МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
План лекції1. Хронометраж, його призначення і види. 2. Організація проведення хронометражних спостережень. Вибір об'єкта та оптимальної кількості вимірів. 3. Обробка, аналіз і систематизація отриманих результатів. 4. Використання даних хронометражу для вивчення і раціоналізації структури операції і трудового процесу. Домашнє завдання: 1. вивчити конспект, (16)с. 105 – 116 ; (12) с.63 – 69 2. СРС на тему «Фотохронометраж». І. Основні категорій і поняття Хронометраж– це метод визначення середньої фактичної тривалості повторювальних операцій. Хронометраж є менш об'ємним та більш точним видом спостереження, тому що в цьому разі вивчають лише частину трудового процесу — окрему операцію або навіть окремі її елементи, які робітник регулярно повторює при виготовленні продукції. Як правило, це ручні та машинно-ручні операції, найбільш відповідальні та найчастіше повторювані. Зміст хронометражу становлять такі основні частини: —розкладення операції на складові елементи (прийоми, переходи, комплекси прийомів, дії, рухи); —спостереження (вимірювання тривалості виконання кожного окремого елемента); —обробка результатів спостереження для встановлення середньої тривалості елементів; —аналіз та внесення раціональних змін у зміст і структуру елементів операції, що вивчається; —узагальнення матеріалів для встановлення норм часу. Хронометражні спостереження проводять шляхом відліку (вимірів) за поточним часом безперервно від початку до кінця операції (не робочої зміни), як правило, за допомогою двострілкового секундоміра. Застосовують два способи спостережень: - суцільний; - вибірковий. Етапи хронометражного спостереження подібні до етапів фотографії: — підготовка до проведення хронометражного спостереження; — безпосереднє спостереження та вимірювання витрат робочого часу на досліджувані елементи операції; — обробка та аналіз матеріалів хронометражного спостереження. На першому етапі — підготовці до проведення хронометражного спостереження — спостерігачеві слід: — отримати вичерпні дані про техніку виконання обраної для спостереження операції, про стан устаткування, інструменту, приладів, про організацію праці на робочому місці та про вид його обслуговування. Отримати надійні результати можна лише при нормальній взаємодії всіх елементів технологічного й трудового процесу, при забезпеченні робочого місця всіма необхідними ресурсами та обладнанням; — зробити правильний вибір виконавця роботи — робітника з якісними показниками праці, що виконує норму виробітку вище від середнього рівня на дільниці (але не на рекордному рівні); — розкласти операцію на суцільний (вимірювання всіх послідовно повторюваних елементів операції); — вибірковий (вимірювання лише окремих, заздалегідь відібраних елементів операції). — складові елементи, тобто на комплекси прийомів, прийоми, дії, фіксажні точки. Зміст елементів, на які розкладається операція, має забезпечити чіткість їх фіксування та дозволяє систематизувати результати спостереження про кожний з нормованих елементів. Чим детальніший розклад операції, тим більше умов для виявлення залишкових, нераціональних прийомів та рухів; —визначити фіксажні точки, що відокремлюють один елемент від іншого (це легко визначається за зоровою чи слуховою ознаками). Початковою фіксажною точкою може бути момент торкання руки до машини, предмета чи відняття її, початок дії машини, агрегату, верстата, підхід робітника до машини (момент зупинки) тощо. Кінцевою фіксажною точкою може бути момент відняття руки від предмета, зупинка машини, механізму, торкання одного предмета до іншого і т. ін. Слід пам'ятати, що при суцільному спостереженні за поточним часом кінцева фіксажна точка одного елемента є початковою наступного; —визначити коло факторів, що впливають на тривалість прийомів: конструкція устаткування, конфігурація та якісні особливості предмета праці (вага, технологічні особливості обробки та ін.), умови здійснення виробничого процесу, вид обслуговування робочого місця енергією, матеріалами, інструментом, наявність допоміжних робітників та ін.; —визначити необхідну кількість замірів для отримання найбільш вірогідних тривалості окремих елементів операції; внаслідок впливу різних (залежних та не залежних від виконавця) факторів, одні й ті ж прийоми, рухи, різнотривалі, але при досить великій кількості спостережень більша частина випадкових та помилкових замірів взаємно компенсується. Тому діють правила: чим коротша операція, тим більшою має бути кількість спостережень; чим більше відхилення та розсіювання окремих замірів від середньої чи такої, що зустрічається найчастіше, тривалості даного елемента