• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічна сутність депозитних операцій, їх класифікація та загальна характеристика

Тема 8. Облік депозитних операцій

Контрольні запитання за темою 7

1. Характеристика кредитних операцій.

2. Принципи бухгалтерського обліку кредитів.

3. Поясніть структуру відображення кредитів у Плані рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків.

4. Облік номіналу кредиту, нарахованих доходів, гарантій за кредитами.

5. Облік операцій застави під отримання кредиту.

6. Облік прострочених кредитів і резервів під кредитні ризики.

7. Облік формування резервів під можливі втрати банків за кредитними операціями.

8. Використання позабалансових рахунків за операціями з кредитування.

9. Облік інших операцій кредитного типу (овернайт, овердрафт, репо, факторинг).

10. За яких умов здійснюються записи за позабалансовими рахунками в разі надання кредиту? Наведіть приклад.

Депозит – кошти, внесені в комерційний банк клієнтами – фізичними та юридичними особами, які зберігаються на їх рахунках і використовуються відповідно до режиму рахунка і банківського законодавства.

Особливість депозиту полягає в його двоїстій природі. Для вкладника депозит є потенційними грошима, які він може пустити в обіг. Але водночас «банківські гроші» приносять дохід у вигляді процентів. Тобто, з одного боку, це грошові ресурси, а з іншого – це капітал, що приносить прибуток. Перевага депозиту перед готівкою полягає в тому, що депозит приносить дохід, а недолік – у тому, що депозит приносить дохід нижчий порівняно з тим, який приносить звичайний капітал. Цей нижчий дохід – сутність природи банку: платити за депозити дешевше, розміщувати дорожче.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку вкладних (депозитних) операцій установами банків України розроблений відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. №481, Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. №255 (зі змінами і доповненнями), локальних нормативно-правових актів банку.

Вкладні (депозитні) операції, які здійснюються установами банків згідно з чинним законодавством, відображаються в бухгалтерському обліку за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. №280 (зізмінами і доповненнями), Плану аналітичних рахунків банків залежно від категорії контрагентів, виду вкладу (депозиту) та строків їх використання.

Розміщені (залучені) вклади (депозити) під час первісного визнання установи банку оцінюють за справедливою вартістю, включаючи витрати на операцію, і відображають в бухгалтерському обліку відповідно як актив та зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку.

Витрати на операцію, що безпосередньо пов’язані з визнанням фінансового інструменту, включаються в суму дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом. До витрат на операцію належать: гонорари та комісійні, сплачені агентам, консультантам, брокерам та дилерам, збори органам регулювання, фондовим біржам, податки та держмита тощо.

Вклади (депозити) після первісного визнання оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації дисконту (премії).

У свою чергу, амортизація дисконту (премії) здійснюється протягом строку дії фінансового інструменту із застосуванням ефективної ставки відсотка. Сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована на дату погашення (повернення) депозиту.

Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, а також кредитори – власники коштів.

Об’єктом депозитних операцій є кошти, передані комерційному банку на умовах, визначених угодою (з виплатою процентів або на безпроцентній основі).

Принципи організації депозитних операцій:

депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню банківського прибутку в майбутньому;

у процесі організації забезпечується різноманітність суб’єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;

у процесі здійснення банківських операцій забезпечується взаємозв’язок і взаємоузгодження між депозитними і кредитними операціями за термінами і сумами;

особлива увага в процесі здійснення банківських операцій приділяється строковим депозитам, які сприяють підтримці ліквідності балансу банку;

у процесі організації депозитних операцій з метою забезпечення ліквідності діяльності банку щодо залучених коштів юридичних та фізичних осіб формуються обов’язкові резерви згідно з чинним законодавством (банки прагнуть, щоб резерви вільних коштів були мінімальними);

прагнення розширення спектра банківських послуг, підвищення якості і культури обслуговування клієнтів, що має сприяти залученню депозитів.

Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними, так і активними.

Активні депозити – розміщення банківських коштів на вклади в інші банки. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку.

Пасивні депозити – це кошти, залучені банком.

Класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є:

вид і статус вкладника;

термін вкладу.

За першою ознакою розрізняються вклади юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів.

За строками використання коштів депозити поділяються на:

депозити до запитання;

депозити на визначений строк (строкові);

ощадні вклади.

Депозити до запитання – це кошти на поточних, бюджетних рахунках, кошти підприємств і організацій у розрахунках; кошти на кореспондентських рахунках за розрахунками з іншими банками, кредитні залишки на рахунках іноземних банків – кореспондентіві які використовуються їх власниками для здійснення розрахунків, платежів та на інші потреби. Залишки на цих рахунках постійно змінюються, мають короткостроковий характер. Умови сплати процентів за залишками коштів на цих рахунках визначаються у двосторонніх угодах щодо їх відкриття.

До депозитів до запитання можна віднести контокорентний рахунок і рахунок за овердрафтом.

Особливості депозитного рахунка до запитання:

внесення і зняття грошей здійснюється як частинами, так і повністю у будь-який час без обмежень;

кошти можуть бути зняті з рахунку як у готівковій, так і безготівковій формах;

депозитний відсоток або зовсім не виплачується банком, або є досить низьким;

вкладник сплачує комерційному банку комісійні за користування рахунком у вигляді фіксованої місячної плати або за кожний виписаний платіжний документ;

за депозитом до запитання банк зобов’язаний зберігати мінімальний резерв у НБУ (може бути у більшій пропорції, ніж за вкладами на строк).

