. Додаткові методичні прийоми вивчення вищої нервової діяльності.
10. ЕЛЕМЕНТИ ХУДОЖНОСТІ ТА ЛІТЕРАТУРНІ ПРИЙОМИ В МОВІ ОРАТОРА
11. Елокуція ти прийоми непрямого мовленнєвого впливу.
12. Завдання, джерела інформації і методичні прийоми контролю

Переглядів: 957