ТЕМА 6. Законодавча влада в зарубіжних країнах.

План

ТЕМА 5. Народні голосування в зарубіжних країнах.

Мета лекції:

- освітня: формування уявлень про організацію виборів і референдумів у зарубіжних країнах; засвоєння основних понять теми;

- розвивальна: розвиток спеціальних юридичних компетенцій;

- виховна: виховання поваги до соціальних цінностей і правових наслідків виборів і референдумів.

Основні поняття:вибори; відклик; виборче право;активне і пасивне виборче право; абсентеїзм; виборчий корпус; електорат; виборча система; панаширування; референдум; плебісцит.

1. Вибори та відклик у зарубіжних країнах: поняття й соціальні функції.

2. Принципи виборчого права в зарубіжних країнах.

3. Виборчі системи зарубіжних країн.

4. Референдум у зарубіжних країнах.

1. В конституційному праві терміном "вибори" визначається процедура формування державного органа або надання повноважень посадовій особі, яке здійснюється через голосування уповноважених осіб за умови, що на кожний наданий таким чином мандат має можливість претендувати в установленому порядку два чи більше кандидатів (саме ознака альтернативності відрізняє вибори від призначення посадових, осіб, яке здійснюється колегіальним органом також шляхом голосування).

Вибори легітимізують владу. За їх допомогою народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на виконання його суверенних прав. Тим самим реалізується одне з найважливіших прав людини й громадянина.

Вибори – це барометр політичного життя. У процесі їх проведення стикаються інтереси різних політичних сил, різні погляди та платформи, виразниками яких є партії та інші політичні об’єднання. Результати виборів дають об’єктивну оцінку ступеня впливу, виявляють настрій виборців, тенденції політичного життя.

Що стосується інституту відклику, то він протилежний виборам. Якщо шляхом виборів особа наділяється мандатом – сукупністю спеціальних повноважень і спеціальної відповідальності, то відклик є достроковим позбавленням мандату з волі осіб, уповноважених ним наділяти.

У цих випадках мова йде про суб’єктивне виборче право, принципами якого є ті умови його виконання та реалізації, дотримання котрих на виборах робить ці вибори дійсно народним волевиявленням. Навпаки, порушення цих принципів підриває легітимність виборів, а отже, і виборних органів влади й самоврядування.

До числа принципів суб’єктивного виборчого права відноситься загальність, свобода (визначається навіть при демократичному режимі не всюди), рівність, безпосередність (у деяких випадках поєднання з певною опосередкованістю), таємне голосування. У конституціях ці характеристики зазвичай віддаються не суб’єктивному виборчому праву, як було зроблено в багатьох соціалістичних конституціях, а саме виборам або голосуванню.

У законах, які регулюють виборчий процес, принципи суб’єктивного виборчого права отримують конкретизацію та необхідні гарантії.

3. Термін "виборча система" вживається в літературі у двох значеннях – широкому й вузькому. В контексті навчального питання слід вести мову про виборчу систему у вузькому розумінні слова, тобто про спосіб розподілу мандатів між кандидатами залежно від підсумків голосування. Таких способів існує декілька, причому застосовані до одних і тих самих підсумків голосування вони можуть дати різні результати.

Існують такі види виборчих систем: мажоритарна система відносної більшості, мажоритарна система абсолютної більшості, мажоритарна система кваліфікованої більшості, система єдиного голосу, що не передається, кумулятивний вотум, система пропорційного представництва політичних партій, система єдиного передавання голосу, змішані системи.

4. Термін "референдум" означає голосування виборців, за допомогою якого приймається державне або самоврядне рішення. На відміну від виборів, голосування на референдумі надає юридичної сили не мандату обраної особи, а вирішенню якогось питання. Рішення на референдумі може прийматися виходячи з позитивної або негативної відповіді виборців на поставлене запитання або вибору між різними варіантами запропонованого рішення. У референдумах можуть брати участь всі особи, які мають активне виборче право. Референдуми класифікують: залежно від обов’язковості призначення (відрізняючи факультативні та обов’язкові), за змістом (конституційні, законодавчі та щодо змін інших нормативно-правових актів), за правовими наслідками (консультаційні, нормотворчі) тощо.

Мета лекції:

- освітня: формування у курсантів уявлень про організацію й функціонування парламенту в зарубіжних країнах; засвоєння основних понять теми;

- розвивальна: розвиток і тренінг якостей критичного мислення;

- виховна: виховання поваги до парламенту як справжньому представнику нації (народу).

Основні поняття:парламент; парламентаризм; законодавча компетенція; делеговане законодавство; парламентське право; лобізм; імперативний мандат; вільний мандат; парламентський імунітет; індемнітет; сесія; законодавчий процес; конституційний процес; промульгація закону; процедура імпічменту; омбудсман; законотворчість

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 2. Політичні партії зарубіжних країн, їх інституціоналізація та конституційно – правове регулювання	\|	ТЕМА 7. Виконавча влада в зарубіжних країнах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.