Лекція 2. Політичні партії зарубіжних країн, їх інституціоналізація та конституційно – правове регулювання

План

1. Поняття суспільного ладу.

2. Конституційно-правове регулювання економічних і соціальних відносин у зарубіжних країнах.

3. Конституційно-правове регулювання політичних і духовно-культурних відносин у зарубіжних країнах.

1. Суспільний лад (або устрій) – це історично конкретна система суспільних відносин, іншими словами-організація суспільства, обумовлена певним рівнем виробництва, розподілом і обміном продуктів, характерними особливостями суспільної свідомості і традиціями взаємодії людей в різних сферах життя, що охороняється державою і правом.

Суспільний лад постійно знаходиться під впливом держави, яка створюється суспільством для захисту своїх спільних інтересів, зокрема для охорони суспільного ладу. Держава впливає на суспільний лад своєю політикою, тобто організованою і цілеспрямованою діяльністю державних органів, закладів і посадових осіб. Ця діяльність походить із певним чином зрозумілих суспільних потреб. Таким чином, форма суспільного ладу у багатьох випадках визначається державою. Іноді держава використовується для волюнтаристського перетворення суспільного ладу, коли вплив чиниться не тільки на його форму, але й сутність.

Суспільний лад складається з чотирьох підсистем (економічна, соціальна, політична, духовно-культурна), які самі являють собою системи суспільних відносин.

Норми конституцій, що регулюють основи суспільного ладу, включаючи принципи державної політики у відповідних сферах життя суспільства, в більшості зарубіжних країн в судовому порядку не захищаються. В цьому їх принципова відмінність від схожих за змістом норм, що проголошують права і свободи.

2. Економічні відносини, тобто відносини власності, виробництва, обміну, розподілу і споживання, утворюють економічну систему суспільства. У конституціях одержують відбиття основи таких економічних інститутів, як власність, праця, принципи економічної діяльності, фінансова система.

Конституційне регулювання соціальних відносин спрямовано, передусім, на подолання соціальних конфліктів, що виникають у відносинах між працею і капіталом, міжнаціональних відносинах, на охорону сім’ї, навколишнього середовища, прав споживача, здоров’я, на соціальне забезпечення.

3. Політичні відносини, що утворюють у своїй сукупності політичну систему, – це суспільні відносини, пов’язані з функціонуванням політичної влади в суспільстві, концентрованим виразником якої є державна влада. Політичні відносини регулюються зазвичай більш широко, ніж інші. Найважливішими елементами політичної системи постають: політичні інститути (держава, місцеве самоврядування, суспільні об’єднання, засоби масової інформації), які утворюють механізм здійснення політичної влади; політичний процес; політичний режим і політична культура. До певної міри всі вони підпадають під конституційне регулювання. Із політичних режимів найчастіше виділяють: демократичний, ліберальний, авторитарний, тоталітарний.

Духовно-культурні відносини регулюються конституційним правом найменшою мірою в порівнянні з іншими підсистемами суспільного ладу. Це і зрозуміло: адже мова йде, по суті, про внутрішній світ людини. Тільки тоталітарні режими претендують на цілковитий контроль і над цією сферою.

У демократичному суспільстві людина самоцінна й автономна, її внутрішній світ належить тільки їй одній. Завдання держави і права, насамперед конституційного, зводиться тут до забезпечення якнайкращих умов для духовно-культурного розвитку особи.

Духовно-культурні відносини в суспільстві – це відносини між людьми, між людиною, суспільством і державою з приводу духовно-культурних потреб. Ці відносини зумовлені, урешті-решт, наявною системою економічних і соціальних відносин.

Духовно-культурні відносини у свою чергу впливають на відносини економічні, соціальні, політичні. Предмет цих відносин охоплює всі духовно-культурні явища: науку, мистецтво, освіту, релігію, інші галузі суспільної свідомості. Духовно-культурні відносини іноді набувають політичного характеру. Особливо часто це трапляється в сфері релігії, яка нерідко виступає фактором, що утворює націю та державу.

Тема 4. Конституційно – правовий статус політичних інститутів зарубіжних країн

Лекція 1. Держава як конституційно–правовий інститут

Мета лекції:

- освітня:формування уявлення про державу як конституційно-правовий інститут; засвоєння основних понять теми;

- розвивальна: розвиток пізнавальної самостійності, комунікативної компетентності;

- виховна: виховання поваги до демократичних принципів організації та діяльності держави.

Основні поняття: держава, соціальна держава, правова держава, демократична держава, клерикальна держава.

План лекції :

1. Поняття держави як конституційно-правового інституту. Характеристики держави, що містяться в демократичних конституціях зарубіжних країн.

2. Конституційні принципи організації держави, її зовнішньої і внутрішньої політики.

1. Термін «держава» багатозначний як в українській мові, так і в мовах інших країн. По-різному розуміється «держава» в конституціях зарубіжних країн. Тому стосовно даної теми під державою як суб’єктом конституційного права розуміється сукупність органів влади, які діють у масштабі країни, суб’єкта федерації або територіального співтовариства, що має законодавчу автономію (наприклад, область в Італії), з місцевими агентами цих органів (префектами, комісарами та ін.), разом з виборчим корпусом країни (або суб’єкта федерації або територіального співтовариства з законодавчою автономністю).

