Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема: Емоції та почуття. Воля

План

Тема: Увага і уява

1. Увага, її різновиди та фізіологічне підґрунтя.

2. Форми і види уваги

3. Властивості і розлади уваги.

4. Уява. Процес створення образів уяви.

5. Різновиди та розвиток уяви.

Увага– це спрямованість і зосередженість свідомості на певних об’єктах чи предметах, які викликають інтерес і відбиваються повно, чітко, ясно.

У кожний момент діяльності людини на неї впливає багато різних об’єктів. Проте не всі вони однаково нею сприймаються. Одні предмети та явища, з якими безпосередньо пов’язана діяльність людини, усвідомлюється нею чітко, інші наче відступають на задній план і майже не помічаються, деякі в даний момент взагалі не існують для неї. Так, зайнятий розв’язуванням якої-небудь технічної задачі робітник не бачить і не чує, що довкола нього відбувається. Захопившись читанням цікавої книжки, людина не чує голосів людей, що недалеко від неї розмовляють, звуків радіо, що доносяться із сусідньої кімнати тощо. Отже, усвідомлення середовища має при цьому вибірковий характер. У кожному акті практично будь-якої діяльності людина сприймає одні об’єкти, уявляє їх, про них думає і не помічає інших. Тобто, вона уважна до одних і неуважна до інших об’єктів. Це явище не випадкове, а закономірне.

Фізіологічною основою уваги є наявність стійкого осередку оптимального збудження в корі великих півкуль головного мозку, що негативно індукує суміжні її ділянки.

Увага нерозривно пов’язана з діяльністю людини. Бути уважним – означає бути діяльним відносно тих чи інших об’єктів. Увага відіграє важливу роль в організації і регуляції психічної діяльності людини. Від того, на чому і як ми зосереджуємося, залежать ясність, чіткість, повнота наших відчуттів, сприймань, уявлень, думок та інших відображень об’єктивної діяльності.

Мозок не здатний разом переробити всі сигнали, які він отримує, в усякому разі вони не можуть одночасно відобразитись у свідомості. Завдяки увазі кількість об’єктів, які усвідомлено сприймаються в даний момент, обмежуються, зате якість і осмислення сприймання значно покращуються.

Види уваги

Залежно від того, яким співвідношенням зовнішнім і внутрішніх умов визначається увага, вона поділяється на мимовільну і довільну. Ці види уваги є водночас і ступенями її розвитку.

1.Мимовільна- це увага, яка формується в ході взаємовідношень людини із середовищем всупереч її свідомому наміру. Первісно вона виникає як безумовнорефлекторне явище, викликане впливом тих чи інших зовнішніх агентів. Ця увага характеризується тим, що об’єкти мимоволі привертають, а іноді навіть приковують до себе вашу увагу.

Подразники мають деякі загальні властивості, завдяки яким вони легко привертають до себе увагу людини: раптовість появи об’єкта, сила його впливу, зміна його інтенсивності й положення в просторі, співвідношення його з фоном, на якому він з’являється. ін.

Мимовільна увага є генетично первісним ступенем уваги в її історичному й індивідуальному розвитку.

2.Довільна увага- це увага, яка свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Мимовільну увагу іноді називають пасивною, а довільну – активною.

3.Післядовільна увага – виникає в результаті зацікавленості і зберігається певний час без свідомих зусиль

Форми уваги

Залежно від характеру дій людини увага буває зовнішньою і внутрішньою.

Зовнішньою називають увагу, що виявляється передусім у сприйманні предметів і явищ, що нас оточують, а також у зовнішніх діях людини, спрямованих на краще відображення безпосередньо даних об'єктів і практичне оволодіння ними.

Внутрішньою увагою називають ту її форму, що має місце у наших внутрішніх діях. Наприклад, розв'язування про себе (подумки) арифметичних та інших задач, акти обдумування різних питань, роздумування, пригадування, самоспостереження тощо. У внутрішній увазі особливо виразна провідна роль другої сигнальної системи.

Властивості уваги

1. Стійкість- тривало підтримувана спрямованість діяльності людини.

Нестійкістьуваги виявляється в її відвертанні іншими об'єктами, тобто в зміні під їх впливом спрямованості діяльності людини. Чим менш стійка увага, тим частіше і легше вона відволікається, внаслідок чого дана робота тимчасово або й зовсім припиняється, Відволікають увагу ті ж агенти, що її мимовільно привертають, а саме: раптові, значні, різкі, динамічні зовнішні подразники, а також сильні зміни в органічних станах. Емоційно діючі подразники більше відвертають увагу, ніж нейтральні. Коли медична сестра робить ін'єкцію дитині, потрібно відволікти увагу останньої цікавою розмовою.

