• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

План лекції

1. Економічний зміст категорії «робочий час».

2. Структура виробничого процесу.

3. Виробнича операція як головний об'єкт нормування праці, її характерні ознаки.

4. Поняття трудового процесу та його взаємозв'язок з виробничим процесом.

Домашнє завдання:

1. вивчити конспект, (16) с. 20-7; (12)с.24

2. СРС на теми:

- « Робоче місце – зона поєднання трудових процесів»;

- « Умови праці»

І. Основні категорій і поняття

Універсальною мірою кількості живої праці єробочий час.

Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі.

Об’єктом нормування праці може бути будь-яка доцільна діяльність людини як фізична, так і розумова, тобто трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві.

Об’єкт нормування праці — це такий відрізок трудового процесу в часі, який характеризується технологічною завершеністю.

Категорія робочого часу — затрати робочого часу, що мають певні, чітко визначені відмінності від інших витрат за цільовою ознакою.

Робочий час — у нормуванні розглядається як тривалість робочої зміни (дня), протягом якої працівник виконує визначену роботу і має перерви в праці.

Втрати робочого часу — будь-які затрати робочого часу, що не входять до складу нормованого часу протягом робочої зміни. Розріз­няють втрати: приховані, неприховані з вини робітника, з вини виробництва.

Виробничий процес — це сполучення предметів, знарядь праці та живої праці в просторі і часі, що функціонують для задоволення потреб виробництва.

Виробничий процес — сукупність цілеспрямованих технологічних і трудових дій, у результаті якої предмети праці під впливом процесу праці перетворюються на продукти праці.

Основною продукцією на виробничому підприємстві є виріб — будь-який предмет праці або набір предметів праці, які підлягають виготовленню.

Залежно від призначення розрізняють вироби:

- основного виробництва;

- допоміжного виробництва.

До виробів основного виробництва належать ті, що призначені до реалізації.

Вироби, які виготовляються для власних потреб підприємства (спеціальний інструмент, оснащення), відносять до виробів допоміжного виробництва.

Усі вироби класифікуються за певними ознаками за такими видами: деталі, складальні одиниці, комплекси, комплекти, специфіковані та неспецифіковані.

Деталь — предмет, який не може бути розділений на частини без його руйнації. Деталь може складатися з кількох частин (предметів), приведених у постійний неподільний стан яким-небудь способом (наприклад, зварюванням).

Складальна одиниця (вузол) — рознімне або нерознімне сполучення кількох деталей.

Комплекси і комплекти можуть складатися зі сполучених між собою складальних одиниць і деталей.

До неспецифікованих належать вироби, які не мають складових частин (деталей).

Якщо виріб має дві і більше складових, то вважається специфікованим (складальні одиниці, комплекси, комплекти).

Розрізняють поелементний (функціональний), просторовий і тимчасовий види організації виробництва.
Поелементна організація виробництва пов’язана з упорядкуванням техніки, технології, предметів праці, знарядь і самої праці в єдиний процес виробництва. Сполучення часткових виробничих процесів забезпечує просторова і тимчасова організація виробництва.

Виробничий процес об’єднує множину часткових процесів, що спрямовані на виготовлення готового продукту, які можна класифікувати за певними ознаками:

1. Залежно від ролі в загальному процесі виготовлення готової продукції розрізняють виробничі процеси:

- основні;

- допоміжні;

- обслуговуючі.

Основні процеси спрямовані на зміну основних предметів праці і надання їм властивостей готових продуктів.

Залежно від стадії (фази) виготовлення готового виробу основні виробничі процеси поділяють на:

- заготівельні, які здійснюються на стадії створення , які використовуються в різних обробних підрозділах;

- обробні, що відбуваються на стадії перетворення заготовки або матеріалу в готові деталі шляхом механічної, термічної обробки, а також обробки з застосуванням електричних, фізико-хімічних та інших методів

- складальні, які характеризують стадію отримання складальних одиниць або готових виробів та процесів регулювання, доведення.

Допоміжні процеси створюють умови для нормального перебігу основного процесу виробництва.

Обслуговуючі процесиспрямовані тільки на забезпечення належного здійснення основних і допоміжних процесів на своєму підприємстві. Вони призначені для переміщення (транспортні процеси), збереження в чеканні наступної обробки (складування), контролю (контрольні операції), забезпечення матеріально-технічними та енергетичними ресурсами і т. ін.

2. За характером впливу на предмет праці виробничі процеси поділяються на:

- технологічні, під час яких відбувається зміна форми, структури, складу, якості предмета праці під впливом живої праці і знарядь праці;

- природні, коли змінюється фізичний стан предмета праці під впливом сил природи (сушіння після пофарбування, охолодження литва та ін.).

Технологічні виробничі процеси, у свою чергу, класифікуються за методами перетворення предметів праці в готовий продукт на:

- механічні;

- хімічні;

монтажно-демонтажні (складально-розбиральні);

- консерваційні (змащування, фарбування, упакування тощо).

3. За формами взаємозв’язку із суміжними процесами розрізняють:

- аналітичні виробничі процеси, коли внаслідок первинного оброблення (розчленовування) комплексної сировини (нафта, руда, молоко і под.) одержують різноманітні продукти для наступної обробки;

- синтетичні, під час яких напівфабрикати, що надійшли з різних процесів, перетворюють у єдиний виріб;

- прямі, що створюють з одного виду матеріалу один вид напівфабрикатів або готового продукту.

4. За ступенем безперервності виробничі процеси поділяють на:

- безперервні;

Читайте також:

1. Більш детально про інвестиційну взаємодію в наступному Додатку до цієї Лекції.
2. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
3. Валютне регулювання ЗЕД розглянуто окремо в наступній лекції «Валютне регулювання ЗЕД.
4. Вибір остаточного варіанта плану лекції. Робота над формою викладу.
5. ДОДАТОК до Лекції № 12
6. Документальні колекції науково-історичних товариств в Україні 19 – початку 20 ст.
7. Закріплення матеріалу лекції
8. Закріплення матеріалу лекції
9. Закріплення матеріалу лекції
10. ЗАПИТАННЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ лекції № 3.
11. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ
12. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Переглядів: 730