• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Математичне оцінювання надійності систем

Кратність резервування

Співвідношення між кількістю резервних і основних елементів називають кратністю резервування:

k= ( n - r ) / r, (1)

де n – кількість однотипних елементів; r – кількість необхідних для функціонування системи працюючих елементів.

Зменшення k може бути цілим, якщо r=1, та дробовим, якщо r>1. В останньому випадку, яким би не вийшов дріб, скорочувати його не можна. Якщо, наприклад, k=4/2, то це означає, що застосовано резервування з дробовою кратністю, причому для нормальної роботи об’єкта потрібно не менш як два елементи, а резервних – дорівнює чотири. Якщо скоротити цей дріб і записати, що k = 2, то це означатиме, що реалізовано резервування з цілою кратністю. Причому резервних елементи – два, а загальна кількість елементів з’єднання – три. Очевидно, що скорочення дробу змінило сутність резервування.

Структурне резервування пов’язане з додатковими витратами на резервні елементи. Вони мають окупатися за рахунок збільшення надійності об’єкта і зниження на його технічне обслуговування.

Найпростіші показники ефективності резервування такі:

В_т=Т_р.с/Т; В_р.с=Р_р.с/Р; BQ=Q/Q_p.с, (2)

де В_т – коефіцієнт підвищення середнього напрацювання до відмови резервованої системи Т_р.с порівняно з напрацюванням нерезервованої Т; В_р, BQ – відповідно коефіцієнти підвищення ймовірності безвідмовної роботи Р і зменшення ймовірності відмови Q.

Резервування буде ефективним за умови, що В_т і В_р будуть більшими, а BQ – меншим за одиницю.

Технічні й технологічні системи з огляду на їх надійність є складними комплексами, скомпонованими в найрізноманітніших комбінаціях з окремих підсистем та елементів, що відрізняються між собою важливістю показників надійності та їхнім рівнем. Тому задачі визначення показників надійності таких систем багатоваріантні, але в їх розв’язанні можна виокремити два основних принципи:

1. Будують структурну схему надійності системи і визначають показники її надійності з урахуванням впливу на ці показники всіх без винятку елементів системи, тобто здійснюють повне визначення надійності;

2. Будують структурну схему надійності системи і за завчасно заданим критичним рівнем показників надійності елементів виділяють ті з них, що мають низьку надійність, яка є визначальною для системи в цілому. Надійність системи визначають за надійністю цих елементів, тобто розраховують надійність системи за визначальними елементами.

Системи можуть складатися з елементів, які діють послідовно (послідовна система), і з елементів, що діють паралельно (паралельна система, або система з резервуванням). Комбіновані системи можуть мати ділянки з послідовною та паралельною дією елементів.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
6. III етап. Системний підхід
7. IV група- показники надійності підприємства
8. IV. Розподіл нервової системи
9. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
10. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
11. IV. Філогенез кровоносної системи
12. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем

Переглядів: 619