2.Переключення- це довільна зміна людиною спрямованості її діяльності. Тут людина свідомо переходить від одного завдання до іншого, сама спрямовує свою увагу на нові об'єкти відповідно до потреб та умов її роботи.

3. Концентрація - це зосередженість психічної діяльності на певному об'єкті, з певноюінтенсивністю. Вона полягає в більшій чи меншій заглибленості в діяльність, якою людина займається в даний момент. Чим більш концентрована увага до певного об'єкта, тим більшою мірою гальмуюся впливи побічних стимулів, тим менше ми їх помічаємо, тим продуктивніша діяльність, пов'язана з цим об'єктом. При зосередженому думанні, захопленні якою-небудь справою ми не бачимо і не чуємо, що навколо нас відбувається. Це явна негативна індукція (І. Павлов).

4.Розподіл- це одночасне виконання людиною двох, іноді навіть трьох, видів діяльності.

Певною мірою ця особливість уваги властива кожній людині. Так, можна виконувати певну технічну роботу й одночасно слухати передачу по радіо, робити усні обчислення, мріяти.

5.Обсяг - це кількість об'єктів, які ми можемо сприйняти з повною ясністю і чіткістю в одному акті сприймання за найкоротший час.Обсяг уваги в нормі становить 7+2 об'єктів чи предметів. Зосередження свідомості людини на певних об'єктах неминуче пов'язане із звуженням її поля. Таке звуження є необхідною умовою вибору певних об'єктів і кращого їх відображення.

6.Коливання – фізіологічний процес поступового послаблення уваги, а потім посилення, яке періодично виникає внаслідок впоми.

Названі вище властивості уваги є і індивідуальними її особливостями в різних людей. Одні люди за одних і тих же умов діяльності відзначаються більшою стійкістю уваги, іншим така її стійкість не властива. Одні виявляють більшу зосередженість, концентрованість на роботі, іншим їх часто не вистачає. Неоднаковим буває у різних людей і вміння розподіляти, переключати увагу. Індивідуальні особливості уваги людини оцінюються як позитивні чи негативні залежно від того, наскільки вони відповідають вимогам життя і діяльності людини.

Негативні риси уваги часто об'єднуються під загальною назвою «неуважність», яка означає нестійкість уваги, зосередженість, нездатність людини тривало затримувати свою увагу на виконуваному нею завданні, легке відволікання, розсіяність її уваги. Така розсіяність – вияв слабкості уваги людини, її нездатності тривало зосередитись на предметі діяльності, невміння володіти своєю увагою. Іноді вона є ознакою слабкості нервової системи, яка потребує зміцнення, оздоровлення.

Позитивні й негативні риси уваги людини є результатом її виховання. Вони тісно пов'язані з іншими її якостями, зокрема з мотивацією діяльності, вмінням працювати тощо. На формуванні цих рис позначаються індивідуальні особливості нервової системи людини. Негативні особливості уваги іноді можуть бути тимчасовими, зумовленими станом організму, втомою, нездужанням тощо.

Без уваги не можливі спостережливість - надзвичайно важлива якість медиків, якісне обдумування і виконання розумових завдань. Отже, необхідно тренувати і розвивати свою увагу. В похилому віці увага послаблюється. Однак, чим більше організованою тренованою буде увага в молоді ті, тим краще вона збережеться у старості.

Порушення уваги з’являють і при втомі. Проте, чим більше натренованою є увага, тим менше наслідків втоми. А порушення уваги, які виникають при отруєнні алкоголем або інших і інтоксикаціях, не можна попередити ніяким тренуванням.

Захворювання і травми, які погіршують стан нервової системи, негативно впливають на увагу. Передусім страждає продуктивність уваги – з’являються розсіяність, від воління і зменшується об’єм уваги. Погіршується розподіл, переключення уваги дається важче. Це може призвести до неправильних дій хворих і потребує уважного нагляду за ними зі сторони медперсоналу.

Слід відмітити, що взагалі направленість уваги хворого відрізняється від направленості уваги здорової людини. Це пояснюється тим, що вибір інформації, що надходить у мозок, найбільшим чином залежить від потреб та інтересів самого суб'єкта. Наприклад, голодна людина, яка йде незнайомим містом, передусім буде помічати вивіски кафе і ресторанів.

