Проблема «Я» у західних теоріях особистості

Розгляд проблеми «Я» у філософії виступає концептуальною передумовою розвитку наукового психологічного знання про феномен самосвідомості. Предметом психології проблема самосвідомості стає лише у другій половині ХІХ століття. Усі означені філософські погляди, займаючи у психології належне місце в сучасному розумінні самосвідомості, досить широко реалізовано у вітчизняній і радянській психології, що базуються на матеріалістичних поглядах та представляють діяльнісний підхід у психології.

К.Маркспідкреслював, щолюдське “Я” виникає не просто у процесі міжособистісного спілкування, а в процесі сумісної діяльності, провідне місце в якій займає предметна діяльність, праця.

Фейєрбахвважав, щолюдська сутність виявляється лише у спілкуванні, у єдності людини з людиною, в єдності, що спирається на реальні відмінності між “Я” і “Ти”. “Я” за своєю суттю діалогічно, воно породжується в процесі спілкування, яке є не тільки інтелектуальним, але і чуттєвим. Істина діалектика “Я” і “Ти” на якій базується самосвідомість людини, найкраще розкривається в любові, у стосунках між чоловіком та жінкою, що складають основу моральності.

Ф.Енгельсзазначав, щолюдська самосвідомість завжди залежить від певних умов і завжди є конкретна. Самосвідомість особистості (та суспільства), як і свідомість, – продукт діяльності, що виникає в процесі життєдіяльності, оскільки вона завжди історично та соціально конкретна.

Таблиця 1.1

Філософські напрями розробки проблеми «Я»

Епоха	Представники	Напрям розробки проблеми «Я»	Базова проблема вивчення
Античність	Геракліт Сократ Августин	Розробка поняття самопізнання	Розгляд проблеми «Я» через поняття самопізнання
Плотін	Відкриття поняття рефлексії як інтелектуального процесу пізнання себе
Аристотель	Підкреслення значимості іншої людини для самопізнання
Середньо-віччя	Фома Аквінський	Розгляд усвідомлення себе як поетапного процесу	Розгляд проблеми «Я» через поняття самосвідомість
Філософія Нового часу	Декарт	Введення поняття самосвідомості
Локк	Наголошення на значенні віку для усвідомлення себе
Лейбніц	Розмежовування поняття свідомості та самосвідомості і надання первинності свідомості
Юм Кондильяк	Роль самовідчуттів в усвідомленні себе
Німецька класична філософія	Кант	Виділення фізичного, психологічного та ціннісно-особистісного аспектів самосвідомості	Розгляд проблеми «Я» через дослідження структури та розвитку самосвідомості
Фіхте	Цілісність суб’єктно-об’єктивної структури самосвідомості
Гегель	Розвиток форм самосвідомості
Фейєрбах	Значення міжособистісного спілкування у формуванні Я-образу
Кант, Маркс	Розуміння самосвідомості як такого, що відрізняє людину від тварин
Гегель, Маркс	Становлення самосвідомості через спілкування та предметну діяльність

Західна психологія в розробленні проблеми «Я» пішла іншим шляхом, зважаючи на з категорію «Я» як центральне поняття та розглядаючи цю проблему в межах психології особистості, оскільки саме здатність людини до усвідомлення себе та власної індивідуальності є стрижнем особистості. Теоретичний аналіз проблеми «Я» здійснено в межах різних західних психологічних підходів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Індивід відкриває своє “Я” не шляхом інтроспекції, а через інших, у процесі спілкування та діяльності, переходячи від окремого до загального.	\|	Карен Хортні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.163 сек.