У більшості банків вклади до запитання становлять найбільшу частку в структурі залучених коштів. Це найбільш дешеве джерело банківських ресурсів. Власник рахунка може в будь-який момент вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок зменшення частки менш ліквідних, але таких, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки. Для комерційного банку вклади до запитання є трудомісткими і дохід від комісійних зборів за обслуговування рахунків не завжди покриває ці витрати.

Найбільш стабільними під кутом зору прогнозування рівня залишків і визначення термінів повернення коштів є строкові вклади (депозити).

Строкові вклади (депозити) – це гроші, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін із виплатою обумовлених процентів. Комерційний банк зацікавлений у залученні вкладів на визначений термін, тому що вони є ста­більними й дають змогу банку використовувати кошти вкладників протягом тривалого часу.

За терміном строкові депозити класифікують:

депозити терміном до 1 місяця;

депозити терміном від 1 до 3 місяців;

депозити терміном від 3 до 6 місяців;

депозити терміном від 6 до 12 місяців;

депозити терміном більше 1 року;

депозитні сертифікати.

Якщо вкладник продовжує зберігати гроші на депозитному рахунку після обумовленого терміну, він може розпоряджатися ним як поточним рахунком.

Вклади коштів юридичних і фізичних осіб на депозитний рахунок банком оформлюються шляхом:

відкриття строкового депозитного рахунка з укладанням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки);

видачі ощадного (депозитного) сертифікату.

Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності обліковуються за рахунками 2-го класу розділу 26 «Кошти клієнтів банку» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.Рахунки цього розділу групуються за двома основними ознаками:

за характером клієнтів банку (суб’єкти господарювання чи фізичні особи);

за терміном депозитів (кошти до запитання і строкові кошти).

Згідно з названими ознаками розділ 26 містить 6 груп рахунків:

260 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

261 «Строкові кошти суб’єктів господарювання»;

262 «Кошти на вимогу фізичних осіб»;

263 «Строкові кошти фізичних осіб»;

264 «Кошти виборчих фондів»;

265 «Кошти небанківських фінансових установ».

В аналітичному обліку банки можуть вести окремі особові рахунки за видами вкладів, а також у розрізі вкладників.

Ощадні вклади населення вигідні банку тим, що вони, як правило, мають довгостроковий характер і, відповідно, можуть бути джерелом довгострокових вкладень.

Якщо установа банку розміщує (залучає) вклад (депозит) за ставкою, що суттєво не відрізняється від ставки, яку установа банку застосовує на цю ж дату для подібних (за строком погашення, структурою грошових потоків, валютою, кредитним ризиком, забезпеченням) фінансових інструментів, то вона є ринковою і справедлива вартість фінансового інструменту дорівнює фактичній ціні операції.

Якщо установа банку розміщує (залучає) вклад (депозит) за ставкою, що суттєво відрізняється від ставки, яку установа банку застосовує на цю ж дату для подібних (за строком погашення, структурою грошових потоків, валютою, кредитним ризиком, забезпеченням) фінансових інструментів, то визначається справедлива вартість фінансового інструменту із застосуванням ринкової процентної ставки і в бухгалтерському обліку визнається прибуток або збиток.

Первісна вартість залученого (розміщеного) вкладу (депозиту) (усі його складові) в бухгалтерському обліку визнається в одній валюті.

Отримані / сплачені комісії, що є невід’ємною частиною доходу / витрат за фінансовим інструментом, установи банку відображають в бухгалтерському обліку на рахунках неамортизованого дисконту / премії за відповідними аналітичними рахунками та амортизують їх на процентні доходи (витрати) протягом дії фінансового інструменту.

Облік вкладних (депозитних) операцій в іноземній валюті та банківських металах здійснюється аналогічно до порядку обліку вкладних (депозитних) операцій у національній валюті.

Курсові різниці від переоцінки суми вкладу (депозиту), а також нарахованих за ними процентів в іноземній валюті та банківських металах у зв’язку зі зміною офіційного валютного курсу відображаються в бухгалтерському обліку за рахунком №6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Відображення в обліку операцій з продовження строку дії (пролонгації) вкладних (депозитних) договорів здійснюється за відповідними аналітичними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості Плану аналітичних рахунків, що розробляє кожний комерційний банк залежно від строку, що визнається від дати пролонгації договору до дати їх погашення.

Для відображення в бухгалтерському обліку розрахунків та подальшого розподілу коштів за внутрішньобанківськими рахунками або рахунками клієнтів за вкладними (депозитними) операціями установи банку можуть використовувати транзитні рахунки, рахунки кредиторської та дебіторської заборгованостей згідно з обліковою політикою банку.

Бухгалтерський облік нарахованих, отриманих (сплачених), наперед отриманих (сплачених) доходів та витрат за вкладними (депозитними) операціями здійснюється відповідно до облікової політики банку та Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. №255 (зі змінами).

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
6. V. Класифікація і внесення поправок
7. V. Класифікація рахунків
8. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
9. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
10. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
11. Автокореляційна характеристика системи
12. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії

Переглядів: 2644