• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Предмет і основні положення валеології.

Вступ.

Наукові відкриття XX століття дали змогу створити атомну енергетику, швидкісні транспортні мережі, нові біологічні, радіаційні, лазерні, фармацевтичні та харчові технології, впритул підійти до з'ясування геному людини й таємниць психіки. На межі другого та третього тисячоліть народилася нова наука - біоетика, покликана гар­монізувати стосунки все нових і нових відкриттів із нормами людської моралі. Одночасно, на тлі величезних досягнень виникло багато несподіваних проблем, пов'язаних із екологією, харчуванням та здоров'ям людей.

Досягнення науково-технічного прогресу, різке погіршення екологічної ситуації в другій половині XX ст., зумовлене технічним прогресом та іншими об'єктивними і суб'єктивними чинниками, сучасний спосіб життя з характерними для нього надлишком у раціоні калорійної, жирної їжі, недостатнім вживанням фруктів, овочів та харчових волокон, гіподинамією й стресами призвели до появи нових та різкого зростання відомих захворювань. З'явився термін "хвороби цивілізації": синдром хронічної втоми, атеросклероз, ожиріння, серцево-судинні, ендокринні, психічні та інші захворювання.

Збереження даного природою здоров'я сьогодні і в майбутньому - це передусім індивідуальна відповідальність кожного за свій стан. У зв'язку з цим головне - підвищити обізнаність і зацікавленість населення, особливо молоді, в питаннях збереження здоров'я, здорового способу життя, здорового харчування.

Єдина на сьогодні інтегративна наука, що поєднує всі зазначені питання, - валеологія. Валеології як науці про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини останнім часом приділяється багато уваги як у спеціальній літературі, так і в роботі з'їздів та конференцій, присвячених питанням оздоровлення населення. Вона стала навчальною дисципліною в багатьох школах та ряді вищих навчальних закладів.

Аналіз спеціальних процесів, які відбуваються в Україні показує:

Ø спосіб життя в сучасному суспільстві став нездоровим, і люди покладаються на технічні пристосування, які "заощаджують працю", але які, в свою чергу, позбавляють їх фізичної активності;

Ø віртуальна реальність замінила спілкування з природою;

Ø тривала робота з комп'ютером, перегляд чудових відеофільмів, наукові дослідження і читання цікавої літератури неодмінно ведуть до недостатньої рухової активності, до захворювань очей і порушення постави;

Ø розвинене промислове виробництво, транспорт забруднюють навколишнє середовище, що негативно впливає на органи дихання і викликає патологію травлення;

Ø стрімкий темп життя, стреси, труднощі сучасного життя залишають дуже мало місця для позитивних емоцій;

Ø медицина в наші дні, якими б досконалими методами вона не володіла, не здатна повністю позбавити людський організм від пагубних наслідків цивілізації.

Саме тому актуальні в наші дні питання про збереження здоров'я та організації здорового способу життя. Необхідність вирішення цих питань в кінці ХХ століття послужило підставою для виділення самостійної галузі науки - валеології.

Валеологія є міжнауковий напрямок пізнань про здоров'я людини, про шляхи його забезпечення, формування та збереження в конкретних умовах життєдіяльності. Як навчальна дисципліна вона являє собою сукупність знань про здоров'я і про здоровий спосіб життя людини.

Термін "валеологія" (від лат. Valeo - здоров'я, здраствувати, бути здоровим і грец. Logos - вчення, наука) був вперше запропонований російським вченим І.І.Брехманом в 1980 р. З тих пір термін став загальноприйнятим, а валеологія як наука і як навчальна дисципліна отримує все більш широке визнання не тільки в Україні, а й далеко за її межами.

Центральною проблемою валеології є ставлення до індивідуального здоров'я і виховання культури здоров'я в процесі індивідуального розвитку особистості.

Предметом валеології є індивідуальне здоров'я і резерви здоров'я людини, а також здоровий спосіб життя. У цьому полягає одна з найважливіших відмінностей валеології від профілактичних медичних дисциплін, рекомендації яких спрямовані на попередження хвороби.

Об'єкт валеології - практично здоровий, а також чоловік, що знаходиться в стані перед хвороби, у всьому безмежному різноманітті його психофізіологічного, соціо -культурного та інших аспектів існування. Саме така людина виявляється поза сферою інтересів охорони здоров'я до тих пір, поки вона не перейде в розряд хворих людей. Маючи ж справу зі здоровою людиною або людиною, яка знаходиться в групі ризику, валеологія використовує функціональні резерви людського організму для збереження здоров'я переважно через залучення до здорового способу життя.