операції, тим більше слід провести спостережень; чим вищі вимоги до точності результатів, тим більше потрібно замірів.; —вжити заходів щодо забезпечення нормальних умов на робочому місці та нормальної безперебійної роботи об'єкта спостереження; —провести інструктаж робітника-виконавця щодо мети, завдань та особливостей хронометражу саме на цьому робочому місці, врахувати всі зауваження робітника у матеріалах спостереження; —підготувати спостерігача до проведення хронометражу теоретично й психологічно та забезпечити його матеріальними засобами (секундоміри, бланки хронокарт, олівці, освітлення та ін.); —визначити безпосередньо час спостереження (з урахуванням коливання працездатності робітника). Згідно з кривою працездатності слід проводити хронометрування в період сталої працездатності. Тому спостереження слід починати лише після того, як спостерігач буде впевнений, що операція виконується у нормальному темпі (приблизно через 1 годину після початку робочої зміни та приблизно через 0,5 години після обідньої перерви). Тривалість хронометражного спостереження має становити не менше 25% часу зміни (2—3 години). На етапі проведення спостереження відбувається безпосереднє спостереження та вимірювання витрат часу (суто хронометрування). Воно значною мірою пов'язане з чітким «вловлюванням» фіксажних точок (тому що найрозповсюдженішою причиною помилкових замірів часу є те, що їх проводять не в точній відповідності до фіксажних точок). Вимір кожного елемента можна здійснювати: —за окремими відліками часу: коли хронометр вмикають у момент початку елемента, що спостерігається (на фіксажну точку «початок»), і зупиняють у момент закінчення елемента (на фіксажну точку «закінчення»); у бланку спостереження відзначають тривалість даного елемента у хвилинах та секундах; залежно від цілей спостереження може фіксуватись лише один елемент операції (тоді спостерігач чекає наступної його появи), а можуть фіксуватись кілька елементів (тоді спостерігач послідовно вмикає хронометр на початку кожного елемента та вимикає при його завершенні). У хронокарті записи мають вигляд: 3, 4, 4, 5, З і т. ін. Це обумовлено неминучим відставанням у натисканні кнопки та поверненні стрілки секундоміра, внаслідок чого зменшується тривалість елемента (від 0,002 до 0,006 хвилини). Крім того, відсутня можливість перевірки загальної тривалості періоду спостереження із сумою отриманих тривалості за окремими елементами; також з'являється складність у виявленні причин виникнення окремих відхилень у процесі спостереження. Все це вимагає високої кваліфікації спостерігача. Однак для хронометражу дуже коротких елементів застосовують лише цей спосіб. Паралельно відзначаються причини відхилень у замірах часу; - за поточним часом: спостереження проводять за допомогою двострілкового секундоміра (хронометра), який запускають у момент початку першого елемента операції і не зупиняють до кінця спостереження. Фіксація тривалості кожного з елементів операції відбувається зупинкою лише другої, допоміжної, стрілки (показники якої заносять у хронокарту), потім допоміжну стрілку пускають в хід, вона доганяє головну стрілку і продовжує з нею паралельний хід по циферблату до чергової фіксажної зупинки для виміру елемента. Цей спосіб викликає більше напруження у спостерігача, але дозволяє суттєво скоротити загальну кількість спостережень, тому що елементи фіксуються всі, без пропусків. Етап обробки й аналізу результатів спостереження починається з установлення тривалості кожної операції (якщо спостереження проводилося за поточним часом) шляхом віднімання від значення поточного часу даного елемента значення поточного часу попереднього елемента. При застосуванні вибіркового методу вимірів ці показники тривалості елементів уже містяться у хронометражній карті. Отримані ряди чисел спостереження конкретного елемента являють собою хронометражний ряд. Числа хронометражного ряду дещо відрізняються одне від іншого, тому що виконавець у процесі роботи не в змозі забезпечити абсолютну стабільність факторів, що впливають на тривалість елементів операції, а також абсолютну точність повторювання своїх дій, рухів. Мають важливе значення й організаційно-технічні фактори на робочому місці. Відносні розміри коливань окремих вимірів (значень елементів хронометражного ряду) характеризують ступінь сталості хронометражного ряду (тобто стабільність тих умов, в яких відбувалось виконання даного елемента операції). Ступінь сталості хронометражного ряду характеризується коефіцієнтом сталості ( стійкості) хроноряду, який визначається як відношення максимальної тривалості елемента операції (tтах) до мінімальної тривалості цього ж елемента (tmin).