Таким же чином у зону активної уваги хворої людини перш за все буде потрапляти інформація, пов'язана з його станом, особливостями перебігу захворювання та діагностично-лікувального процесу. Це потрібно враховувати і намагатись відволікти увагу хворого на іншу діяльність. Коли у хворого розвинувся черговий больовий напад або гострий пароксизм вегетативної дисфункції, центр його уваги фіксується на цих відчуттях з відповідними переживаннями. Усе інше знаходиться на "периферії" усвідомленої уваги. У цей час не варто давати якісь рекомендації, що стосуються подальшого лікування (наприклад, перераховувати медикаменти, які хворий повинен купити на завтра). Хворий цю інформацію сприйме неуважно і майже нічого не запам'ятає або І переплутає. Діловий контакт із хворим плідний лише тоді, коли він відволікається від інших турбот і уважно слухає медика. Щоб хворий уважно слухав вас, необхідно чуйно ставитись до нього. Увага взаємоіндукує співрозмовників.

Практичні поради

Систематично тренуйте у собі спостережливість і увагу, без яких практична діяльність медика буде неможливою.

Пам'ятайте, що з двох основних якостей медика (професіоналізму й уваги) більшість хворих ставить на, перше місце саме уважне ставлення до них.

Будьте максимально уважні до хворих. Разом із тим, проявляйте тактовність. Настирлива увага до якогось хворого може викликати у нього підозру щодо несприятливого прогнозу та посилити тривогу і страх.

Пам'ятайте про прямий і зворотний взаємозв'язок хвороби й уваги. Відволікайте увагу хворого від неприємних переживань.

Уява

Людина здатна відображати не тільки зафіксовану у пам'яті інформацію. Враховуючи минулий досвід, екстраполюючи себе в майбутнє, вона може намалювати його в своїй уяві з окремих знань, наприклад, майбутнє людства або образ людини, якої ніколи не бачила.

Уявлення - це узагальнений та відвернений відбиток сприйнятого предмета, явища. І.М.Сеченов називав уявлення "середніми результатами почуттєвого знання про предмет".

У психології уявлення визначається як образ предмета або явища, відтворення свідомості на основі минулих вражень або завдяки уяві, тобто образу раніше сприйнятого предмета або явища, а також образу, створеного творчою уявою.

Фізіологічно виникнення уявлень можна пояснити як дію визначеного подразника, що зафіксований у процесі сприйняття у корі головного мозку, та у наступному цей перший умовно рефлекторний зв'язок може оживлятися, відновлюватися, у результаті чого виникає образ раніше сприйнятого об'єкта, тобто уявлення.

Являючись узагальненням конкретних предметів, уявлення може бути узагальненням цілого класу видів предметів, тобто це не елементарне явище, а явище, що характеризує більш високий рівень роботи мозку людини.

Уявлення - вища форма відбитка у вигляді наочно-образного знання і є перехідним щаблем від сприйняття до абстрактно - логічного мислення.

Види уявлень: зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові. Часто різноманітні уявлення з'єднуються, створюючи синтетичний образ. Багато в чому уявлення визначаються інтелектуально-мнестичними особливостями особистості. Зустрічається, хоча й рідко, здатність до відтворення у всіх деталях образів предметів, що не діють у даний момент на аналізаторі. Цей феномен називається ейдетизмом і частіше зустрічається у дитячому віці.

Уява - це процес побудови образів предметів і явищ на основі попереднього досвіду. Вона істотно відрізняється від образної пам'яті. Образи уяви людина створює сама, вони є результатом сприймання. Таким чином, уява – психічний процес, що може створювати на основі прямого (або опосередкованого) мислення, пам’яті відбиття світу, нових думок, образів предметів і явищ.

На діяльність уяви великий вплив мають емоційно-вольові фактори, що діють на особистість. Уявлення бажаної мети може викликати у людини позитивні емоційні почуття, що може вивести людину з негативного стану.

Прийоми побудови образів уяви

1. гіперболізація,

2. применшування,

3. схематизація,

4. вміщення предмета в незвичайну обстановку,

5. комбінація,

6. аглютинація

Шляхом гіперболізації і применшення створювалися герої роману Свіфта-велетні і ліліпути. Шляхом відкидання, пропускання тих чи інших частин сприйнятого образу створюються схеми, карти місцевості. Нові образи виникають також, коли людина уявляє предмет поза звичайною обстановкою, наприклад, кораблі в повітрі.

Образи уяви можуть з'явитися шляхом комбінації (аглютинації) вже існуючих образів. За допомогою такого механізму уяви люди створили образ кентавра, об'єднавши образи людини і коня. Іноді приєднуються до образу предмета які-небудь не притаманні йому частини, наприклад, Янус з двома обличчями.

Велику фізіологічну роль у процесі уяви відіграє гіпоталамо-лімбічна система головного мозку. Враховуючи особливості даної системи, яка відповідає за діяльність уяви, можна зазначити, що уява впливає також і на органічні процеси, наприклад, функціонування ендокринних залоз, діяльність внутрішніх органів, обмін речовин тощо. Уявлення про різні психічні хвороби може спричинитися до того, що практично здорова людина почне помічати в себе симптоми, існування яких сама ж спочатку уявляла.

