Методи дослідження в гендерній психології

На початку XX ст. у дослідженнях, що передували становленню гендерної психології, використовували такі загальнонаукові методи дослідження, як аналіз, синтез, індукція, дедукція, експеримент, спостереження та ін.

Методи аналізу (розчленування цілого на частини) і синтезу (дослідження взаємозв’язку, єдності цілого, утвореного з певних частин) є основою будь-якого дослідження загалом і гендерної психології зокрема.

Індукція як метод сходження від конкретного до загального давала змогу аналізувати популярні вислови про чоловіків і жінок. Однак надійність результатів, основаних на думках досліджуваних, як правило, була низькою.

Дедукція як метод дослідження допомагає вивчити частини цілого. У загальній психології встановлені за його допомогою закономірності застосовували з урахуванням статі досліджуваних. При цьому існувала небезпека, що не будуть взяті до уваги деякі специфічні риси (зокрема жінок), оскільки передбачалося, що всі досліджувані схожі один на одного, тобто їхню поведінку та психологічні особливості можна пояснити загальними закономірностями. Особливо популярним цей метод був у французьких дослідників.

Експериментальний метод полягає в організації формального дослідного процесу, під час якого експериментатор у контрольованих умовах здійснює систематичні спостереження за реакціями досліджуваних на змінювані фактори. З його допомогою вивчають гендерні відмінності в пізнавальній сфері.

Метод спостереження передбачає безпосереднє дослідження реальності. Спрямований він на ідентифікацію, найменування, порівняння, опис і класифікацію окремих явищ та їх сукупності, а також цілеспрямоване, організоване, певним чином фіксоване сприйняття досліджуваного об’єкта. Предметом спостереження є аспекти психічного, які піддаються безпосередньому вивченню.

Біографічний метод, яким активно послуговуються гуманітарні науки, використовували для аналізу видатних історичних діячів, однак можливості його застосування до жінок обмежені, тому що серед них не так багато відомих історичних осіб, історичні ролі чоловіків і жінок висвітлено нерівномірно і відмінності між знаменитими та незнаменитими жінками і знаменитими та незнаменитими чоловіками неоднакові, оскільки жінці важче стати популярною, ніж чоловікові.

Оскільки гендер не є суто психологічною категорією, а гендерні дослідження мають міждисциплінарний характер, то гендерна психологія послуговується методами різних наук, насамперед соціологічних, педагогічних, лінгвістичних, психологічних, соціально-психологічних.

Соціологічні методи — наукові підходи та дослідницькі прийоми, які дають змогу пояснити соціальні явища, зібрати та узагальнити інформацію про них, спрогнозувати їх розвиток і керувати ними. Серед основних соціологічних методів, які використовують у гендерних дослідженнях, — анкетні опитування, експертні опитування, аналіз документів та ін.

Педагогічні методи — дослідження реального досвіду організації освітнього процесу, особливостей соціалізації особистості. Традиційними педагогічними методами є спостереження, вивчення досвіду, першоджерел, аналіз шкільної документації, учнівської творчості, а також бесіди, педагогічний експеримент.

Лінгвістичні методи допомагають розв’язувати дослідницькі завдання, пов’язані з мовленням, словом і текстом. Психолінгвістичні методи, які застосовують у гендерній психології (семантичний диференціал, семантичний інтеграл, семантичний аналіз слів та текстів), спрямовані на вивчення мовних повідомлень гендерного характеру, особливостей механізмів породження і сприйняття мовлення, функцій мовної діяльності в суспільстві, дослідження зв’язку між мовними повідомленнями і гендерними властивостями учасників комунікації, аналіз мовного розвитку у зв’язку із загальним розвитком особистості.

