• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Індивід відкриває своє “Я” не шляхом інтроспекції, а через інших, у процесі спілкування та діяльності, переходячи від окремого до загального.

Третя сходинка, всезагальної самосвідомості, означає, що взаємодіючі “самості”, завдяки засвоєнню загальних принципів “сім’ї, вітчизни, держави, так як і всіх доброчинників – любові, дружби, хоробрості, гідності, слави, усвідомлюють не тільки власні відмінності, але і свою глибоку спільність і навіть тотожність”. Ця спільність складає субстанцію моральності та робить індивідуальне “Я” моментом, часткою об’єктивного духу.

Друга сходинка, визнаюча самосвідомість, характеризується виникненням міжособистісних стосунків: людина усвідомлює себе існуючим для іншого. Стикаючись з іншою людиною, індивід впізнає в цьому іншому притаманні йому самому риси, і завдяки цьому його власне “Я” здобуває для нього новизну та привертає увагу.

Виділяє три головні сходинки розвитку самосвідомості, що відповідають фазам розвитку людської діяльності та відмінні між собою за мірою зрілості суб’єкта і характеру його взаємодії зі світом.

Гегельрозглядав самосвідомість, як частину проблеми діяльності, в якій індивідуальне зливається з загальним, так що з'являється “Я”, яке є “Ми”, та “Ми”, яке є “Я”.

Фіхтерозглядав поняттявихідне «Я», як моральну діяльність свідомості. З цього містичного вихідного «Я» Фіхте виводить окреме «Я», під яким він розуміє обмежений людський суб’єкт, або емпіричне “Я”, якому протистоїть – теж емпірична – природа. У Фіхте “Я” утворює саме себе, власне буття, саме “Я” утворює “Не-Я”. у Фіхте самосвідомість є принциповою тотожністю суб’єкта і об’єкта. “Я” є єдина відома структура, здатна робити себе саму предметом власного розгляду. Всі структури свідомості, а також досвіду “Не-Я” мають своєю основою “Я”. У Фіхте “Я” виступає як універсальний суб’єкт діяльності, який не тільки пізнає, але і створює з себе весь навколишній світ (Не-Я).

Кант пов’язував поняття свідомості та самосвідомості з навколишнім світом. Так, він вважав, що свідомість мого власного наявного буття є одночасно безпосереднє усвідомлення буття інших речей, що знаходяться за межами мене. Проблема “Я” в філософії Канта виходить за межі гносеологічного співвідношення свідомості та самосвідомості та здобуває ціннісний, соціально-моральний аспект, тобто самосвідомість – необхідна передумова моральності та відповідальності. Навіть у своєму інтимнішій самосвідомості індивід не може виходити за власні межі, тобто за власною волею чи ні він повинен співвідносити свою поведінку з думкою оточуючих та з абсолютним, моральним законом, що лежить за межами індивіда.

Рене Декартвважав, що„Я” як суб’єкт пізнання взагалі, пізнаюче „Я” ідеалістичне , а ідея „Я” є вродженою. Відомий вислів Р.Декарта “Cogito, ergo sum”, (тобто “Мислю, отже існую”), тобто, якщо існує мислення, то повинен існувати і той, хто мислить. Саме Р.Декарт започаткував введення у філософію поняття самосвідомості, як основного з її понять.

Філософія Нового часу

І нарешті, душа “повертається” до себе, пізнаючи вже не образ і не акт, а саму себе як унікальну сутність.

Джон Локкпіднімав питання походження “ідеї Я”. На його думку всі ідеї виникають від відчуттів або рефлексії, а рефлексивні ідеї похідні від життєвого досвіду: “тільки досягнувши зрілості та накопичивши знання про зовнішній світ, люди починають міркувати серйозно про те, що відбувається всередині їх; а деякі взагалі ніколи не міркують”. Розглядав самосвідомість як спостереження внутрішнього досвіду, діяльності та способів її прояву.

Німецька класична філософія

Перша сходинка, індивідуальна самосвідомість, означає тільки усвідомлення власного існування, своєї тотожності та відмінності від інших об’єктів. Таке усвідомлення себе, як певної самостійної одиниці необхідне, але досить вузьке; воно неминуче обертається визнанням своєї недостатності та незначущості у порівнянні з безмежністю оточуючого світу, наслідком чого є відчуття розладу зі світом та прагненням до самореалізації;

Читайте також:

1. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
2. Автоматизація виробничих процесів
3. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
4. Алельні гени, знаходячись у гетерозиготному стані, не зливаються, не змінюють один одного і, не втрачаючи своєї індивідуальності, передаються в гамети.
5. Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження
6. Аналіз ризику через моделювання.
7. АНАЛІЗАТОРІВ У ПРОЦЕСІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.
8. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
9. Анархізм заперечує державу і владу взагалі, велику приватну власність при допущенні дрібної, проголошує крайній індивідуалізм, нічим не обмежену свободу.
10. Анімізм – уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування з ними.
11. Апаратура та методика проведення газометрії свердловин в процесі буріння
12. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Переглядів: 542