Відомий психолог і нейрохірург О.РЛурія описав надзвичайний експериментальний факт:

"Досить було Ш. що-небудь уявити собі або, як він говорив, побачити, і ми могли спостерігати дивовижні зміни, що відбувалися в його тілі У спеціальних дослідах... ми могли бачити, як він підвищував температуру лівої руки на 1,5 градуса; для цього йому досить було "побачити", що його права рука лежить на плиті, а в лівій він тримає шматок льоду. Без великих зусиль він прискорював ритм роботи серця (уявляючи, що біжить за трамваєм) або сповільнював його (бачив, ніби спокійно лежить у ліжку); в нього спостерігалися явища депресії а-ритму на електроенцефалограмі, коли він, сидячи в темноті експериментальної камери, починав бачити яскравий пучок світла. Він міг переносити видалення зуба без наркозу, бо бачив, що в кріслі сидить інший і тому, іншому, а не йому рвуть зуб".

Види уяви

1.Довільна уява виявляється коли людини образи та ідеї виникають у результаті вольових зусиль або поставленої цілі. В ході її проявів процес уяви контролюється і направляється самою людиною. В основі цього процесу лежить вміння довільно викликати чи змінювати потрібні образи. Тому довільна увага, як правило, активний процес перетворення образів.

2. Мимовільна уява -це створення нових образів, що не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події.

Уява залежно від досвіду, знань, здібностей, особливостей розуму та інший особистісних властивостей людини збагачує практику, у ній же вона проходить перевірку.

3. Репродуктивна уява полягає у створенні нових для людини предметів або явищ, що нагадують ті, які людина коли-небудь бачила, або у відтворенні образу за словесним описом предмета чи кресленням.

4. Творча уява людини створює образи предметів, яких вона ніколи не бачила , наприклад, образ снігової людини.

Особливою формою творчої уяви є мрія. У мріях людина створює образи бажаного майбутнього.

Мимовільна уява - більш проста форма створення образів. Тут вони виникають без спеціальних вольових зусиль людини. Так, дивлячись на хмари, ми іноді мимовільно бачимо цікаві зображення: поїзд, що рухається, різних звірів, людину тощо.

Мимовільна уява характеризується пасивністю процесу своєї діяльності. Зв'язок потреб особистості та пасивної мимовільної її уяви виражається в феномені людського марева.

Довільна уява є результатом цілеспрямованої діяльності людини, яка дає можливість уявити бачене раніше.

Найбільш яскравими проявами мимовільної пасивної уяви, при послабленій роботі свідомості та її розладах, являються галюцинації.

Одним з проявів поглиблення або розширюванняуяви виступає процес фантазії. Фантазія більш глибше і яскравіше розкриває процес побудови образа об'єкта. Фантазії притаманні всім людям, тільки в різних формах їх прояву, які залежать від віку та ступеню розвитку особистості. Враховуючи це, можна виділити ряд окремих видів фантазій - дитячі, науково-пізнавальні, сексуальні.

До порушень уяви відносять марення та галюцинації.

Великий вплив на уяву чинять емоції. Відповідно до переживання, уява може бути спрямована на створення оптимістичних або песимістичних картин.

Уява по різному розвинута в різні періоди життя людини. Для уяви дитини 3-7 років характерна відсутність критичності до продукції уяви, відмічається тенденція фантастичного, образного пояснення подій, що переживаються нею. Властиві також аналогізація фізичних об’єктів неживої природи з живими, опредмечування явищ природи (вітер, тінь, сонячний зайчик).

Дитяча уява містить елементи ілюзій, які не є патологічними. Неповне сприймання об’єктів дійсності, неповні образи доповнюються дитиною моментами,як неіснуючими на час сприймання. Ці спогади, однак не виявляють вираженої тенденції до стійкості помилкової інтерпретації і непохитності суджень. Такі ілюзії типові для дитячої психіки. Приблизно з 10-12 років втрачають значення. З того часу виникнення нових ілюзій є симптомом хвороби. Індивідуальні особливості уяви у дорослих залежать від того, до якого типу нервової діяльності належить людина. При «художньому» типі уява більш жива і яскрава, ніж при "розумовому". Уяву можна і потрібно розвивати. Розвиток уяви повинен мати цілеспрямований характер у зв'язку з потребами тієї чи іншої практичної діяльності. Для розвитку уяви необхідно розширювати запас спеціальних знань і уявлень, виховувати здібності, зосереджуватись у думках на уявному предметі, уявляти його не будь-яким, не взагалі, не приблизно, а у всіх деталях, що досягається шляхом систематичного тренування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Забування	\|	Тема: Стрес. Фази стресу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.