ТЕМА 7. Виконавча влада в зарубіжних країнах.

План

1. Поняття, соціальні функції й повноваження парламенту.

2. Структура парламенту й організація його палат.

3. Статус парламентарія.

4. Порядок роботи парламенту. Законодавчий процес.

1. Сучасний парламент – це загальнодержавний представницький орган, головна функція якого в системі розподілу влади полягає в здійсненні законодавчої влади. Вона включає й верховне розпорядження державною казною, тобто прийняття державного бюджету та контроль за його виконанням. Більшою чи меншою мірою – залежно від форми правління – парламент здійснює контроль за виконавчою владою.

Представницький характер парламенту означає, що він розглядається як виразник інтересів і волі народу (нації), тобто всієї сукупності громадян цієї держави. Звідси й такі його визначення, як національне або народне представництво. Світовий досвіт свідчить, що парламент тоді виступає справжнім представником нації (народу), коли в його складі є значні політичні об’єднання депутатів, які виражають інтереси широких верств суспільства.

Залежно від того, який є обсяг конституційної компетенції парламенту, можна виокремити три її види. У багатьох країнах із парламентарною формою правління компетенція парламенту необмежена. У таких країнах, де компетенція парламентів обмежена, обмеження може бути абсолютним або відносним. Частіше трапляється відносно обмежена компетенція парламентів, яка характерна для федеративних і децентралізованих унітарних держав.

2. Нинішні парламенти складаються з однієї або двох палат. Федеральні держави зазвичай мають двопалатний парламент, у якому верхня палата представляє суб’єктів федерації. В унітарних державах з двопалатним парламентом його верхня палата також формується за політико – адміністративними територіальними одиницями. Однопалатні парламенти характерні переважно для малих держав. Єдині або нижні палати парламентів формуються майже виключно шляхом загальних і прямих виборів. Що стосується верхніх палат, то тут спостерігається значна різноманітність. У багатьох країнах правилом є виборність усього складу верхньої палати або переважної його більшості, причому вибори бувають або прямі, або непрямі. При парламентарних і змішаних формах правління одним зі способів розв’язання конфліктів між законодавчою та виконавчою владою є достроковий розпуск парламенту з одночасним призначенням нових виборів, щоб виборці своїм голосуванням розв’язали конфлікт. Розрізняються дві основні різновиди двопалатної парламентської системи – система слабкої верхньої палати й система сильної верхньої палати.

3. Парламентарії – це особи, які на тій чи іншій підставі є членами парламенту. Члени парламентів мають спеціальне право й дієздатність. Завдання парламентарія – брати участь у законотворчості та здійснення парламентом інших його функцій. Згідно з конституціями демократичних держав парламенти та будь-який з парламентарів є представниками всієї нації, і ніхто не має права давати їм зобов’язуючих наказів. Вони зв’язані лише конституцією й своєю совістю.

Парламентарії піддаються впливу політичних факторів: партій, колег із комітету (комісій), з палати. На голосування депутата з конкретних питань також намагаються впливати й інші сили: групи тиску. Це явище дістало назву лобізм.

Для безперешкодної реалізації свого мандату парламентарі користуються конституціями та відповідними гарантіями. Це певні привілеї, до числа яких відносяться парламентський імунітет та індемнітет.

4. Парламенти в зарубіжних країнах працюють у сесійному порядку. Поряд із черговими сесіями, скільки вони б не тривали, багато конституцій передбачають і можливість позачергових (надзвичайних) сесій. При цьому встановлюється, ким та в якому порядку така сесія може бути скликана й чим повинна займатися. Пленарні засідання палат, як правило, відкриті, хоча передбачається й можливість проведення, за певних умов, закритих засідань. Регламенти докладно регулюють встановлення порядку денного засідання палат парламенту й обговорення питань. Обговорення зазвичай завершується голосуванням.

Законодавчий процес має два значення:

1) порядок діяльності при створенні закону;

2) сама діяльність.

Ця діяльність здійснюється законодавчим органом – парламентом і главою держави, з можливістю за певних обставин участі уряду або у виняткових випадках за допомогою процедури референдуму.

Мета лекції:

- освітня: формування уявлень про організацію й функціонування виконавчої влади в зарубіжних країнах; засвоєння основних понять теми;

- розвивальна: розвиток спеціальних юридичних компетенцій;

- виховна: виховання поваги до глави держави й уряду як виразників інтересів широких верств суспільства.

Основні поняття:глава держави; нуліфікація; контрасигнатура; інвеститура; інагурація; уряд; субделегація; відомство.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 6. Законодавча влада в зарубіжних країнах.	\|	ТЕМА 8. Судова влада в зарубіжних країнах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.