Сталість хронометражного ряду залежить від характеру виконуваної роботи й тривалості елемента операції. При малій тривалості більша вірогідність розсіювання хроноряду, тому нормальний коефіцієнт сталості має бути вищим. Для підвищення сталості хронометражного ряду з нього виключають нетипові (так звані дефектні) спостереження: надто короткі чи надто довгі. Після цього визначається середня арифметична хроноряду х, як частка від ділення суми значень окремих тривалості (х1, х2, х….,хn ) окремих замірів на їх число (п):
Показники середньої тривалості визначаються із сталого хронометражного ряду. Вони приймаються за нормальну тривалість елементів, що вивчаються, і використовуються як вихідні дані для розробки трудових нормативів чи їх коригування. Важливою частиною аналізу є перевірка достатності кількості спостережень з точки зору забезпечення достатньої точності отриманих результатів, тому що хронометражне спостереження завжди більш чи менш вибіркове. Головними питаннями, що вирішуються за допомогою хронометражу, є раціональний поділ операції на прийоми, вивчення їхніх взаємозв'язків та послідовності, визначення моментів їх перекриття та суміщення. На основі цього можливе проектування раціонального складу комплексу рухів робітника. Результати хронометражу безпосередньо впливають на фактичні затрати часу при виконанні працівником окремих операцій, а отже, на розцінки на одиницю роботи (операція, деталь). Дуже велике значення має хронометраж для обґрунтування пропозицій щодо раціоналізації трудового процесу, оскільки регістрація тривалості виконання окремих елементів операції дає змогу встановити правильність виконання робітником основних і допоміжних трудових прийомів, що забезпечують нормативну тривалість виконання виробничої операції. Слід пам’ятати, що об’єктом хронометражних спостережень найчастіше є оперативний час, час обслуговування робочого місця та час на відпочинок робітника, як івходять до норми поштучногочасу (t шт.) і повторюються робітником при виконанні кожної операції. Велике значення має хронометраж як база для розробки нормативних матеріалів шляхом нагромадження інформації про режими роботи устаткування, складові елементи виробничої операції. Раціоналізація основних і допоміжних трудових прийомів (рухів і дій) досягається зіставленням послідовності й тривалості виконання окремих елементів операції кількома робітниками (так званий метод Ф. Ковальова). Мінімізація затрат часу на всю операцію, точніше на ton, досягається за рахунок установлення, у кого з робітників затрати часу на виконання окремого елемента операції найменші. ІІ. Питання для перевірки виконання домашнього завдання 1. Що таке хронометраж? 2. Що таке фотохронометраж? 3. З чого складаються етапи обробки результатів та аналізу? 4. У чому полягають особливості таких способів запису як цифровий за поточним часом, графічний у масштабі часу та графічно-цифровий? 5. З якою метою визначають коефіцієнт зайнятості робітника та коефіцієнт оперативної роботи? За якими формулами їх розраховують ? 6. З якою метою визначають коефіцієнт втрат робочого часу внаслідок організаційно-технічних причин та коефіцієнт втрат з вини робітника? За якими формулами їх розраховують? 7. З якою метою визначають коефіцієнт ущільнення робочого дня та коефіцієнти підвищення продуктивності праці? За якими формулами їх розраховують? 8. Які існують етапи проведення хронометражних спостережень? У чому полягає зміст етапу підготовки до спостереження? 9. У чому полягає зміст етапу проведення хронометражного спостереження? 10. У чому полягає зміст етапу обробки й аналізу матеріалів хронометражних спостережень? 11. Які форми запису витрат часу використовують при хронометражних спостереженнях? 12. У чому полягає зміст коефіцієнта сталості хронометражного ряду? За якою формулою його розраховують? 13. К чому полягає зміст середньої арифметичної хронометражного ряду? За якою формулою її розраховують? 14. Навіщо і як (за якою формулою) перевіряється достатність кількості хронометражних спостережень? 15. Які цілі застосування фотохронометражу? 16. Які результати отримують методом фотохронометражу та як їх аналізують? 17. При визначенні яких конкретних норм праці використовують матеріали фотографій, а для яких — матеріали хронометражу та фотохронометражу?
Тема. Норми затрат праці. Читайте також:
|
||||||||
|