• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тактика допиту підозрюваних і обвинувачених

Підозрюваним, як відомо, являється особа по відношенню до якої вибрано запобіжний захід взяття під варту або її затримано за підозрою вчинення злочину. Якщо особа затримана то перший допит повинен відбутися невідкладно або не пізніше 24-х годин з моменту затримання.

Починаючи допит підозрюваного, слідчий зобов’язаний роз’яснити йому у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що зазначається в протоколі.

Допит підозрюваного необхідно продовжити з встановлення анкетних даних, при цьому встановлюючи з ним психологічний контакт. На другому етапі необхідно вислухати вільну розповідь підозрюваного. Не можна показувати незадоволення, не показувати вигляду якщо завідомо відомо, що підозрюваний говорить не правду. Дану розповідь (навіть неправду) слід занести до протоколу, підозрюваний повинен підписати даний протокол.

Після цього необхідно деталізувати вільну розповідь підозрюваного шляхом постановки запитань. Чим більше буде встановлено дрібних фактів, тим більше гарантії викрити його в брехні. Як що підозрюваний відмовляється давати показання в формі вільної розповіді (це його право), слід перейти до постановки запитань, при чому про такі факти, які вже встановлені іншим шляхом і не викликають у слідчого сумніву. При необхідності підозрюваного можуть бути пред’явлені докази. Якщо на першому допиті підозрюваний розповідає правду, дані показання потрібно невідкладно закріпити.

Особа стає обвинуваченим з моменту винесення постанови про пред’явлення обвинувачення. Пред’явити обвинувачення – це значить:

- об’явити постанову про притягнення особи по справі, як обвинуваченого;

- роз’яснити сутність обвинувачення;

- запропонувати розписатись про те, що постанова об’явлена;

- роз’яснити прав і обов’язки на стадії досудового слідства.

Допит обвинуваченого можливо розділити на два етапи:

- встановлення особистості, пред’явлення обвинувачення і роз’яснення його сутності.

- після питання, чи визнає особа себе винною, наступає другий етап допиту – вільна розповідь і постановка перед допитуваним питань.

Вільну розповідь слід вислухати незалежно від того, визнає себе особа винною чи ні. Питання, які задаються обвинуваченому, не повинні містити бездоказову інформацію, погрози і обман.

Питання повинні задаватися в логічній послідовності, яка в кожному конкретному випадку диктується обставинами розслідуваної справи. Варіанти послідовності питань в основному зводяться до слідуючих правил:

- питання повинно ставитися конкретно і стосуватися лише однієї обставини;

- необхідно виключати питання на які можна дати ймовірну відповідь;

- питання не повинні містити підказок;

- не слід виділяти питання які цікавлять слідчого.

Допит необхідно проводити активно, цілеспрямовано, не допускаючи ніяких порушень, не розкриваючи свого відношення до поставлених питань і отриманих даних.

Тактичні прийоми при дачі неправдивих показань:

- не слід акцентувати увагу обвинуваченого на протиречивий характер його пояснень на першому допиті;

- дані показання фіксуються до того коли буде задано інше питання;

- встановлення протиріч в показаннях використовується на тому ж допиті, якщо не потрібно перевірок;

- докази слід пред’являти обвинуваченому тільки після того, як вони перевірені і не викликають сумнівів;

- якщо обвинувачений викриває потерпілого, свідка то до об’явлення його свідчень, слід вияснити у обвинуваченого, які між ними відносини;

- якщо використовуються декілька взаємопов’язаних доказів то вони пред’являються кожен окремо.

- повідомляючи обвинуваченому, що його викривають співучасники не слід ознайомлювати його із змістом їх показань.

Особливості тактики допиту при викритті особи яка говорить неправду.

Неправдиві свідчення можуть даватися будь-ким із допитуваних. Мотив дачі неправдивих показань свідком:

- Страх помсти;

- Страх порушити відносини з особами, що проходять по справі;

- Бажання скрити свою власну аморальну поведінку (боягузтво);

- Помилкова оцінка своїх дій як злочинних або бажання викривити їх і описати дещо переінакшуючи;

- Небажання виступати в якості свідка, бути викликаним в суд.

Мотив неправдивих показань потерпілих:

- Бажання збільшити заподіяну шкоду (з почуття помсти, ревнощів, злоби, корисливих мотивів);

- Бажання знизити завдану матеріальну шкоду, щоб не викрити джерело отримання втрачених цінностей;

- Скептичні відносини до діяльності правоохоронних органів;

- Безпека потерпілого;

- Дружні відносини в минулому, або злочинний зв’язок з підозрюваним або обвинуваченим.

Мотивами дачі неправдивих показань підозрюваних і обвинувачених є бажання уникнути відповідальності, або зменшити провину, понести покарання за менш тяжкий злочин, обмовити співучасників з метою забезпечення власної безпеки, обмовити себе в силу хворого стану психіки і т.п.

Тактичні прийоми викриття за своїм характером можуть бути розділені на три групи:

- Прийоми емоційного впливу;

- Тактичні комбінації;

- Прийоми логічного впливу.

Прийоми емоційного впливу:

- Використання антипатії допитуваного до когось їз співучасників його залежність від них, які принижують його честь;

- Використання фактору раптовості шляхом постановки неочікуваних питань в ситуації, коли допитуваний їх не чекає (постановка “лобових питань”);

- Виявляти позитивні сторони особи допитуваного, виявляти його прив’язаності, схильності і т. ін.