Методом валеології є дослідження шляхів підвищення резервів здоров'я людини, який включає в себе пошук засобів, методів і технологій формування мотивації на здоров'я, залучення до здорового способу життя і т.д. Тут важливу роль грають якісна і кількісна оцінка здоров'я і резервів здоров'я людини, а також дослідження шляхів їх підвищення. Якщо якісну оцінку здоров'я традиційно у своїй практиці використовує медицина, то кількісна оцінка здоров'я кожної конкретної людини є суто специфічною для валеології та успішно розвиває і доповнює якісний аналіз. Завдяки цьому фахівець і сам дана людина набувають можливість динамічної оцінки рівня свого здоров'я і проведення відповідних коректив свого способу життя.

Валеологія як наукова дисципліна використовує і логічні методи, і методи емпіричних пізнань, і методи теоретичного пізнання - які, в свою чергу, можна підрозділити на загальні та специфічні.

Із загальних методів валеології можна відзначити наступні:

1. Теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел.

2. Спостереження: цілеспрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності:

Ø безпосереднє,

Ø апаратурне спостереження (фото-, кіно-, відео-, ін.),

Ø обстеження - вимір.

3. Експерімент: відтворення явищ або активний вплив на них в пізнавальних цілях.

4. Системний підхід.

5. Наукова рефлексія - метод, направляючий мислення на предметний розгляд самого знання про здоров'я, критичний аналіз змісту цього знання і механізмів його формування.

6. Моделювання - вивчення об'єкта (оригіналу) шляхом створення та дослідження його копії (моделі), яка заміщує оригінал в аспектах, що цікавлять пізнання.

7. Методи математичної статистики (кореляційний аналіз, тощо).

Групи специфічних методів валеології:

1. Діагностика рівня здоров'я (валеометрія).

2. Прогнозування здоров'я.

3. Управління здоров'ям.

Основною метою валеології є максимальне використання успадкованих механізмів та резервів життєдіяльності людини і підтримка на високому рівні адаптації організму до умов внутрішнього і зовнішнього середовища. У теоретичному плані мета валеології - вивчення закономірностей підтримки здоров'я, моделювання та досягнення здорового способу життя. У практичному плані мету валеології можна бачити у розробці заходів та визначенні умов для збереження і зміцнення здоров'я.

Основні завдання валеології:

1. Дослідження та кількісна оцінка стану здоров'я і резервів здоров'я людини.

2. Формування установки на здоровий спосіб життя.

3. Збереження та зміцнення здоров'я та резервів здоров'я людини через залучення його до здорового способу життя.

Основні поняття, що визначають закономірності здорового буття людини, наступні: життя, гомеостаз, адаптація, генотип і фенотип, здоров'я і хвороба, спосіб життя.

Життя - вища в порівнянні з фізичною і хімічною форма існування матерії, яка закономірно виникає за певних умов у процесі її розвитку.

Гомеостаз, або гомеостазис, - властивість організму підтримувати свої параметри і фізіологічні функції в певному діапазоні, яка заснована на стійкості внутрішнього середовища.

Адаптація (пристосування, пристосувальні реакції) - розвиток нових біологічних властивостей у організму, що забезпечують життєдіяльність біосистеми при зміні зовнішньої середи або параметрів самої біосистеми.

Під генотипом розуміється спадкова основа організму, сукупність генів, локалізованих в хромосомах.

Під фенотипом розуміється сукупність всіх ознак і властивостей організму, які сформувались в процесі його індивідуального розвитку.

Ключовим питанням валеології є проблема здоров'я. Що ж таке здоров'я? Просто та відповіді на це питання - типу "це коли нічого не болить" - позірна, і до цих пір всеосяжного визначення здоров'я не існує.

У Великій медичній енциклопедії здоров'я трактується як стан організму людини, коли функції всіх його органів і систем урівноважені з зовнішнім середовищем і відсутні будь-які хворобливі зміни. У той же час живий організм - система не рівноважна і весь час протягом свого розвитку змінює форми взаємодії з умовами навколишнього середовища, при цьому змінюється не стільки середовище, скільки сам організм.

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, "здоров'я - це стан повного фізичного , психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів".

В.П. Казначєєв (1989) трактує здоров'я як " процес (динамічний стан) збереження і розвитку біологічних, фізіологічних і психічних функцій оптимальної працездатності, соціальної активності при максимальній тривалості життя".