Нині в гендерній психології застосовують весь арсенал психологічних методів, що дають змогу дослідити психологічні особливості особистості: спостереження, експеримент, анкетування, інтерв’ювання, тестування, моделювання та ін. До методів психологічної самодіагностики належать: гендерний аспект власного соціально-психологічного портрета, гендерна біографія як варіант біографічного методу, що спрямована на реконструкцію індивідуального соціального досвіду. У процесі написання гендерної автобіографії людина може усвідомити характеристики своєї гендерної ідентичності, а також шляхи та способи їх формування.

Дослідження гендерної ідентичності особистості проводять за допомогою таких соціально-психологічних методів:

1) фокус-група. Це метод інтерв’ювання жінок і чоловіків, спрямований на отримання суб’єктивних думок респондентів стосовно свого гендерного образу, норм та цінностей, які становлять основу його формування, щодо сутності понять «маскулінність», «фемінність» та ін.;

2) глибинне інтерв’ю, яке проводять для з’ясування переконань, мотивів, установок, цінностей, почуттів і ставлення чоловіків та жінок до власної гендерної ідентичності, гендерного образу. З його допомогою одержують неформалізовану інформацію якісного характеру;

3) контент-аналіз, що дає змогу аналізувати можливі теми, спрямовані на дослідження гендерної ідентичності: сучасна жінка, сучасний чоловік, тіло в житті чоловіка, тіло в житті жінки, жінки і чоловіки в ЗМІ та реальному житті;

4) семантичний диференціал, який використовують як метод побудови індивідуальних або групових семантичних просторів у розумінні та навантаженні особистісним смислом понять «жіноче» і «чоловіче», категорій «фемінність» і «маскулінність»;

5) тестування, опитування. Вони представлені двома найбільш відомими методами дослідження гендеру: статеворольовим опитувальником С. Бем, який дає змогу визначити психологічну стать особистості (дослідити рівень фемінності, маскулінності та андрогінності, а також недиференційовану стать особистості як варіант порушення гендерної ідентичності), та методикою дослідження гендерної ідентичності (МДГІ) Л.-Б. Шнейдер, створеною за принципом прямого та ланцюгового асоціативного тесту і спрямованою на визначення типу гендерної ідентичності (передчасна ідентичність, дифузна ідентичність, мораторій, досягнута позитивна ідентичність, псевдопозитивна ідентичність). Тестування використовують також у диференціальному аналізі гендеру;

6) проективні методи. Вони є спеціальною технікою експериментального дослідження тих особливостей особистості, які найменш доступні безпосередньому спостереженню чи опитуванню і найменш усвідомлюються. Основу будь-якого проективного методу становить невизначеність стимульного матеріалу, яка надає досліджуваному відносну свободу у виборі відповідей та тактик поведінки.

Широко використовують малюнкові тести, метод незакінчених речень («Я — жінка (чоловік)...») та ін. Застосування малюнкових тестів для виявлення особистісних особливостей людини основане на принципі проекції, тобто на винесенні назовні своїх переживань, уявлень, прагнень та ін. Малюючи певний об’єкт, людина мимоволі, а іноді і свідомо, передає ставлення до нього. У гендерній психології використовують весь арсенал цих тестів (малюнок сім’ї, неіснуючої тварини, автопортрет та ін.). Метод незакінчених речень застосовують в експериментально-психологічній практиці давно. Існує безліч його варіантів. У гендерних дослідженнях він зазвичай охоплює незакінчені висловлювання, які характеризують певною мірою систему ставлення респондента до сім’ї, представників своєї або протилежної статі, сексуальні стосунки, страхи і побоювання, почуття провини, свідчать про ставлення людини до минулого і майбутнього, зачіпають взаємини з батьками та друзями, власні життєві цілі та ін.;

7) вербально-комунікативні методи. Це група засобів отримання та використання психологічної інформації на основі мовленнєвого спілкування. До основних із них належать:

— бесіда — метод дослідження поведінки особистості у формі діалогу між двома людьми, в процесі якого дослідник виявляє психологічні особливості досліджуваного;

— опитування — спосіб цілеспрямованого отримання первинної інформації за допомогою відповідей досліджуваного на питання;