Прийоми логічного впливу:

- Пред’явлення доказів які протирічать показанням;

- Пред’явлення доказів, які потребують від допитуваного деталізації своїх показань яка породжуватиме протиріччя між ним і співучасниками;

- Логічний аналіз протиріч і доказування безпідставно зайнятої позиції.

Тактичні комбінації:

- Метод опосередкованого допиту, коли головні питання маскуються;

- Приховування від допитуваного дійсної інформації, яка є в слідчого;

- Складання ситуації при якій допитуваний проговориться;

- Пропозиція сказати співучаснику фразу “Я сказав всю правду, розповідай і ти” .

Тактичні комбінації описати і передбачити їх послідовність неможливо так як їх велика кількість.

Допит на очній ставці.

Очна ставка – це одночасний допит двох раніше допитаних по одній і тій же справі осіб в присутності один одного в показаннях в яких є суттєві протиріччя.

Практика розрізняє два види очної ставки :

1. Розвернута.

2. Часткова.

Метою очної ставки є : встановлення причин виникаючих протиріч в показаннях, усунення даних протиріч, викриття одного із допитуваних в дачі неправдивих показань, встановлення нових фактів, обставин, свідків, перевірка і закріплення показань тих чи інших учасників досудового слідства.

Допит на очній ставці полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про ті обставини справи, в яких виявлено протиріччя. Слідчий може дозволити допитуваним ставити один одному запитання але необхідно контролювати їх не допускаючи перетворення очної ставки в бесіду допитуваних, тим більше сварку.

Провадження очної ставки починається словами чи знайомі учасники і в яких відносинах знаходяться. Дане питання допомагає оцінити можливість впливу зв’язків на правдивість показань.

З метою усунення протиріч допитуваному можуть бути пред’явлені докази, в тому числі і показань допитаних.

Фіксація ходу та результатів допиту.

Положення, що гарантують правильну та точну фіксацію, зводяться до слідуючого :

1. Показання записуються від першої особи, по можливості дослівно.

2. Поставлені питання і відповіді по них заносяться дослівно.

3. На прохання допитуваного, йому надається можливість власноручно записати показання, про що в протоколі робиться помітка слідчого.

4. Протокол не може бути стилізованим, він повинен відображати вирази, що їх застосовує допитуваний.

5. Протокол підписує допитувана особа ( кожну сторінку ) слідчий та інші особи присутні під час допиту.

Паралельно з протоколом може застосовуватись додатковий спосіб фіксації – магнітний запис. Обов’язково рекомендується проводити таку фіксацію у випадках :

- допиту осіб які не володіють мовою, тобто з участю перекладача;

- допиту неповнолітніх;

- допиту осіб які знаходяться в тяжкому стані;

- під час допиту по складним справам;

- під час допиту коли особа визнає себе винною.

Існує певна тактика провадження додаткової фіксації:

- допитувана особа попереджується про проведення звукозапису,

- в протоколі зазначаються , які технічні умови застосування звукозапису;

- заяви допитуваного про проведення звукозапису;

- відмітка про проведення прослуховування запису.

На плівці повинно відобразитись: час початку допиту та його місце, тип плівки, вид магнітофону швидкість запису, якщо є треті особи перед тим як вони задаватимуть питання слідчий повинен назвати посаду та прізвище даної особи.

ЛЕКЦІЯ по темі № 26
“Організація та тактика пред’явлення для впізнання”

план лекції

1. Поняття та види пред'явлення для впізнання

2. Загальні правила пред'явлення для впізнання

3. Попередній допит суб’єкта впізнання

4. Підбір об'єктів, серед яких буде пред'явлено такий, що цікавить слідство, та їх пред'явлення

5. Вибір умов і місця пред'явлення для впізнання

6. Підбір учасників

7. Застосування технічних засобів.

8. Особливості пред'явлення для впізнання предметів.

9. Пред'явлення для впізнання тварин (птахів)

10. Пред'явлення для впізнання ділянок місцевості, приміщень і будівель

ЛІТЕРАТУРА:

1.Самошин З.Г Питання теорії і практики пред’явлення для впізнання на попередньому слідстві. – М. 1976

2.Попович М.М. Впізнання в слідчій та судовій практиці. М., 1978р.

3.Леві А.А. Пред'явлення для впізнання // Отримання та перевірка показів слідчим: Довідник - М -1987

4.Тимош П.Ю. Проблеми діагностики слідів пам’яті людини в кримінальному судочинстві. Київ 1994

5. Шехтер М.С. Зорове впізнання. М, 1981

6. Підручник «Криміналістика » під редакцією Бєлкіна Р.С.-М.- 1999р.

Читайте також:

1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА.
2. Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування.
3. Особливості тактики допиту осіб підозрюваних у вчиненні злочинів в сфері незаконного обігу наркотиків
4. ПИТАННЯ ОСУДНОСТІ ПРИ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНІЙ ЕКСПЕРТИЗІ ОБВИНУВАЧЕНИХ. ОБСТЕЖЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ.
5. Підстави та організація проведення експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб.
6. Постановка запитань допитуваному.
7. Психологічні особливості допиту
8. Психологічні особливості судового допиту.
9. Стратегії, тактика та техніка спілкування
10. Стратегія і тактика бесіди з особою що звільняється.
11. Стратегія і тактика боротьби з чутками
12. Стратегія і тактика виживання людства. Екологічний маніфест. Екологічна культура і мораль нової цивілізації

Переглядів: 857