Демократичні конституції останнього часу зазвичай містять такі характеристики держави, як соціальна, демократична, правова, світська. Значення цих характеристик розглядається на конкретних прикладах із конституцій ФРН, Іспанії, Франції, Італії та інших країн.

2. Конституційно-правове регулювання державного механізму в демократичних державах засновано на ряді принципів:

1. Принцип народного суверенітету, який означає, що джерелом усієї влади вважається народ.

Влада народу – це і є демократія в буквальному значенні слова. Вона здійснюється у представницькій і в безпосередній формах.

2. Принцип поділу влад. Приклад жорстокого розподілу влад дала конституція США. Згідно зі ст. 1 повноваження законодавчої влади належать парламенту – Конгресу США, згідно зі ст. 2 повноваження виконавчої влади має Президент США, а згідно зі ст. 3 судова влада здійснюється верховним судом США і нижчими судами, заснованими Конгресом.

Що стосується конституційних принципів внутрішньої політики держави, то вони в концентрованому вигляді формуються в конституціях рідко. Більшість сучасних конституцій обмежуються встановленням конкретних завдань державної політики (політики публічних влад) у зв’язку з тими чи іншими інститутами – правами людини, основами суспільного ладу тощо. Для конституційного права демократичних держав характерні такі положення, як декларація про додержання принципів і норм міжнародного права, визнання їх пріоритету перед правом національним і навіть допущення обмежень національного суверенітету на користь наднаціональних структур. Деякі держави проголосили про свій постійний нейтралітет.

Тема 4. Конституційно–правовий статус політичних інститутів зарубіжних країн

Мета лекції:

- освітня:формування уявлення про конституційно-правовий статус політичних партій зарубіжних країн; засвоєння основних понять теми;

- розвивальна: розвиток пізнавальної самостійності, комунікативної компетентності;

- виховна: виховання поваги до демократичних принципів організації та діяльності політичних партій.

Основні поняття: політична партія, партійний електорат, парламентська партія, партійна система

План лекції :

1. Поняття і сутність політичних партій.

2. Соціально – політична і організаційна класифікації політичних партій зарубіжних країн.

3. Інституціоналізація політичних партій і їх конституційно – правове регулювання.

4. Партійні системи у зарубіжних країнах.

1. Політична партія – це активна й організована частина суспільства, об’єднана загальними інтересами, цілями або ідеалами, яка прагне отримати державну владу або вирішальним чином впливати на її здійснення.

Сутність політичних партій більше всього виявляється у їх цілях і функціях. Демократична партія намагається забезпечити ефективне функціонування всієї політичної системи країни, узгодження і реалізацію інтересів різних верств суспільства, стабільність існуючого ладу при збереженні його динаміки та здатності до саморегулювання і саморозвитку. Як самостійний елемент політичної системи, політичні партії відокремлені від держави. З іншого боку, партії і держава активно взаємодіють. Співвідношення між ними в різних країнах виявляється по – різному. Різняться як рівень, так і форми взаємодії. Однак у будь – якому випадку політичні партії не є складовою частиною державного механізму. У співвідношенні «держава – партії» останні виступають як засіб завоювання й утримання влади, а перша як засіб здійснення влади.

2. Соціально – політичний критерій для класифікації партій вказує, які соціальні інтереси партія виражає, які цілі ставить перед собою й суспільством і якими політичними засобами їх домагається. Назва партії далеко не завжди свідчить про її соціально – політичний характер. Визначення «демократична» ми можемо зустріти у назвах таких партій, для яких демократія аж ніяк не визнається як цінність. Політичні партії можна підрозділити на дві основні групи: організаційно оформлені і організаційно неоформлені. Організаційно оформлені партії ще звуться кадровими партіями. Організаційно неоформлені представляють собою, по суті, виборчі рухи.

3. Інституціоналізація політичних партій проявляється у двох взаємопов’язаних процесах: конституціалізації, тобто включенні до конституції основних принципів їх статусу, і законодавчій інституціалізації, у результаті якої правове положення партій визначається законом досить детально.

Конституційне право регламентує окремі питання діяльності партій, зокрема участь їх у виборчих кампаніях. Саме з участю у виборах конституції ряду держав пов’язують факт і необхідність існування партій, їхнє функціональне призначення. Заслуговують на увагу положення основних законів про те, що організація та діяльність політичних партій повинні підпорядковуватися демократичним принципам.

4. Партійна система - це політичний інститут, який характеризує політичну організацію суспільства і сам характеризується, з одного боку, відносинами між партіями та державою, а з іншого - взаємовідносинами партій з іншими елементами політичної системи й громадянами.

Партійні системи можна класифікувати за такими основними видами: багатопартійні системи, системи фіксованого числа партій, двопартійні та однопартійні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 3. Конституційно-правові основи суспільного ладу зарубіжних країн.	\|	ТЕМА 6. Законодавча влада в зарубіжних країнах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.