І.І. Брехман (1987) визначає здоров'я як " здатність людини зберігати відповідну віку стійкість в умовах різких змін кількісних і якісних параметрів триєдиного потоку сенсорної, вербальної і структурної інформації".

З наведених визначень (а це далеко не повний їх перелік ) видно, що поняття здоров'я відображає якість пристосування організму до умов зовнішнього середовища і представляє підсумок процесу взаємодії людини й довкілля; сам стан здоров'я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних і соціальних) і внутрішніх (спадковість, стать, вік) чинників.

В даний час прийнято виділяти кілька компонентів (видів) здоров'я:

1. Соматичне здоров'я - поточний стан органів і систем організму людини, - основу якого становить біологічна програма індивідуального розвитку, опосередкована базовими потребами, які домінують на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ці потреби, по-перше, є пусковим механізмом розвитку людини, а, по-друге, забезпечують індивідуалізацію цього процесу.

2. Фізичне здоров'я - рівень росту і розвитку органів і систем організму, - основу якого складають морфологічні та функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції.

3. Психічне здоров'я - стан психічної сфери, - основу якого складає стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.

4. Моральне здоров'я - комплекс характеристик мотиваційної і потребнісно-інформативної сфери життєдіяльності, - основу якого визначають системи цінностей, установок і мотивів поведінки індивіда в суспільстві. Моральним здоров'ям опосередкована духовність людини, т.к. воно пов'язане з загальнолюдськими істинами добра, любові і краси.

У спрощеному, і в той же час узагальненому вигляді можна вважати, що критеріями здоров'я є:

Ø для соматичного і фізичного здоров'я - я можу;

Ø для психічного - я хочу;

Ø для морального - я повинен.

Ознаками здоров'я є:

Ø специфічна (імунна) і неспецифічна стійкість до дії пошкоджуючих факторів;

Ø показники росту і розвитку;

Ø функціональний стан і резервні можливості організму;

Ø наявність і рівень якого-небудь захворювання або дефекту розвитку;

Ø рівень морально-вольових і ціннісно-мотиваційних установок.

Згідно з висновком експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (1985), стан здоров'я населення лише на 10% визначається рівнем розвитку медицини як науки і станом медичної допомоги, на 20% - спадковими факторами, на 20% - станом навколишнього середовища і на 50% способом життя.

Використовуючи ці чотири похідні, в 1994 році Міжвідомча комісія Ради безпеки Російської Федерації з охорони здоров'я населення у Федеральних концепціях "Охорона здоров'я населення" та "До здорової Росії" визначило це співвідношення стосовно до нашої країни таким чином:

Ø генетичні фактори - 15-20%,

Ø стан навколишнього середовища - 20-25%,

Ø медичне забезпечення - 10-15%,

Ø умови та спосіб життя людей - 50-55 %.

Зміст кожного з факторів забезпечення здоров'я можна визначити наступним чином:

Фактори, що зміцнюють здоров'я:

Ø генетичні: здорова спадковість, відсутність морфо-функціональних передумов виникнення захворювань;

Ø стан навколишнього середовища: хороші побутові та виробничі умови, сприятливі кліматичні та природні умови, екологічно сприятливе середовище проживання;

Ø медичне забезпечення: медичний скринінг, високий рівень профілактичних заходів, своєчасна і повноцінна медична допомога;

Ø умови і спосіб життя: раціональна організація життєдіяльності, осілий спосіб життя, адекватна рухова активність, соціальний і психологічний комфорт, повноцінне і раціональне харчування, відсутність шкідливих звичок, валеологічна освіта та ін.

Фактори, що погіршують здоров'я:

Ø генетичні: спадкові захворювання і порушення, спадкова схильність до захворювань;

Ø стан навколишнього середовища: шкідливі умови побуту та виробництва, несприятливі кліматичні та природні умови, порушення екологічної обстановки;

Ø медичне забезпечення: відсутність постійного медичного контролю за динамікою здоров'я, низький рівень первинної профілактики, неякісне медичне обслуговування;

Ø умови і спосіб життя: відсутність раціонального режиму життєдіяльності, міграційні процеси, гіпо- або гіпердинамія, соціальний і психологічний дискомфорт, неправильне харчування, шкідливі звички, недостатній рівень валеологічних знань.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
4. Абетково-предметний покажчик
5. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
6. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
7. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
8. Аналіз предметної сфери соціальної роботи
9. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
10. Артеріальний пульс, основні параметри
11. Банківська система та її основні функції
12. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система

Переглядів: 1736