Методи правового регулювання у міжнародному приватному праві.

Правовий метод регулювання — сукупність погоджених між собою способів впливу на певну групу відносин.

В юридичній науці прийнято розділяти загальні та спеціальні методи правовою регулювання. До загальних методів правового регулювання відносять диспозитивний (цивільно-правовий) та імперативний (адміністративно-правовий) методи.

Для МПП характерним є застосування диспозитивною методу правовою регулювання, що передбачає рівне правове становище суб'єктів відповідних відносин, відсутність у будь-якого з цих суб'єктів владних повноважень по відношенню до іншого суб'єкта та можливості для учасників відносин самостійно врегульовувати питання про свої права та обов'язки у визначених законодавством межах.

Проте в МПП застосовується і імперативний метод правового регулювання. Прикладом цього може такий інститут як застереження про публічний порядок чи регулювання питань цивільного процесу за участю іноземного елементу.

Функції застереження про публічний порядок знайшли відображення у двох основних концепціях - позитивній і негативній. Позитивна передбачає, що публічний порядок розглядається як певна сукупність внутрішніх норм права, які, зважаючи на їх принципову важливість для захисту суспільних та моральних цінностей цієї держави, повинні застосовуватися завжди, навіть якщо вітчизняна колізійна норма відправляє до іноземного права. За негативною концепцією ordre public публічний порядок повинен визначатися не внутрішніми матеріальними нормами. Пріоритетними тут є негативні, неприйнятні властивості іноземного закону (а точніше - прав, що виникли під дією іноземного закону). Іноземне право, на яке вказує колізійна норма національного права, не повинно застосовуватися, оскільки його норми несумісні з публічним порядком цієї держави.

Що стосується спеціальних методів правового регулювання, то їх застосування у МПП обумовлено його особливостями. Основне завдання МПП - вирішення колізії (зіткнення) між двома правопорядками, тобто питання про те, норми якою національного правопорядку повинні регулювати певні відносини, які містять іноземний елемент і тому можуть регулюватись як одним, так і іншим правом. В зв'язку з цим, значну частину норм міжнародного приватного права складають так звані «колізійні норми», які визначають, право якої держави повинне бути застосоване до даного правовідношення, тобто містять відсилання до права повної держави. Іншу частину норм МПП складають норми прямої дії або матеріально-правові норми, що безпосередньо регулюють приватноправові відносини міжнародного характеру.

Це дозволяє говорити про два спеціальні (юридично-технічні) методи правового регулювання у МПП: колізійний і матеріально-правовий.

Зміст колізійного методу полягає у тому, що не врегульовуючи відповідні відносини по-суті, він дає можливість визначити, якими саме нормами повинні регулюватись ці відносини. В цілому застосування цього методу є необхідним для регулювання тих правових відносин, коли виникають правові колізії: на регламентацію цих відносин водночас «претендують» різні національні правові системи, галузі права чи відмінні між собою за змістом правові норми і необхідно здійснити відповідний «вибір». Проте слід враховувати, що нормами МПП регулюються не всі правові колізії, а тільки ті, що виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії); колізії, що виникають при здійсненні правового регулювання в межах однієї національної правової системи, МПП не врегульовує. Колізійне регулювання здійснюється за допомогою спеціальних колізійних норм, сутність яких полягає у відсиланні до компетентного законодавства, визначенні умов і меж його застосування до певних правовідносин.

Матеріально-правовий метод правового регулювання передбачає безпосереднє врегулювання по суті правових відносин за участю іноземного елементу за допомогою правових норм, які спеціально створені для цього. Такі норми безпосередньо застосовуються щодо врегулювання відносин за участю іноземного елементу, минаючи таку стадію як вибір компетентного права, як це має місце за умов колізійного регулювання.

До матеріально-правових норм, призначених для врегулювання приватноправових відносин за участю іноземного елементу відносять:

а) норми міжнародних договорів (двосторонніх і багатосторонніх);

б) норми внутрішнього законодавства, які безпосередньо регулюють правовідносини з іноземним елементом;

в) міжнародні та торгівельні звичаї;

г) судову практику (в державах, де вона визнається джерелом правового регулювання).

Отже, можна вважати, що основу МПП складають дві групи норм - норми матеріального права та норми колізійного права.

Матеріальне право — сукупність норм системи права, безпосередньо регулюють суспільні відносини і сукупність галузей права, в яких основний акцент робиться на встановлення прав і обов'язків суб'єктів. Термін «матеріальне право» використовується в юриспруденції як поняття, що позначає такі правові норми, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини шляхом прямого, безпосереднього правового регулювання. Норми матеріального права закріплюють форми власності, юридичне становище майна та осіб, встановлюють правовий статус, підстави і межі юридичної відповідальності і т. д. Матеріальне право нерозривно пов'язане з процесуальним правом. Їх можна розглядати як юридичні категорії, що виражають єдність двох сторін правового регулювання: безпосередньої юридичної регламентації суспільних відносин і процесуальних форм судового захисту цих відносин.

Деякі галузі матеріального права: конституційне право; адміністративне право; фінансове право; господарське право; цивільне право; житлове право; сімейне право; екологічне право; трудове право; кримінальне право.

Застосування до правовідносин колізійних прив'язок привело до створення в багатьох державах власної упорядкованої сукупності колізійних норм, які становлять колізійне право. Система колізійних норм призначена для врегулювання правосуб'єктності осіб у цивільних, сімейних, трудових відносинах, визнання та виконання рішень іноземних судів тощо. У державах, де немає єдиного закону з питань міжнародного приватного права, колізійні норми можуть бути в окремих юридичних актах.

Для МПП характерним є цивільно-правовий метод, який відображає природу цієї галузі. Проте цей метод надто загальний. Конкретнішим є порівняльно-правовий метод. Крім того, для регулювання відносин з іноземним елементом застосовуються два юридично-технічних методи — колізійний та матеріально-правовий.

Порівняльно-правовий метод. Для вирішення спірного питання в МПП використовують зіставлення і вибір норм права. Тому порівняльне правознавство (компаративістика), що застосовує таке зіставлення і вибір норм, та міжнародне приватне право мають багато спільних рис, оскільки вони не обмежені однією національно-правовою системою, а використовують і право іноземних держав. Порівняльно-правовий метод застосовується до певних об’єктів права. Ними можуть бути системи і "родини" права, його галузі, інститути, норми. Порівняльне право передбачає зіставлення об’єктів іноземних гетерогенних (різних за природою) правових систем. У разі зіставлення двох об’єктів однієї правової системи може йтися про порівняльне дослідження, а не про порівняльне право.

У книзі “Международное частное право” за редакцією Г. К. Дмитрієвої запропоновано так званий загальний метод МПП. Під ним розуміють сукупність конкретних прийомів, способів і засобів юридичного впливу, спрямованого на подолання колізії права різних держав. Цей метод передусім поєднує способи регулювання, тобто шляхи юридичного впливу, виражені в юридичних нормах. Їх два — колізійно-правовий та матеріально-правовий.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет міжнародного приватного права.	\|	Способи регулювання правовідносин, ускладнених іноземним елементом.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.047 сек.