— анкетування — вербально-комунікативний метод, у якому засобом збирання даних від респондента є спеціально оформлений список питань — анкета;

— інтерв’ювання, що полягає у проведенні розмови між психологом і суб’єктом за попередньо розробленим планом, який може бути більшою або меншою мірою формалізований. У гендерній психології цей метод застосовують у вигляді глибинного інтерв’ю, яке призначене для виявлення прихованих (глибинних) почуттів, цінностей і мотивів респондента. Це неформальна особиста розмова, проведена за наміченим планом і заснована на спонуканні респондентів до тривалих і розважливих суджень щодо досліджуваної проблеми.

На основі загальнонаукових методів та методів інших наук вироблено систему основних методів, за допомогою яких формуються гендерні знання:

а) теоретичний метод, що є основним у методології гендерного підходу, оскільки дає змогу пов’язати сукупність здобутих знань у концептуальне та системне бачення. Він передбачає впорядкування та систематизацію знань про гендер на основі принципів логічної побудови цілісної концепції та визначення місця цих знань у системі суспільствознавчих наук. За допомогою цього методу окреслюють існуючі проблеми, уточнюють предмет і мету вивчення, визначають місце гендерних знань у кожній окремій науковій галузі гуманітарного напряму;

б) емпіричні методи — науково-дослідницькі прийоми психологічної роботи, які передбачають безпосередній контакт дослідника з об’єктом дослідження. До основних емпіричних методів належать спостереження, експеримент, бесіда, опитування, психологічне тестування, моделювання;

в) соціально-психологічний метод, що спрямований на вивчення соціально сконструйованих жіночих і чоловічих ролей, відносин та ідентичності, статевих особливостей, психологічних характеристик тощо;

г) метод математичної статистики, який передбачає кількісний аналіз емпіричних даних. Специфіка статистичного опрацювання результатів психологічних досліджень, у т. ч. і гендерних, полягає в тому, що аналізована база даних характеризується великою кількістю показників різних типів, їх високою варіативністю, що зумовлено впливом неконтрольованих випадкових явищ, необхідністю урахування об’єктивних і суб’єктивних факторів, складністю кореляційних зв’язків між змінними;

ґ) комплексний метод — методологічний напрям дослідження, в якому об’єкт дослідження (гендерні характеристики особистості, групи, суспільства) розглядають як сукупність компонентів, що підлягають вивченню за допомогою відповідних методів.

В емпіричних психологічних дослідженнях гендеру найчастіше послуговуються експериментальним методом і спостереженням, а також проективними та вербально-комунікативними методами (бесіда, анкетування, опитування, інтерв’ювання).

Для дослідження вікових особливостей гендерних стереотипів для кожної вікової групи теж використовують відповідні методи. Гендерні стереотипи дошкільників вивчають за допомогою асоціативного експерименту, асоціативного експерименту з картинками, роботи з казкою, спостереження за діяльністю дітей і діями вихователя; гендерні стереотипи молодших школярів — шляхом опитування (якими мають бути хлопчики та дівчатка); спостереження за ходом уроку; спостереження на перерві; проективних методів — статичний малюнок хлопчика і дівчинки та динамічний (у процесі діяльності); асоціативного експерименту. Анкету, роботу зі списком характеристик, творення казок, статичний і динамічний малюнки чоловіка та жінки, фокус-групу, метод незакінчених речень використовують для дослідження гендерних стереотипів підлітків і студентів.

Отже, арсенал методів дослідження гендеру постійно поповнюється, але гендерна психологія, як і загальна теорія гендеру, потребують подальшої систематизації методичного апарату та розроблення валідних і надійних засобів вимірювання гендерної специфіки особистості та всіх вагомих напрямів її розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет і завдання гендерної психології	\|	ТЕМА № 1: “Предмет, метод та завдання судової медицини. Процесуальні та організаційні основи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.