Сутність, види і функції спілкування.

Основні типи міжнародних комунікацій

Комунікація як функція міжнародного менеджменту.

План

Лекція 10. Комунікації в міжнародних організаціях

1. Комунікація як функція міжнародного менеджменту.

2. Сутність, види і функції спілкування.

3. Існуючі бар’єри міжособистісного спілкування.

Мета – виділення особливостей керівництва і комунікацій в міжнародних корпораціях.

Рекомендована література:[7], [10], [13], [14].

Особливості міжнародних комунікацій

· Розміщення окремих елементів комунікацій в різних частинах світу

· Віддаленість

· Вплив різних культур

· Різниця в часі

· Значні затрати

Зовнішні міжнародні комунікації

Приклад. Комунікації між урядами у зв’язку з дотриманням угод про міжнародну торгівлю

Внутрішні міжнародні комунікації

Приклад. Спілкування в даній країні менеджера з іншої країни.

Американські менеджери щоденно роблять у США 37 телефонних дзвінків, а в Японії – 34. Японські менеджери роблять в Японії щоденно в середньому 35 телефонних дзвінків, а в США лише 30.

Висхідні комунікації (upward communication)

· зворотній зв’язок

· допомога менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів

Низхідні комунікації (downward communication)

· встановлення завдань

· надання інформації

Термін „комунікація” походить від лат. слова „communico”, що означає „узагальнюю, поєдную”. Сучасне значення пов’язано з англійським словом „communication” – зв’язок, спілкування.

Існує чимало визначень терміну „комунікація” в залежності від того, у яких галузях діяльності вони зустрічаються (в економіці, психології, соціології, техніці тощо).

У загальному розумінні, комунікація– це процес, що пов’язує будь-які дії: передача думок, виробництво товарів та їх реалізація, передача розпоряджень керівництва та їх виконання робітниками тощо. Іншими словами,комунікація– це процес обміну інформаційними потоками у внутрішньому середовищі організації, у зовнішньому середовищі організації та між ними з метою адаптації організації до змін внутрішнього середовища і досягнення поставлених цілей. При цьому інформаційні потоки можуть передаватись на вербальному рівні (за допомогою слів), так і невербальному (за допомогою жестів, рухів, міміки, манери поведінки, кольорів, інтонацій голосу тощо). Таким чином, комунікація – це важлива сполучна ланка у загальній системі управління організацією.

Вперше схему комунікативного процесу було запропоновано Клодом Шенноном (рис. 2.1).

Рисунок 10.1 – Модель процесу комунікації К. Шеннона

Наведена на рис. 10.1 модель процесу комунікації містить джерело інформації, яке надає повідомлення, передавач, канал і приймач, який безпосередньо пов’язаний з адресатом. Повідомлення від джерела інформації надходить до передавача, з нього по каналу зв’язку спрямовується до приймача, з якого безпосередньо надходить до адресата. Крім того, К Шеннон увів поняття „шум”, що впливає на інформаційний потік між передавачем і приймачем. Джерела шуму можуть бути різними (фізичними, механічними, психологічними), але вони суттєво впливають на зміст повідомлення, що надходить до адресата у порівнянні з повідомленням, що вийшло від джерела інформації.

З часом модель К. Шеннона було доповнено. Так, Норберт Вінер запропонував ввести до даної моделі зворотний зв’язок, завдяки якому можна було судити про ефективність роботи всієї системи.

На сучасному етапі у системі менеджменту використовується модель комунікативного процесу, що запропонована М. Месконом (рис. 10.2). В ній можна виділити чотири основні елементи: відправник, повідомлення, канал, одержувач.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості керівництва в міжнародних організаціях.	\|	К а н а л к а н а л

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.